Митний чи Європейський союз? Що вигідніше?
Таку актуальну тему розглянув на Х Міжнародній конференції «Овочі та фрукти України — 2013» представник компанії «Західний рітейл» Федір Рибалко. Він проаналізував усі плюси та мінуси обох економічних об’єднань із позицій вітчизняного товаровиробника.
Розпочати, напевно, варто з високих показників, якими послуговуються політики й економісти, зокрема, обсягів внутрішнього валового продукту. ВВП 28-ми країн — членів ЄС становить близько 13 трлн дол. у 2012 році, 3-х країн Митного союзу (Росії, Казахстану, Білорусі) — 1,7–1,8 трлн дол., України — 20 млрд дол.(це близько 10–11% економіки МС і 1% економіки ЄС). Якщо ВВП ЄС зростає на 1–2% на рік, то це означає, що він приростає на одну економіку України. До речі, ВВП Казахстану на 5–10% більше за ВВП України. Відповідно, Україна відстає за рівнем ВВП від цієї колишньої братської республіки.
Другий важливий показник — кількість населення. В Україні мешкає 45 млн осіб, країнах МС — 175 млн, ЄС — 510 млн.
Здавалося б, нам потрібно стрімголов бігти у ЄС, проте не все так просто. Розглянемо весь комплекс загроз і переваг, які несуть у собі обидва режими.
МС: позитив і негатив
Переваги
Операторам плодоовочевого бізнесу було б наївно сподіватися, що, вступивши в МС, українці миттєво отримують безліч замовлень, усі російські замовники приїдуть в Україну і почнуть масово скуповувати продукцію за передплатою. Такого не станеться ніколи.
Які переваги дає МС, наприклад, білоруським і казахським виробникам і потенційно українським? По-перше, відсутність митного оформлення в експортно-імпортних операціях. Нині, щоб відправити машини з овочами на експорт, потрібно, звернувшись до митних органів, оформити експортну митну декларацію. У МС звертатися у цю інстанцію не потрібно — цілком вистачить сертифіката-походження та фіто санітарних документів.
По-друге, відсутність номінально наявних кордонів. І в цьому питанні не все так просто: якщо між Білоруссю та Росією кордону немає, то між Казахстаном і РФ він є. Не всі товарні номенклатури в різних країнах підлягають/не підлягають огляду та вилученню під час перевірки на кордоні. Як це впливатиме на продукцію українських виробників, поки казати важко. Наприклад, у сегменті свіжих овочів і фруктів цей огляд не є принципово важливим для економік Росії, Білорусі та Казахстану, тому жорстких претензій до цього сегмента, швидше за все, не буде.
Третя важлива перевага в прийнятті рішення щодо доцільності роботи з тим чи іншим постачальником для російського імпортера — можливість відстрочки в сплаті імпортного ПДВ за імпорту з країни — учасниці МС. Нині під час перетину українською продукцією кордону МС необхідно максимально швидко сплатити ПДВ. За вступу в МС починає діяти опція: покупець платитиме цей ПДВ у свій податковий орган протягом 20 днів місяця наступного за місяцем поставки. Проте в кожній із країн МС є своя бюрократія: щоб довести це право, необхідно отримати чималий перелік документів, який має 5–6 позицій, які потрібно виконати. Отже, не все так просто, проте хоча б такий привілей.
Четверте. Оскільки плодоовочева продукція є фреш, принципово важливим є термін транспортування. Ризики простоїв на кордоні, безумовно, мінімізуються. Це найбільш принципова умова для овочівників щодо оцінки ризиків й економіки діяльності підприємства.
Казати про митні преференції щодо сплати більш низького мита не варто — ми сьогодні знаходимося в зоні вільної торгівлі з країнами СНД. Білорусь, Росія та Казахстан також є країнами СНД, тому мита на плодоовочеву продукцію у нас немає, порівняно з країнами ЄС, які сплачують певне мито. Наша ситуація ускладниться, якщо ці країни вийдуть із цього договору або вдаватимуться до будь-яких засобів захисту свого ринка.
Загрози
Найбільшою загрозою для України є часткова втрата функцій Міністерства доходів і зборів України в плані митних надходжень. Ідеться про суттєву фінансову втрату для нашої держави (2/3 митних надходжень). Власне, українські виробники від цього не постраждають. Митні надходження, які поступатимуть від сплати всіх імпортних продуктів, що поступають в Україну (це стосується абсолютно всіх продуктів, а не лише плодоовочевої групи), розподілятимуться за формулою, затвердженою країнами МС. Так, нині Росія з усіх імпортних тарифів МС отримує 87,97%, Казахстан — 7,33%, Білорусь — 4,7%. Який відсоток належатиме Україні, упродовж якого терміну виконуватимуться ці платежі — наріжний камінь переговорів. Усім відомо, як важко зараз наповнюється український бюджет. У разі вступу у МС ми з коштів, якими наповнюється держбюджет, змушені будемо відраховувати 87% у бюджет РФ, отримуючи від неї, наприклад на рівні Казахстану, 7% російських митних надходжень. Отже, українська влада не хоче поступатися втратою своїх фінансових повноважень.
