Проблеми щодо міжнародних перевезень з Польщею існували й раніше

Польські перевізники розпочали страйки на трьох пунктах пропуску на кордоні з Україною. Щоправда, є сподівання, що акції протесту не триватимуть два місяці – саме такий термін блокування пунктів пропуску раніше анонсувала польська сторона. Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, посилаючись на лист Посольства України у Республіці Польща, зауважує, що страйки польських перевізників матимуть попереджувальний характер з метою привернення уваги до ситуації у сфері транспортних перевезень Польщі та стимулюватимуть початок діалогу з польською й українською сторонами.  

Обрані для страйків польськими перевізниками пункти пропуску «Корчова – Краківець», «Гребенне – Рава-Руська», «Дорогуськ – Ягодин» – найбільш потужні й вони пропускали найбільше вантажів, в тому числі з агропродукцією. Ще до страйку, згідно з даними єЧерги, 13 тисяч автівок очікували на перетин кордону у цих трьох пунктах пропуску разом. За умов роботи ПП без форс-мажорних обставин за два тижні всі ці вантажівки потрапляли до Польщі. Зараз, коли пропускають одну автівку в один бік за годину, можна прогнозувати, що черга збільшиться щонайменше у 10 разів.

Ураховуючи те, що інформація щодо можливих страйків з’явилася за тиждень до початку блокування пунктів пропуску, є сподівання, що українські водії встигли переоформитися на інші пункти пропуску, щоб не стояти зараз на кордоні.

За обсягами транзитування української агропродукції Польща обіймає друге місце після Румунії, на третьому – Угорщина. Польські порти, на відміну від румунської Констанци, від початку свого функціонування більш розраховані на роботу з вугіллям, нафтою, газом, але аж ніяк не з агропродукцією. І хоч там наразі відкривають нові агротермінали, але робота ще триває.

На жаль, проблеми щодо міжнародних перевезень з Польщею існували й раніше й вони не нові. Коли ще існувала дозвільна система, згідно з якою до червня 2022 року кожен перевізник, який виїжджав до території Європейського Союзу, мав отримати дозвіл на перетин державного кордону з відповідними країнами ЄС, було доволі проблематичним збільшити кількість дозволів з Польщею. Наприкінці кожного року відбувалися баталії, проводилися перемовини й Україна завжди наголошувала, що наявної кількості дозволів замало.

За даними Міністерства інфраструктури України, Польща виконує Меморандуми щодо пропускної спроможності українсько-польських пунктів пропуску, які був підписаний вже під час повномасштабної війни, на 50%. Тому можемо констатувати, що Польща не тільки порушує Угоду про лібералізацію вантажних перевезень між Європейським Союзом та Україною, вона також порушує й двосторонні домовленості, зафіксовані, підписані й скріплені печатками. Й коли відбувається чергове призупинення роботи пунктів пропуску через брак співробітників з польського боку для проведення інспекцій та зважування вантажів навіть там, де є усі технічні можливості, можна припустити, що наразі Польща не бажає йти назустріч Україні в питаннях транзитування.

З іншого боку Польща вже розпочала переговори з Україною щодо вступу нашої країни до ЄС, тому наразі офіційні Київ та Варшава відкрили транспортну сторінку. Тому є надія, що сторони знайдуть порозуміння в найболючіших точках дотику в результаті великої переговорної роботи й пошуку компромісу. І вже зараз Україні потрібно розуміти, в якій точці ми можемо трішки поступитися задля досягнення компромісу. Наприклад, з тих вимог, які зараз висувають польські перевізники, ми могли б переглянути умови реєстрації іноземців в системах «Шлях» та єЧерга. А ось в питанні повернення дозволів ми маємо чітко стояти на своєму.

Єврокомісія у розв’язанні проблем міжнародних перевезень між Україною та Польщею виступає як арбітр, як страж правил ЄС. Тому ми апелюємо до ЄК щодо порушень й просимо переконати Польщу виконувати норми Євросоюзу та умови Меморандумів. До того ж Єврокомісія має вплив на польську сторону з фінансової точки зору. Проте фінансовий тиск не спрацює довгостроково, тому потрібно закріплювати домовленості не в рамках Меморандуму, який не є обов’язковим до виконання, а на рівні двосторонніх договорів. Попри усе є надія, що вдасться досягти компромісу і з Польщею.