Овочівникам невигідно укладати попередні контракти з переробниками
Наше господарство має 24 га овочевої сівозміни. Морква –– наша основна культура, у 2019 році під нею було 14 га, також вирощуємо столові буряки, трохи ранньої капусти.
У середньому 60% продукції реалізуємо в супермаркети обласного рівня, 20% іде на переробку та 20% реалізується на оптових ринках.
Із переробників працюємо з ТОВ «АРТІ», яке пропонує споживачам заморожені овочі й фрукти під торговою маркою «Артіка», а також із компаніями, які займаються виробництвом квашених і маринованих овочів. Але на сьогодні у нас відсутні системні домовленості з переробними компаніями щодо реалізації овочевих культур, попередні контракти ми не укладаємо. Щороку починаємо співпрацю з переробниками з чистого аркушу.
Господарству невигідно укладати попередні контракти з переробниками. Чому? Поясню на прикладі. На замовлення переробника кілька років тому ми посадили кубоподібний перець, який для нас був абсолютно новою культурою. Порахували витратну частину на вирощування цієї культури, її собівартість, ціну реалізації (за нашими розрахунками вона становила 7,5 грн/кг) та уклали договір. Однак протягом вегетаційного періоду з’ясувалося, що перець значно уражується фузаріозним в’яненням.
Не маючи досвіду вирощування культури, ми не вийшли на заплановану врожайність. Того року в більшості фермерів була така ситуація із кубоподібним перцем, тому ціна на ринку значно підвищилась і становила 18–25 грн/кг. Але ми вирощений перець за контрактом мусили реалізовувати по 7,5 грн/кг замість 18–25 грн. Крім того, за попередніми домовленостями покупець мав перед початком польових робіт перерахувати нам передоплату, а по факту кошти надійшли лише за тиждень до відвантаження першої партії продукції.
Ще один наш негативний досвід –– вирощування для переробника капусти броколі. За попередніми розрахунками, ціна реалізації врожаю мала становити 12 грн/кг. Як виявилося під час збирання головок, не вся вирощена продукція придатна до реалізації, оскільки культура доволі специфічна (суцвіття мають бути тугими, не перезрілими). У зв’язку з цим реальна собівартість продукції становила 14 грн/кг, а ми були змушені продавати її дешевше. На нашу пропозицію підвищити ціну переробник відмовився, оскільки нашими конкурентами на ринку України виступила польська продукція. Того року її ціна була меншою, ніж собівартість вирощеної нами броколі.
Отже, в підсумку проєкт виявився для нас нерентабельним. Часто сільгоспвиробнику складно отримати адекватну винагороду за вклад у вирощування овочевої продукції через значні коливання ціни на ринку. Виробництво продукції не регулюється, тож часто маємо дефіцит або профіцит щодо певних позицій. Врожайність овочевих культур нестабільна, що теж призводить до цінових стрибків. Усе це ускладнює налагодження стабільних домовленостей з переробними підприємствами.
На сьогодні ми співпрацюємо з переробниками лише по тих найменуваннях продукції, реалізація яких для нас є надто складною. Наприклад, продаємо на заморожування моркву другого сорту.