У лоні ЄС
Переваги
По-перше, ринок ЄС у 10 разів більший, ніж МС, але за нього потрібно боротися й користуватися всіма передовими технологіями. Усі передові українські господарства орієнтовані на європейські чи американські технології виробництва. Нині зону вільної торгівлі з ЄС мають більшість країн — імпортерів плодоовочевої продукції, зокрема Єгипет, Туреччина, Ізраїль, Чилі, ПАР, Македонія, Марокко тощо, які отримали свою частку на європейському ринку. Проте умови, на яких вони приєднувалися до економічних угод, і ті, на яких приєднуємося ми, можуть бути різними за своєю значущістю й ефективністю. ЕС перебуває не в кращій економічній ситуації і не може надавати велику підтримку, а Україна дуже чутлива до втрати 5–10% свого ВВП.
По-друге, плодоовочевий бізнес може сподіватися на зниження вартості та подовження терміну повернення кредитів за рахунок спрощеної процедури відкриття філіалів європейських банків в Україні. Раніше європейські банки змушені були купувати український банк із ліцензією, із виплатою 5–6 капіталів, десятків, сотень мільйонів доларів залежно від розмірів банківського портфеля. У разі відкриття філіалу європейський банк матиме менші витрати, що підвищить конкуренцію між фінансовими закладами, знизить ставки за кредитами та депозитами.
По-третє, мито на овочі та фрукти. Україні надається квота на 270 тис. тонн фруктів і 50 тис. тонн овочів. Вітчизняні господарства вирощують 1,5–2 млн тонн фруктів і ягід, що становить 12–15% нашого виробництва. Отже, квота для фруктів є значною. Проте європейці віддали її Україні, бо розуміють, що наша продукція неконкурентоспроможна на європейському ринку. Ми імпортуємо виноград, персики, нектарини, груші, яблука, винятком є лише баштанні, проте для ЄС ця культура не дуже важлива. Європейці потребують яблук, але цей сегмент захищено високим митом. У будь-якому разі запропонована Україні квота відкриває для українських садівників серйозні перспективи. Сподіватися на високі ціни на продукцію чи додаткову рентабельність не варто.
50 тис. тонн овочів — це діяльність кількох фахових овочівницьких господарств України. Якщо порівняти цю цифру із 4 млн тонн овочів і 3 млн тонн картоплі, які щороку вирощують українські овочівники, це менше ніж 1% нашого обсягу виробництва. Це реальний доказ того, що ЄС вбачає в Україні серйозного конкурента по овочах. Цикл овочевого виробництва короткий. Реформувати сектор можна швидко, не потрібно чекати 5 років. Як відомо, Каховський район Херсонської області вирощує великі обсяги цибулі, яка конкурує по собівартості й якості з європейським товаром. За два сезони перевиробництва експортні продажі української цибулі відбувалися у 25–30 країн. Нашу цибулю купувала навіть Корея. Тож ЄС побоявся дати велику квоту на цю позицію українським виробникам.
Не все так сумно. Європейське мито на овочі становить лише 10%. У влади є потужний інструмент, який вона ще не застосовує для розвитку експорту, проте вже використовують наші сусіди (Туреччина, Польща, Молдова, Білорусь), — це девальвація. Девальвація гривні на 10–15% нівелює будь-яке мито. Проте такі рішення ухвалюють з урахуванням усіх «за» і «проти» внутрішнього ринку.
Загрози
По-перше. Нам потрібно буде скасувати або скоригувати індикатори митної вартості. Хоча Україна має ринкову економіку й вступила у ВТО, вона жорстко захищає внутрішній ринок через дефіцит бюджету та його наповнення. Наприклад, митна вартість на ту саму цибулю, картоплю й капусту може становити близько 1 дол. Що це означає? Якщо фактична ринкова вартість будь-якого овочу становить 0,5 дол., то митним органам усе одно, за якою ціною придбано товар, вони нараховують мито або ПДВ від вартості долара. Словом, для томата це 1,7 дол., перцю/огірка — також 1,7 дол. Тобто, якщо експортується цибуля чи капуста, то лише ПДВ становитиме 1,5–1,6 грн у вартості продукту, які надходить у держбюджет.
Відповідно до умов ЄС, практику застосування митної вартості скасують, що зменшить надходження в бюджет і знизить бар’єр, який дозволяє виробникам тримати більш високі ціни на внутрішньому ринку. Це і є найбільша загроза: якби митна вартість відповідала реальним цінам, то імпорт тієї самої був би в Україні і знизив би ціни на неї.
