Селекція ягідних культур потребує перезавантаження
Нові сорти – це конкурентна перевага країни і доступний ресурс для забезпечення продовольчої безпеки. Адже можливості поширення іноземних сортів часто обмежені, вони залежать від бажання чи небажання власників надавати права на їх поширення в нашій державі.
Якщо раніше сорти суниці садової вітчизняної селекції були флагманськими як у нас, так і в сусідніх країнах, переважно ближнього зарубіжжя, то тепер ситуація кардинально відрізняється. В Україні залишилися лічені провідні сорти, які присутні в промислових насадженнях, яким дуже важко конкурувати із провідними сортами селекції інших країн, як наприклад, Італії чи Великобританії. Аналогічна ситуація з малиною: лише два-три вітчизняні сорти нині використовують для закладання товарних насаджень, і збільшення їх кількості й покращення ситуації не прогнозується. Що стосується лохини, то оскільки культура є відносно новою в комерційних насадженнях, системна селекційна робота по ній майже не велась. Хоча станом на початок 2021 року до Держреєстру включено декілька вітчизняних сортів цієї культури, усі вони (окрім сорту Фіолент) є покращеними клонами поширених сортів Дюк, Блукроп та Елліот.
Єдина культура, по якій Україна цілком конкурує зі світовими селекційними центрами – Польщею та Великобританією – це смородина чорна. В Україні близько 2/3 промислових насаджень займають саме українські сорти. Нині попит на садивний матеріал смородини чорної в Україні поступово відновлюється після 5–6-річної перерви, спричиненої надлишком пропозиції. Узагалі, попит на смородину чорну характеризується яскраво вираженими коливаннями по роках, як на саджанці, так і на ягоду. Насадження досить легко масштабуються, вступають у плодоношення, відбувається перенасичення ринку, і ціна різко йде донизу. Минулого 2020 року початкова гуртова ціна на смородину чорну була близько 15 грн/кг, а наприкінці сезону доходила до 35 грн/кг. Це справді приваблива ціна, тож деякі виробники різко змінили свої плани по розкорчовуванню існуючих плантацій і навіть висаджують нові. Ймовірно, популярність смородини чорної фіксуватимемо як у поточному, так і в наступному сезонах.
Що стосується основного тренду світової селекції, то вона чим далі, тим більше набуває форм комерційного проекту, стартапу. Вона стає справою більш приватною, аніж державною. Навіть такі розвинуті країни, як США, Німеччина та Великобританія, які можуть собі дозволити фінансування селекційних програм в державних університетах чи інститутах, поступово переходять до формату, коли селекція зосереджена в руках приватних селекційних центрів, компаній чи консорціумів. У тому числі це реалізується з залученням грантових коштів та допомоги від міжнародних фондів й програм.
Популярним форматом подібних селекційних проєктів зараз є різні консорціуми розсадників, виробників та переробників, які об’єднують зусилля і фінанси для створення комерційно успішного селекційного продукту. Сподіваюсь, у майбутньому цей тренд підхопить і Україна – ми вже розпочали роботу в цьому напрямку. Важливо розуміти, що чим більш цивілізованим стає ягідний ринок, тим більше зростають вимоги до якості продукції та сортименту, який має забезпечувати останню. І найбільш результативний шлях до вирішення питань оновлення сортименту полягає в об’єднання усіх зацікавлених сторін й співфінансування ними селекційних проектів.
Цікаво, що останньою (поки що не прийнятою) редакцією змін до закону України «Про насіння і садивний матеріал» передбачено, що зареєстровані європейські, американські та канадські сорти автоматично будуть дозволені до використання і в Україні за умови дотримання прав інтелектуальної власності.