Пересівати чи «реанімувати»?

Кілька хвиль весняних морозів, які вдарили наприкінці березня та на початку квітня і місцями сягали до -10⁰С, завдали чималої шкоди посівам озимих культур. Найбільше в нас постраждали пшениця та ріпак, трохи менше – ячмінь. Цьогорічна особливість у тому, що це були не звичайні весняні заморозки, а справжні морози, адже низькі температури трималися всю ніч протягом досить тривалого часу. Погіршила ситуацію ще й тепла та суха зима, яка істотно ослабила рослини. Власне, найбільш ослаблені й постраждали найбільше.

Ми вже кілька років поспіль вирощуємо пшеницю української, канадської та німецької селекції. Найменше морози пошкодили саме українські сорти. Канадські вимерзли частково, а німецькі – майже повністю загинули. І така тенденція спостерігається вже не перший рік. Зокрема, минулого року навесні також були заморозки, хоч і не такі тривалі, як цьогоріч, втім, найгірше їх пережили так само сорти пшениці німецької та канадської селекції. Зважаючи на цей досвід, ми в господарстві прийняли рішення в подальшому купувати лише вітчизняні сорти, які вже самі випробували «на міцність».

Чи не найбільше від морозу в господарстві постраждали посіви ріпаку. У тих рослин, які мали фазу 4-5 листків, наземна маса повністю загинула, втім, точка росту жива, тож є надія, що частково вони відійдуть і продовжать розвиватися. Добре розвинуті рослини, які вже викинули цвітоноси, пошкоджені по різному: з північної сторони – більше, з південної – менше.

Частково пошкоджений і озимий ячмінь, який у нас виключно канадської селекції. Після морозу в -10⁰С, який тримався всю ніч, він практично весь поліг, але коли температура почала підніматися, стан рослин покращився і наразі вони продовжують розвиватися.      

Поки що у планах масового пересіву немає, адже, по-перше, через нерівний ландшафт посіви пошкоджені частково, невеликими ділянками (у низинах відсоток загибелі рослин більший), і це значно ускладнює захід техніки в поле і її роботу. Тому якщо й будемо пересівати, то лише в найбільш аварійних ділянках. Для таких форс-мажорів завжди намагаємось тримати насіння про запас і якщо й пересіватимемо, то, швидше за все, соняшником. Решту рослин будемо «реанімувати» за допомогою препаратів, які мають у своєму складі амінокислоти, ауксини та мікроелементи. Але перш ніж приймати якесь рішення, слід поспостерігати за станом озимих культур щонайменше до другої половини квітня.

Торік ситуація була дещо схожа – так само бракувало вологи, були весняні заморозки, і посівна, як і цього року, стартувала досить рано – сівбу ярого ячменю ми розпочали 4 березня. А щойно він зійшов, ударив мороз (-9⁰С), і рослини були істотно пошкоджені. Втім, у середині квітня випало майже 40 мм опадів і озимі відновили розвиток. Це фактично і врятувало наш минулорічний урожай. Тож і цього року сподіваємось на опади. Інакше – буде пересів, чи ні – врожай ми отримаємо значно менший, ніж очікували.