Правила кібербезпеки в агро

Цифровий і реальний світи зараз настільки тісно переплелися, що вже неможливо провести чітку межу між ними, особливо в агросекторі, в точному землеробстві.

Цифровізація – це один із головних чинників зростання світової економіки. Протягом минулих 3-5 років сучасні технології дедалі більше інтегруються у різні галузі. За прогнозами, частина цифрової економіки у ВВП передових країн світу до 2030 р. досягне 50-60%. Основними цифровими трендами в агросекторі є розвиток сфери Інтернету речей (IoT), штучного інтелекту та роботизація.

У сучасному агровиробництві є чимало елементів IoT-платформи:

• електронні мапи полів;
• датчики на техніці: GPS-трекери, лічильники насіння, добрив, датчики заповнення бункера комбайну, ДРП і проточні витратоміри, ультразвукові сканери (глибина оранки поля, наповнення кузова зерновоза, аналіз мікроелементів у ґрунті, тощо) ;
• електронні вагові контролери на елеваторі, вологоміри;
• електронні АЗС;
• RFID картки та зчитувачі: автоматична ідентифікація водія й ТЗ;
• BLE-мітки причіпного устаткування;
• система «свій-чужий» для комбайна та зерновоза;
• метеостанції;
• дрони/супутники.

Разом із тим, зростає ризик кібератак на місце зберігання усіх цифрових даних (сервери чи хмарні сховища). Кібератака – це напад на якусь комп’ютерну мережу, замах на її дані. Він спрямований на порушення системи й доступу до Інтернету абсолютно всіх структур: приватних, юридичних, державних. Отже – виникає  необхідність захистити всі дані, що надає сучасна техніка господарства, особливо зважаючи на той факт, що приріст кіберзлочинності досягнув 500% за минулі півроку. Тож нам слід озброїтися анти-шпигунськими навичками та знати, як уберегти свої цифрові активи. Потрібно захистити дані, наприклад, щодо кількості зібраного врожаю, спершу на полі, потім у дорозі, а далі – на елеваторі й згодом –  на експортному хабі. На кожному з цих етапів ми маємо бути впевнені, що з нашим врожаєм нічого не трапилось і ми контролюємо (на своєму пристрої) увесь його шлях.

Чому виникла потреба такого жорсткого контролю? Бо хтось може вкрасти урожай, просто зламавши сервер і спотворивши дані. Спритники здатні навіть створити зовсім іншу віртуальну реальність на екрані комп’ютера – з комбайнами, зерновозами, тощо. Інтегрований у вашу систему «ворожий» датчик, керований хакерами, передаватиме їм дані. І це далеко не всі загрози, з якими ризикує зіткнутися агробізнес  

Є три видимі рішення щодо загроз ІоТ та кібербезпеки в агровиробництві:

1. Не покладатися виключно на служби віддаленого моніторингу замість фізичних перевірок, коли це можливо.
2. Проводити періодичні та ретельні інвентаризації розгорнутих налаштувань ІоТ, щоб гарантувати, що нові і раніше невідомі пристрої не були розгорнуті.
3. Використовувати штучний інтелект для виявлення аномальних тенденцій даних, що будуть представлені реальному аналітикові до уваги.

Найслабша ланка в кібербезпеці компанії – це людина. Зокрема, успішність кібератак на 91% залежить від людських помилок (відкривання небезпечних посилань, успішний фішинг, завантаження шкідливих файлів, тощо) і лише на 9% від технічних проблем (слабка захищеність систем, відсутність спеціального, софту, тощо). Тому насамперед потрібно забезпечити захист кожного працівника, аби весь бізнес був у безпеці.

Так, для кібербезпеки персоналу необхідно виконати такі заходи:

• Навчання працівників основам кібербезпеки;
• Управління паролями;
• Контроль доступу;
• Контроль потоку інформації;
• Уникнення підозрілих вебсайтів і файлів;
• Інформування відповідних спеціалістів про виявлені проблеми;
• Розробка корпоративних рекомендацій з кібербезпеки;
• Співпраця зі спеціалізованими компаніями.

Разом із тим, у кожної компанії має бути спеціальна корпоративна політика з кібербезпеки.