На півшляху до опустелювання
Клімат останнім часом стає дедалі примхливішим і все наполегливіше вимагає адаптації класичних схем сільськогосподарського виробництва до нових погодних умов. А традиційні підходи й шаблонні рішення останнім часом часто не лише не спрацьовують, а й шкодять.
Так, торік ми спостерігали потужні пилові бурі двічі: навесні, під час проведення посівних робіт, і восени, після збирання зернових колосових. Такі явища переважно виникають у районах з невкритим травою ґрунтом і здатні на сотні кілометрів переносити мільйони тонн пилу, а цього разу – верхнього родючого шару ґрунту.
Технологічно хибне землекористування й ігнорування контурного облаштування агроландшафтів на тлі катастрофічно швидких кліматичних змін, гідротермічних аномалій зимового періоду – це прямий шлях до опустелювання.
Невідповідність технологій механічного впливу, скорочення сівозмін і не виваженість їх структури, односторонність, що спирається тільки на попит ринку, деструктивно впливають на ґрунт і насамперед на структуру орного шару. Так, ступінь агрегації ґрунту за інтенсивного обробітку може знижуватися до 40–50% і нижче (для порівняння: показник цілинного ґрунту перевищує 90%).
Погіршенню структурованості ґрунту сприяють тривалі посухи, а також відсутність проморожування. Тобто більшість ґрунтових часток розораного ґрунту є вільними – не вкритий рослинністю ґрунт піддається дефляції і є причиною розвитку пилових бурь.
Збільшення кількості неагрегованих часток підвищує ризик утворення ущільненого ґрунтового прошарку, що загострює проблеми вологозабезпечення та перегрівання ґрунту в теплий період і різкі температурні коливання в ранньовесняний період. Ущільнення ґрунту впливає на розвиток кореневої системи рослин, формуючи її приповерхневе розташування.
Ускладнюючи проникнення коріння вглиб, ущільнений прошарок погіршує живлення рослин, обмежуючи використання поживних речовин тільки з приповерхневого шару. Добрива використовуються неефективно і з ускладненнями.
Тобто прогресивна деградація орних ґрунтів на тлі кліматичних змін зробила критично обмежувальними чинниками вологу й температуру.
Втім, на сьогодні вкрай важливим є донести аграріям таку думку, що отримати гарантований урожай і прибуток за визначених витрат і за таких кліматичних умов, що є, можна, якщо застосовувати зважені, науково обґрунтовані технології. Аграрії повинні відходити від звичних технологій і розуміти, що фактично вся територія країни тепер стала зоною ризикованого землеробства. І насамперед потрібно визначитись із проблемами, що лімітують отримання бажаного результату. Бо від конкретики проблеми залежить і технологічне рішення.
Метою будь-якого виробництва є прибуток. У сільськогосподарському бізнесі розміри прибутку залежать від кількості врожаю та витрат на його отримання. Збільшення врожаю може відбуватися через екстенсивне ведення господарства, шляхом розширення посівних площ. Однак в Україні розораність земель і так є найбільшою у світі. Отже, треба обирати інший шлях – через підвищення врожайності культур, яка залежить від ґрунтово-кліматичних чинників і відповідних до них технологій ведення виробництва. На клімат безпосередньо аграрій вплинути не може, але в його руках – стан ґрунтових ресурсів і технологічні засоби.