Правила для сіна і соломи

 

За новим законом про державний контроль, на імпортерів харчових продуктів і кормів очікують кардинальні зміни.

 

Основна частина Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» набере чинності 4 квітня 2018 року. Розглянемо оновлені процедури державного контролю харчових продуктів і кормів, що ввозять на територію України.

 

Як рахувати вантажі?

 

Однією з проблем, на яку часто нарікають представники бізнесу, є досить розпливчасте визначення вантажу. Наприклад, станом на сьогодні законодавство не дає чіткої відповіді на питання «як бути?», якщо в транспортному засобі одночасно перевозять мінеральну воду газовану й негазовану — вони є двома різними вантажами чи одним? Та сама проблема постає з перевезенням молочних йогуртів із різними видами наповнювачів (наприклад, вишневий йогурт і абрикосовий) або сметани з різним рівнем жирності (скажімо, 10 і 20%). На практиці відповідна кваліфікація групи товарів як одного або двох (чи більше) вантажів безпосередньо впливає на вартість державного контролю безпечності вантажів на кордоні, який оплачує імпортер.

 

Новий Закон про контроль визначає вантаж як певну кількість харчових продуктів або кормів одного виду. Харчові продукти або корми належать до одного виду, якщо їх охоплює одна й та сама товарна позиція, згідно з УКТ ЗЕД (іншими словами, якщо вони мають однакові перші чотири цифри коду за УКТ ЗЕД).

 

Отже, з набранням чинності Законом про контроль у наведених вище прикладах можна буде дійти однозначного висновку, що вказані товари належать до одного вантажу. Чіткість у цьому питанні дозволить усунути відповідні корупційні чинники у відносинах між держінспектором й імпортером.

 

Хто і де перевірятиме імпорт? 

 

Сучасна система контролю передбачає, що за загальним правилом відповідний вантаж на кордоні зустрічає лише працівник державної митної служби. Реальний контроль безпечності харчових продуктів і кормів здебільшого здійснюється на внутрішніх митницях призначення. Такий алгоритм закономірно має певні недоліки. Скажімо, якщо товар заражений збудниками небезпечних для людини або тварини хвороб, то під час його руху територією України від пункту на кордоні до внутрішніх митниць зростає ризик поширення відповідних загроз. Крім того, якщо вантаж визнано небезпечним, то з’являється клубок проблем, зумовлених необхідністю його повернення до країни походження або оплатою витрат на його утилізацію.

 

У європейській системі контролю зазначені труднощі вирішують шляхом перевірок безпосередньо на державному кордоні. Важливим тут є те, що відповідні перевірки проводять не в кожному пункті пропуску на кордоні, а лише в так званих призначених прикордонних інспекційних постах і призначених пунктах пропуску. Йдеться про спеціально визначені місця, що належним чином облаштовані, забезпечені необхідними приміщеннями, обладнанням й устаткуванням і на яких працюють спеціально навчені держінспектори.

 

Враховуючи практично нульовий рівень з облаштуванням пунктів пропуску на українському кордоні за європейськими стандартами, Закон про контроль передбачає 5-річний перехідний період, протягом якого відповідні прикордонні пости мають бути належним чином оснащені. Протягом цього періоду відповідні перевірки можуть здійснюватися, як і раніше, у зонах митного контролю на території України.

 

Для чого зроблять виняток?

 

Навіть після облаштування прикордонних постів, згідно з установленими вимогами, не всі види харчових продуктів і кормів підлягатимуть контролю на державному кордоні. Лише визначений відповідним наказом МінАПіП перелік харчових продуктів і кормів (переважно тваринного походження, а також сіно та солома) буде обтяжений таким «привілеєм».  Продукція, що не додана до відповідного переліку, підлягатиме контролю безпечності на кордоні лише у виняткових випадках.

 

Які потрібні документи на супровід?