По-друге, погіршаться умови торгівлі з країнами МС через запровадження додаткового мита. І це до того, що Росія та Білорусь є традиційними торговими партнерами України. Зрозуміло, що показові черги на кордонах із цими країнами впливають на нашу економіку. Проте 28 країн ЄС зі своєю стратегією виробника впевнені, що продаватимуть свою продукцію в РФ. Імовірно, що період образи пройде і торгівля нормалізується, проте відповідною реакцією може стати запровадження мита, яке діє для європейських країн, що скоротить обсяги українського експорту.
Експортні перспективи українських овочів
Картопля експортується в країни МС циклічно, коли на ринках РФ і Білорусі виникає дефіцит внутрішнього виробництва, є проблеми з поставками з Єгипту чи Ізраїлю, тоді постає логічна альтернатива у вигляді України. Виробництво картоплі в Україні становить 3 млн тонн, а експорт 2012 року і за 9 місяців 2013-го — лише 3 тис. тонн у 2012 році та близько 8 тис. тонн у 2013-му. Якщо обсяги виробництва зростатимуть, якість підвищуватиметься, то ми зможемо експортувати картоплю не лише в МС, але й в ЄС. Швидше за все, це будуть ринки Південної Європи (Румунія, Хорватія). Шанси експортувати картоплю в Польщу чи Германію виникнуть лише у разі глобального неврожаю.
Томати — ключова культура для українського експорту. В ЄС Україна їх не експортує, бо цей ринок захищено механізмом мінімальних цін. Наприклад, установлюється мінімальна ціна на рівні 0,5 євро. Нижче за цю ціну постачальник не може імпортувати товар в ЄС. Водночас ціна для постачальників із ЄС може бути нижчою, тому іспанський або голландський фермер може продавати томати за 0,4 євро, а український за 0,5. Хто й що у нього придбає?
Ринок томата в Україні становить за різними оцінками 700–800 тис. тонн, із яких близько 10% експортується. Ризики, які несуть вступ/невступ України в будь-який із союзів, суттєво вплинуть на виробників томатів. У сезоні-2013 їх експорт скоротився у 2 рази.
За виробництва цибулі в 1 млн тонн Україна експортувала лише 10–12 тис. тонн у країни МС і зовсім небагато у ЄС. Коли українські фермери матимуть перевиробництво, вірогідність розширення географії збуту цибулі дуже висока.
Сегмент капусти не поділяється на ранню та пізню. Україні важко конкурувати в ранньому сегменті через вал товару з Узбекистану та Македонії на ринки МС. Відтак, вікно для українських фермерів по експорту ранньої капусти не дуже широке. Про експорт у ЄС узагалі не йдеться, бо в них інші вимоги до продукту, зокрема ранню капусту необхідно розфасувати у певні ящики, із листками, охолодити. Нині наші виробники й експортні компанії не готові задовольнити ці вимоги та системно експортувати цей продукт, конкурувати з Македонією, Угорщиною. За виробництва в 1 млн тонн капусти експорт становить у кращі роки 1%. Капуста більш локальна культура, і перспективи її експорту є незначними.
Минулого року зріс експорт моркви. За виробництва в різні роки по 0,5–1 млн тонн моркви Україна в сезоні-2012 експортувала 1 тис. тонн у Росію, яка весною відчула дефіцит якісної моркви. У нас відкрилося кілька проектів, які працюють за європейськими стандартами, вони й змогли задовольнити запит сусіднього ринку. Така сама ситуація повторилася з буряками. Попит європейського ринку на моркву та буряки залишається стабільно нульовим.
Кавун продається і в ЄС, і в країни МС. Обсяг виробництва кавунів в Україні становить 300–500 тис. тонн залежно від сезону, експортуємо ми близько 20 тис. тонн. Основними споживачами наших кавунів є білоруси. Кавун є дешевим продуктом, відповідно важливими є транспортні витрати. Витрати з України в Білорусь є мінімальними, тому ми можемо конкурувати у цій країні. Ринок ЄС представлено країнами Балтії та Польщі. Потрапити в Німеччину й далі українським кавунам важко через конкуренцію з Іспанією, Грецією, Македонією, Угорщиною. Перспективи в сегмента є, і він зростатиме.
Висновки
Для українського виробника овочів принципово важливим є розвиток внутрішнього ринка. Він становить 95% бізнесу. Безумовно, у далекій перспективі варто закладати в сценарій частковий експорт у зручний виробнику напрям. Проте концентруватися потрібно насамперед на внутрішньому ринку.
Важливим є ріст доходів населення, що є основним фактором розвитку ринку. Якщо добробут народу зростатиме, збільшиться споживання овочів.
Контрольована, помірна девальвація овочевому бізнесу корисна — за умови перевиробництва вона знизить втрати виробників на внутрішньому ринку.
Принципово важливим є залучення іноземних інвестицій.
Якщо зробити комплексний висновок, куди ж ліпше вступати Україні найближчим часом, відповідь, із точки зору вітчизняного виробника, напрошується однозначний — нікуди. Якщо розглядати віддалену перспективу на 5–7 років, то європейський вектор буде для України більш привабливим у плані розвитку наших можливостей.