Останні кілька років не припиняються розмови про створення спільних підприємств і модернізації українських заводів сільгоспмашинобудування.

Проте конкретики в тих розмовах було мало. Спробуємо відділити зерна від полови.
Насправді нині існує Державна програма активізації економіки України на 2013–2014 роки, яку викладено в Постанові Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. №187. Вона передбачає стимулювання розвитку вітчизняної машинобудівної галузі України, зокрема її аграрного сегмента. Як її розділ зазначено перелік із п’яти інвестиційних проектів на 2013–2020 роки, яким надаватиметься максимальне сприяння. Очікуваний обсяг інвестицій, що залучатимуться зокрема й під державні гарантії, становить близько 5 млрд грн лише на 2013–2014 роки.
Сьогодні на слуху поки що два проекти — «Херсонського машзаводу» та Дніпропетровського «Південмашу». Щодо першого, то тут більше побажань, ніж справ. Треба розуміти, що херсонці намагаються одночасно розвивати й власний продукт — зернозбиральні комбайни серії «Скіф» — і розпочати спільний із компанією Claas проект із виробництва моделі Tukano-440. Причому нове СП нині перебуває на стадії узгодження документів. Деякі заяви, що в Херсоні вже виготовляють комбайни Tukano, або навіть зазначення їх кількості — є некоректними. Насправді виробництво запрацює через рік –півтора, а то й два. Це підтверджують і в самій німецькій компанії, що відповідально ставиться до кожного кроку зі створення підприємства.
Що ж до дніпропетровського СП із китайською компанією YTO, то вже оголошено офіційно про підписання рамкової угоди. Зважаючи, що проект має найвищий рівень підтримки (як з українського, так і китайського боку), можна сподіватися на швидкий початок робіт. За умови швидкого вирішення бюрократичних процедур китайські партнери швидко почнуть складати на нашому «Південмаші» (який є доволі закритим військовим заводом!) свої маленькі вироби: техніку з потужністю двигунів 40–180 к.с. Викликає недовіру заплановане виробництво в 1000 машин, що мають вийти з цехів нового СП 2013 року. Прогнозуємо, що показник буде меншим. Бо цим новим тракторам слід пройти б тестування, виконати б сертифікацію тощо.
Але крім цих двох резонансних проектів варто згадати й ще про два — менш обговорювані, та не менш таємничі.
Поки що залишається туманним проект СП «Укрзапчастини» з італійським Landini, що має розміститися на базі заводу «Ніжинсільмаш». Цей італійський бренд серйозно налаштований закріпитися в нашій країні й тому вибір такого партнера, як «Укрзапчастина» не випадковий. Зазначені в програмі 100 тракторів, які мають скласти протягом 2013 року, свідчать про неспішність із початком роботи. А от заплановані на 2020 рік аж 21 300 тракторів є малореальною цифрою з практичної точки зору. Зважаючи на наявність такого рівня конкуренції на нашому ринку, продати за рік подібну кількість техніки буде неможливо. Хіба що італійці планують експортувати вироблені в Україні моделі на інші ринки, але щодо цього також є певні сумніви.
Узагалі мало інформації щодо інвестиційного проекту київського Дослідного заводу зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Патона з виробництва зернозбирального комбайна КЗС-15 «Сварог» (створеного на базі однієї з моделей New Holland). Сподіваємося, що цей проект розвиватиметься за підтримки солідного партнера відповідно до жорстких вимог технологій виготовлення техніки, а не для політичної кон’юнктури.
І насамкінець кілька слів про ще один машинобудівний проект, але цього разу без іноземних партнерів. Найперспективнішим із точки зору експорту своїх виробів на зовнішні ринки є проект «Червоної Зірки», що передбачає створення нових потужностей для виробництва широкозахватної посівної та ґрунтообробної техніки з річним обсягом понад 11 тис. агрегатів. Група компаній фактично збудує ще один завод, що використовуватиме наявний досвід і розкрученість бренду на закордонних ринках. Підтримка заводу Федерацією роботодавців України лише свідчить про серйозність намірів.