Точка зору

Подбати про здоров’я ринку

Олег Нів’євський
старший економіст Проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні»

 

Уже не перший рік спостерігаю, як партії маніпулюють думкою виборців у складних темах, як-от ринок землі. І час від часу повертаюся до питання: що ж таке має статися, аби політики припинили практикувати популізм, а люди — його слухати?

 

Маючи на руках цифри й факти, сприймати серйозно деякі такі меседжі неможливо. І не треба кивати на складність теми. Не варто недооцінювати здатність людей самостійно вирішувати, адекватно оцінюючи для себе вигоди й втрати.

 

От тільки економічних розрахунків, цифр і фактів щодо складних тем у нашому інформаційному просторі майже немає. І навіть не тому, що таких розрахунків не так багато — просто на відміну від скандальних фраз цифри й факти не стають у перші стрічки новин, і предметом політичних дискусій не стають також.

 

Щоправда, протягом останнього року побільшало якісної інформації та політичних дискусій на земельну тематику. Однією з такого ряду можна назвати відкриту дискусію на тему «Вільний обіг землі: потужний стимул для зростання економіки чи улюблена політична гра?», у якій нещодавно брав участь.

 

Для ілюстрації сказаного вище наведу лише один приклад, який наводив у згаданій дискусії. Кажуть, відкривати ринок землі не можна, бо всі кинуться продавати, і ціна на землю буде мізерна. Та ще й, мовляв, усю землю скуплять лише агрохолдинги, тому не можна пускати на ринок юридичних осіб. Однак, якщо перевести всі ці міркування у цифри та заглибитись у питання, картина буде інша.

 

Якщо говорити про попит і пропозицію, то, за результатами опитування, проведеного наприкінці 2015 року, відкладена пропозиція земельних ділянок становить 2–2,2 млн гектарів. Фізичні особи, якщо відкривати ринок тільки для них, не викуплять такий обсяг. Так, звичайно, виробники зможуть організувати «загін» фізосіб, аби викупити виставлені на ринок земельні ділянки. Однак це жодним чином не підвищить його прозорість, захищеність прав власності на землі, збільшить транзакційні витрати й не матиме очікуваного впливу на інвестиції в сектор і добробут сільського населення. Отже, якщо ми орієнтуємося на прозорий ринок — без схем — ринок потрібно відкривати і для юридичних осіб, не забуваючи про банки, які теж мають право отримувати землю в заставу у власність, хоча б на обмежений період часу, для реалізації своїх прав як кредиторів. У цьому випадку ринок буде і прозорим, і здоровим. А будь-які обмеження зменшують вартість активу й збільшують транзакційні витрати.

 

Якщо на початковому етапі дозволити купувати землю і юридичним особам, то це дозволить збалансувати пропозицію, що добре з економічного погляду. Гроші на викуп землі і в невеликих фермерів, і у великих компаній є. Поступить на ринок 2 млн гектарів — вони їх викуплять, поступить 3 млн — викуплять і ці. В агробізнесу непогана маржинальність, тому гроші є. Звісно, вони не хочуть цього робити, бо це великі витрати — їм простіше і дешевше й далі орендувати землю. Та якщо мораторій буде скасовано, саме виробники зможуть сформувати достатній попит.