Прояви кліматичних змін очевидні: час адаптуватись
За роки моєї практики в сільському господарстві чітко простежується трансформація клімату від стабільно-помірного до дедалі більш екстремального, і саме 2025 рік остаточно закріпив ці зміни, змусивши переглядати підходи та коригувати технологічні карти. Кліматичні аномалії нині мають не поодинокий, а системний характер і суттєво впливають на вегетацію культур, адже класична весна як стабільний перехідний сезон майже зникла: відбувається різкий перехід від зими до літа, який триває лише 2-3 тижні, після чого можливі повторні приморозки, що формують так звані температурні ями. Саме таку картину ми спостерігали у 2025 році.
Попри те, що річна кількість опадів у нашій зоні змінилася незначно, кардинально змінився їхній характер. Замість тривалих і рівномірних дощів нині за кілька годин може випасти місячна норма опадів, після чого настає 3-4-тижневий період посухи, що деформує фази вегетації. Упродовж усього 2025 року ми спостерігали погодні «гойдалки», які вкотре підтвердили прояви кліматичних змін в Україні. Весна була аномальною: наприкінці січня – на початку лютого відбулося раннє потепління, у березні його змінили затяжні заморозки, а в травні повторні приморозки призвели до пошкодження посівів ріпаку та ранніх зернових культур, що в підсумку вплинуло на результати сезону.
Погодні чинники суттєво вплинули й на хід жнив та сівбу озимих. Через часті дощі затягнулося збирання пізніх культур, а це, своєю чергою, призвело до зміщення строків сівби озимої пшениці.
Станом на сьогодні озимі перебувають у задовільному стані. Ріпак має 8–12 листків і кореневу шийку на рівні 10-12 мм, тобто добре підготовлений до перезимівлі. Завдяки застосуванню ретардантів вдалося сформувати правильну точку росту, ріпак не пішов у стрілку і загалом виглядає добре. Складніша ситуація з пшеницею. Осінь для неї видалася важкою: затяжні дощі заважали вчасно зібрати попередник, що відтягнуло строки сівби. Посівну розпочали наприкінці вересня, і перші посіви, які становлять близько 40%, нині перебувають у задовільному стані – вони вийшли у фазу кущення та накопичили достатню кількість цукрів для перезимівлі. Решта 60% – це пізні посіви. Завдяки теплому листопаду вони мають наразі 1–2 листки, однак для входження в зиму це більш ризикований стан, оскільки рослинам не вистачає запасів цукрів, а температурні перепади лише послаблюють їх. На цьому етапі подальший розвиток озимих уже залежатиме від умов перезимівлі, наявності снігового покриву та температурного режиму.
Як показує практика, зими також змінилися і несуть додаткові ризики. Стабільний сніговий покрив здебільшого відсутній, морози слабкі, і озимі культури можуть кілька разів за зиму відновлювати вегетацію, що поступово їх виснажує. Крім того, м’які зими сприяють успішній перезимівлі хвороб і шкідників, унаслідок чого доводиться посилювати систему захисту, збільшувати кількість фунгіцидних та інсектицидних обробок і адаптуватися до змін видового складу бур’янів та шкідників. Уже помітна експансія теплолюбних видів, які раніше в цій зоні не траплялися, і все це збільшує навантаження на систему захисту, адже там, де раніше було достатньо, наприклад, двох фунгіцидних обробок, нині мінімум – три.
Тож прояви кліматичних змін стають дедалі помітніші і відіграють ключову роль у виробництві, спонукаючи змінювати агрономічні підходи й адаптувати технології, переглядати строки сівби й системи захисту культур. А гнучкість і швидкість в ухваленні рішень тепер важлива як ніколи.