Штучні водойми: перетворення з джерела конфліктів на джерело зростання

Аквакультура в Україні має величезний потенціал, але роками її розвиток стримувався суперечностями в законодавстві. Застарілі норми, незбалансовані положення Земельного й Водного кодексів, а також неврегульований статус штучно створених водних об’єктів породили правову невизначеність і відлякували інвесторів. Відновлення правового порядку в цій сфері ‒ питання не лише юридичне, а й стратегічне для продовольчої безпеки країни.

Історично склалося так, що з 1990-х років в Україні фактично приватизували велику кількість рибницьких ставків і гідротехнічних споруд. Проте державна політика і судова практика залишалися суперечливими. Багато підприємств не могли повноцінно оформити права на водні об’єкти через те, що закон трактував їх як землі водного фонду, хоча вони були створені штучно і використовувалися виключно в рибогосподарських цілях.

Спілка «Риба України» розробила проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, водного фонду та штучно створених водних об’єктів». Його головна мета ‒ остаточно врегулювати правовий статус штучних водойм і земель під ними, створити передумови для інвестицій і стабільного розвитку аквакультури.

Основні положення законопроєкту передбачають:

• право приватної власності на водойми. Штучно створені водні об’єкти можуть перебувати у приватній власності ‒ за умови дотримання норм водокористування;
  
• категорія земель ‒ сільськогосподарські. Визначається, що землі під технологічними водоймами для рибництва належать до земель сільськогосподарського призначення з функціональним використанням «рибництво». Тобто їх не відноситимуть до земель водного фонду, як раніше;
  
• диференційований підхід до типів водойм:
  

‒ водойми на основі замкнених джерел ‒ у приватній власності, з дозволом на спецводокористування;

‒ водойми на малих річках ‒ у власності, з додатковим охоронним договором із басейновим управлінням;

‒ водойми на великих річках ‒ тільки в оренду, до 49 років;

• узгодження з європейськими директивами. Впроваджуються принципи Директив ЄС 2000/60/ЄС та 2006/123/ЄС, а також положення Угоди про асоціацію з ЄС;
  
• подальші кроки. Після ухвалення закону уряд затверджуватиме типову форму охоронного договору, методику обчислення орендної плати та технічні правила оформлення документації.
  

Для бізнесу ухвалення цього закону забезпечить довгоочікувану стабільність і прозорість:

‒ захист права власності. Чітке юридичне визнання права власності та користування водними об’єктами ‒ ключ до довготривалих інвестицій;

‒ легалізація фактичних власників. Тисячі підприємств, що десятиліттями експлуатують водойми без повного правового оформлення, отримають шанс вийти з тіні;

‒ підвищення інвестиційної привабливості. Вирішення правових колізій відкриє ринок для зовнішніх і внутрішніх інвесторів;

‒ без витрат із бюджету. Закон не потребує фінансування з держбюджету, проте передбачає зростання надходжень від оренди та приватизації.