Робота з бджолами на промисловій пасіці: гра в оркестрі за нотами

У бджолярстві існує величезна кількість найрізноманітніших і добре описаних практик. Але пасічники часто-густо винаходять велосипед, іноді копіюючи чужі помилки.

То як бджоляру знайти відповідне рішення? Насправді все просто, якщо почати з чіткої постановки завдання:

• про яку пасіку йдеться;
• які ресурси є в розпорядженні;
• який омріяний розмір пасіки;
• чи планується колись перетворити пасіку на комерційну.

Так, якщо пасіка ‒ стаціонарна аматорська, і кількість сімей не перевищуватиме 50, то різниці взагалі немає. Вулики можуть бути будь-якими, хоч дуплянки. Хіба що потрібно продумати логістику збирання врожаю і зимівлі: які будуть переміщення і чи вистачить на це здоров’я в бджоляра.

У разі традиційної стаціонарної комерційної пасіки з чисельністю вуликів, яке під силу опрацювати одному бджоляру (500), завдання не ускладнюється: та сама логістика збирання врожаю, зимівля та переміщення вантажів. Правда, продумувати треба ліпше і місця потрібно більше.

Уже в цьому випадку без переходу на корпусну систему працювати стане дуже складно. Обрати її, а також рамку можна, лише виходячи з можливості переміщати вантажі та смаку бджоляра або його системою віри.

Якщо це ‒ пасіка традиційна комерційна, то додається логістика вивезення бджіл на медозбір, а логістика збирання врожаю різко ускладнюється: чим вантажити, чим перевозити, як вивантажувати. Отже, планування кількості вуликів ‒ надзвичайно важливе. Помилишся, і доведеться щось змінювати. А це ‒ продаж старого і купівля нового, на якій можна втратити темп і гроші. Ось нині, коли і ринок меду внизу, і багато хто з нього тікає ‒ саме час розвиватися (читайте бізнес-літературу). Але якраз зараз нічого свого старого не продаси, і тому нового не придбаєш.

У випадку промислової пасіки змінюється все. Бо масштаб змушує обмірковувати кожну дрібницю й оптимізувати все, що можна: інвентар, операції, логістику. Всі процедури мають бути спрощені, формалізовані й задокументовані у вигляді технологічних карт. Бо за обслуговування тисячі сімей кожна зайва хвилина на операціях перетвориться на кілька робочих днів, кожна зайва година на точках ‒ на робочий тиждень.

Це на любительській пасіці бджоляр знає всіх бджіл на ім’я і може використовувати індивідуальні підходи. На промисловій бджолярі ‒ як музиканти в оркестрі: мусять виконувати всі процедури за нотами. Але якийсь композитор має їм ці ноти скласти, а якийсь диригент навчити весь оркестр грати за цими нотами, причому синхронно.

І композитор, і диригент повинні мати реальний досвід гри в оркестрі такого ж масштабу, теоретикам ця роль не під силу. А ноти мають бути перевірені, часу правити їх під час виконання не буде.

Отже, умови утримання й догляду бджіл на промисловій пасіці мають бути створені таким чином, щоб вони давали змогу застосовувати всі операції до бджолиних сімей однаково. Для цього потрібно дотримання семи умов:

1. Стандартизація інвентарю й обладнання: від стамески, рамки, вулика і до обладнання з відкачування меду.

2. Використання багатокорпусної системи вуликів.

3. Механізація, де тільки можливо, щоб уникнути чи мінімізувати фізичного навантаження на працівників, як-от завантаження та розвантаження бджолиних колоній під час кочівель.

4. Обов’язкова робота за технологічними картами.

5. Груповий метод обслуговування. Робота командою дозволяє виконувати операції, прописані в технологічних картах швидше, якісніше і насамперед легше (у фізичному сенсі). Наприклад, за розширення додатковими корпусами одному бджоляру буде фізично важче це зробити на 500 бджолиних сім’ях, ніж виконати цю ж операцію командою.

6. Застосування певної технологічної операції для всіх бджолиних сімей однаково і за один підхід.

7. Обов’язкове вирівнювання бджолиних сімей на всій пасіці. Це ‒ головна умова утримання великої кількості бджолиних сімей на промисловій пасіці.

Натомість промисловий пасічник отримає:

‒ відмінний стан бджіл;

‒ меншу залежність від людського чинника;

‒ стабільний і гарний врожай;

‒ жорстко контрольовану якість меду;

‒ можливість постачати унікальні дрібні й однорідні високоякісні лоти великого обсягу;

‒ можливість продати весь продукт великим гуртом за ціною, вищою за ринкову;

‒ у підсумку ‒ високу рентабельність господарства.