 

Донедавна українські імпортери мали проблему з виконанням ст. 53 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», яка вимагала супроводження міжнародним сертифікатом вантажу з будь-яким харчовим продуктом. Це не відповідало усталеній міжнародній практиці, за якою такий документ видавали за загальним правилом лише на вантажі з харчовими продуктами тваринного походження. Зміни до ст. 53 набули чинності з моменту опублікування Закону про конт роль. Загальна ж «паперово-вантажна» концепція за Законом про контроль полягає у тому, що лише вантажі, які входять до згаданого вище переліку продуктів, що підлягають контролю на кордоні, мають супроводжуватися міжнародним сертифікатом.

 

Крім того, Закон про контроль запроваджує два нових для України документи:

 

• загальний ветеринарний документ на ввезення (ним будуть супроводжуватися ті самі вантажі, що потребують наявності міжнародного сертифіката);

 

• загальний документ на ввезення (буде обов’язковим для затвердженого Мінагрополітики переліку харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю).

 

За своїми змістом і формою (її, до речі, має затвердити Кабмін) ці документи є дуже схожими з вантажною митною декларацією. Логіка їх заповнення оператором ринку полягає в тому, щоб надати правдиву й точну інформацію про вантаж і його характеристики інспектору Держпродспоживслужби.

 

Коли звертатись до інспектора?

 

Однією з новацій Закону про контроль є обов’язок оператора ринку щонайменше за один робочий день надіслати на адресу Держпродспоживслужби письмове або електронне повідомлення про надходження вантажу. Ідея в тому, щоб інспектор підготувався до відповідної перевірки й забезпечив її проведення з мінімальними незручностями для імпортера.

 

Знову ж таки це стосується не всіх харчових продуктів і кормів, а лише тих, що мають супроводжуватися загальним документом на ввезення або загальним ветеринарним документом на ввезення.

 

Скільки буде перевірок?

 

За європейським зразком державний контроль імпортованих в Україну харчових продуктів і кормів передбачатиме можливість здійснення трьох перевірок:

 

1) документальна перевірка (аналіз документів, що супроводжують вантаж);

 

2) перевірка відповідності (зіставлення інформації, вказаної в документах, що супроводжують вантаж, й інформації, нанесеної на відповідному контейнері, а також перевірка цілісності пломб);

 

3) фізична перевірка (найретельніша — передбачає з’ясування відповідності стану продуктів задекларованим характеристикам і вимогам законодавства, зокрема за допомогою лабораторних досліджень).

 

Чи всі вантажі перевірятимуть тричі?

 

Ні, все залежить від виду вантажу. Закон про контроль установлює, що харчові продукти й корми, які потребують супроводження міжнародним сертифікатом (нагадаємо, що це переважно продукти тваринного походження, а також сіно й солома), обов’язково проходять документальну перевірку та перевірку відповідності. Щодо фізичної перевірки (яка забирає в оператора ринку найбільше часу та коштів), то вона проводитиметься згідно із затвердженою Держпродспоживслужбою періодичністю або в разі появи в інспектора обґрунтованої підозри щодо невідповідності вантажу вимогам законодавства.

 

Коли потрібні лабораторні дослідження?

 

Закон про контроль установлює вичерпний перелік підстав для відбору зразків і їх лабораторного дослідження в рамках фізичної перевірки. Він включає п’ять випадків: 1) останній попередній вантаж, що вироблений на тому самому підприємстві, виявився небезпечним;

 

2) отримано офіційну інформацію (зокрема через RASFF) про спалах хвороби чи появу в країні-експортері іншої загрози для безпечності імпортованого в Україну вантажу;

 

3) лабораторне дослідження передбачено щорічним планом держмоніторингу, щорічним планом держконтролю або рішенням Держпродспоживслужби про затвердження періодичності лабораторних досліджень імпортованих вантажів;

 

4) за результатами попередніх заходів у межах фізичної перевірки вантажу з’явилася обґрунтована підозра щодо його невідповідності вимогам законодавства;

 

5) затверджені Мінагрополітики спеціальні умови імпорту окремих видів харчових продуктів або кормів передбачають їх лабораторні дослідження.

 

***

 

Нехай там як, в окремих аспектах процедури державного контролю на імпортерів харчових продуктів і кормів очікують кардинальні зміни. Навряд чи вони для всіх пройдуть абсолютно безболісно, однак є підстави для обґрунтованої підозри, що врешті виграють не лише держава й споживачі, а й самі імпортери.