Головне:
Точка зору

Об’єднуватися для відстоювання своїх інтересів, спільної переробки та збуту продукції

Микола Гордійчук
президент Української асоціації виробників картоплі

 

Минулий рік для картоплярів був важким. Як завжди, фермерам не вистачало фінансів. Блокада транзиту української картоплі через територію РФ, неможливість постачання до основних українських регіонів збуту — Криму й Донбасу — спричинили низькі ціни на початку сезону. Протягом сезону 2016–2017 виробництво картоплі істотно не збільшилося, натомість через застосування дешевших продуктів захисту, економію на насіннєвому матеріалі й несприятливу погоду маємо дефіцит якісної картоплі.

 

Багато виробників замислилися над собівартістю. Вона коливалася від 2,8 до 3,5 грн/кг залежно від урожайності, яка в середньому по Україні становить 27 т/га. На початку сезону картоплю продавали практично за собівартістю. Не отримуючи врожай на рівні 45–50 т/га, як це роблять голландські колеги, ми постійно граємо в лотерею.

 

Для адекватного виробництва потрібні сучасні знання агрономії та технології, передусім полив. Вирощувати картоплю без зрошення — ризикований бізнес.

 

Вкрай важливе питання для картоплярів — ринки збуту. Наша асоціація разом із голландськими колегами проводить дослідження ринку картоплі в Україні та сусідніх країнах. Хочемо визначитися, яка саме продукція потрібна на експорт і для внутрішнього споживання в найближчі роки. Крім того, важливо прогнозувати ціни. В Україні вони майже повністю визначаються ринком, тоді як у Європі 80% урожаю вирощується під замовника, за контрактами.

 

Основні європейські країни — виробники картоплі, такі як Великобританія, Нідерланди, Бельгія, Франція, Німеччина, виросли завдяки переробці. До 85% урожаю тут переробляють. В Україні є лише переробка на крохмаль та чипси, які разом споживають близько 3,5% виробництва комерційної картоплі.

 

Європі не вистачає до одного мільйона тонн бульб для переробки на картоплю фрі. Попри такий дефіцит, Україна не може експортувати сировину в ЄС, бо ми не маємо спеціальних сортів та виробників, які б цим займалися. Так само немає виробників крохмальних сортів картоплі, нішевої продукції під назвою small або baby potatoes, сортів із фіолетовим та червоним м’якушем. Українські ресторатори були б раді закуповувати вітчизняну картоплю фрі, але її немає. Торік у магазинах мережі «Метро кеш енд кері Україна» обсяг продажу замороженої картоплі фрі зріс на 144%, при цьому вся продукція була імпортною. Отже, є чималі перспективи розвитку доробки та переробки картоплі в Україні.

 

На першому етапі дохідність бізнесу можна збільшити через продаж у мережі супермаркетів продуктів із більшою доданою вартістю: митої та фасованої картоплі. Неможливо порівняти асортимент пакованої картоплі у великому німецькому та українському супермаркеті. В Україні тільки 2–3 компанії пакують картоплю в тару по 2–5 кг, тоді як в Європі знайти нефасований товар украй важко.

 

Які варіанти розвитку картопляної галузі в Україні? Відповідь одна: потужні іноземні компанії чи об’єднання українських фермерів побудують виробництва з глибокої переробки. Україна із сировинного придатку з виробництва картоплі виросте в країну, що виробляє якісні продукти з високою доданою вартістю не тільки для власного споживання, але й на експорт.

Журнали