Порівняно з Білоруссю та Росією, вирощування лохини в Україні є більш технологічним

Наш проєкт нещодавно презентував дослідження «Ринок чорниці високорослої в Східній Європі 2020».

Лохина –– це ягода, споживання якої в ЄС зростає найбільшими темпами серед усієї свіжої ягідної продукції. Крім того, вона є однією з найдорожчих у світі. Ми оцінюємо площі під лохиною у Східній Європі (Польща, Україна, Білорусь, Росія) у понад 15,5 тис. га. З них 71% (11 тис. га) розміщені в Польщі, 20% (3,1 тис. га) –– в Україні, 8% (1,24 тис. га) –– в Білорусі, 1% (155 га) –– в Росії.

Україна виступає одним зі світових лідерів у розширенні площ під лохиною, до 2019-го зростання становило 43% щороку. Прогнозується, що тенденція до зростання зберігатиметься в найближчі роки. Відбуватиметься подальший розвиток внутрішнього ринку, крім того, українські виробники продовжать освоювати нові напрямки експорту: Близький Схід, Південно-Східну Азію, ймовірно, Скандинавію. Конкуренція стимулюватиме виробників до активних інвестицій в захищене вирощування. Мається на увазі тепличне виробництво, встановлення протиградових систем, захист від весняних заморозків.

Очікується зниження цін, але це буде залежати від балансу між розширенням площ та розвитком експорту. Свої корективи вноситиме погода. Якщо порівняти ціни на лохину в Україні станом на початок серпня, то цього року вони були на 37% вищими порівняно з минулим сезоном. Причина в тому, що через заморозки навесні й низькі температури виробники отримали вдвічі менший урожай від очікуваного, тож і ціна була вищою, незважаючи на розширення площ під культурою. Цікаво, що виробники у Польщі теж мали заморозки, але в них ціни зросли менш як на 10%, а в Білорусі лохина взагалі коштувала на 15% дешевше порівняно з минулим роком –– основною проблемою була низька якість ягід і відсутність налаштованих каналів збуту.

Водночас Білорусь має значні перспективи у вирощуванні лохини. У цієї країни вже є досвід вирощування лохини як на присадибних ділянках (310 га), так і промислово (930 га). Перші промислові плантації цієї культури з’явилися в наших сусідів ще у 2000-х роках, а білоруські науковці досліджують її з 1990-х, тож до цього часу напрацювали чималу теоретичну й практичну базу. Другий фактор –– Білорусь є основною платформою реекспорту в Росію. Однак розвиток ягідництва передусім залежатиме від політичної та економічної ситуації. Поки прогнозується, що основним експортним ринком для білоруської лохини за будь-якого розвитку подій лишатиметься Росія.

Щодо Росії, то вона активно нарощує імпорт лохини і вже розпочала власне комерційне виробництво. У сектор лохини почали заходити великі сільськогосподарські компанії, однак є ризики швидкого розвитку низькотехнологічного виробництва. Скажімо, тоді як в Україні понад третина опитаних виробників зазначили, що повністю забезпечені технікою для проведення робіт у ягіднику, в Росії та Білорусі таких лише 25%. Так само в Україні ліпша ситуація із сортуванням, хоча 82% опитаних виробників досі сортують ягоди вручну.

У цілому по Україні вдосконалення потребують передусім операції із сортування лохини. Нині це найменш механізована ланка у виробничому ланцюжку. Ліпша ситуація з охолодженням і пакуванням: жоден опитаний виробник не поскаржився цього року на проблеми з відсутністю упаковки. У майбутньому передбачається перехід виробників на екологічніші варіанти пакування.

Щодо сортового складу плантацій за терміном достигання, то українські виробники вирощують 40% ранніх і стільки ж середніх сортів, тоді як пізні становлять лише 20%. У Білорусі ранні сорти займають трохи більше 20%, а середні –– до 70%, на пізні припадає лише незначна частка в загальній структурі виробництва. Майже аналогічна ситуація в Росії. Популярність ранніх сортів серед українських ягідників пояснюється тим, що вони відчули популярність ранньої лохини і намагаються якомога швидше вийти на ринок, щоб отримати найвищу ціну. Найпопулярніший ранній сорт в усіх трьох країнах –– Дюк.