Лохина в Степу, або Успішна авантюра
Наше господарство висадило лохину в селищі Приютівка на площі 4 га. Це Кіровоградська область, Степова зона України. Ризик виявився виправданим: у 2017 році заклали ягідник, а в 2020 уже продавали власну продукцію.
Головний ідейний натхненник вирощування лохини в ТОВ «АгроВіста» –– наш комерційний директор Павло Фесюк. Тим більше, раніше на місці ягідника були тваринницькі ферми, потім –– пустир, земля тривалий час відпочивала. Площі розчистили і на них посадили рослини. Закладати ягідник почали ще у 2016 році, а перші 2 клітки кущів висадили у 2017-му. Звісно, в нас площі насаджень не такі великі, як на заході й півночі України, де під лохиною сотні гектарів, проте на Кіровоградщині –– ми перші і, здається, єдині з промисловими площами під лохиною.
Зараз сад займає площу 8 га, враховуючи господарські будівлі, дороги. Територія, що обробляється, займає 5 га, з них 1 га –– під черешнею, 4 га відведені під лохину. Плодоносних насаджень лохини на сьогодні маємо 2 га. Вирощуємо найбільш поширені сорти в Україні: на одній клітці –– Дюк, а на іншій –– Блюкроп. Замовляли дворічні саджанці.
Наші ґрунти не адаптовані для вирощування лохини –– вони для неї важкі. У цієї рослини коренева система поверхнева і дуже-дуже ніжна, тому дихати через важкий суглинок їй складно. Їй потрібен легкий субстрат, такий, наприклад, як у лісах, де є торфовища, тому в ґрунт додавали торф і соснову тирсу або кору в співвідношенні 60:40. Торф верховий ми завозили з Білорусі.
Спілкуючись із колегами з Житомирської, Київської, Чернігівської областей, зрозуміла, що їм набагато легше вирощувати лохину, бо клімат дещо м’якший, без перепадів. У нашій зоні ризикованого землеробства з нестійким зволоженням потрібні більш значні вкладення, адже без додаткового зрошення лохину вирощувати неможливо. Їй завжди потрібен вологий субстрат із показником вологості не менше 80%. У перші роки, коли система поливу в нас була ще невдосконалена, то ми ризикували втратити насадження. Минулого літа вони почали сохнути, ягоди були значно дрібнішими й не такі соковиті. Щойно помилку виправили, отримали відповідний результат: вегетативний ріст рослин значно покращився, кущі почали розростатися буквально на очах.
Лохина –– доволі морозостійка рослина, тож кущі нормально переносять зиму із від’ємною позначкою на термометрі до -35 градусів без додаткового утеплення. Набагато більший стрес –– спека. Особливо в цьому році, коли навесні та на початку літа після затяжних дощів спостерігалися аномально високі температури: така синоптична ситуація –– справжнє випробування для лохини. Проте за умови наявності якісної системи поливу й збалансованого живлення, що разом забезпечують хороший тургор клітин, рослина спеку витримає. Водночас, активне сонце сприяє визріванню ягід та їх цукристості.
Ми почали збирати врожай із кінця червня, попит у перші два тижні був доволі великим. Наприклад, за один день зібрали 200 кг для оптового покупця. Була ідея спочатку відправити партію в Київ, але місцевий підприємець запропонував більше. Загалом сподіваємося на врожай у півтори тонни.
Переважно продаємо ягоди через соцмережі. Я створила сторінки LuckyBerry (це наша торгова марка) в мережах Facebook та Instagram, де розповідаю про справи на підприємстві, а також закликаю користувачів мережі придбати корисні ягоди. Великий банер із логотипом LuckyBerry розмістили на в’їзді до господарства –– це виявився вдалий маркетинговий хід, адже привабив чимало місцевих покупців, що проїздили поруч.
Плануємо розширення: у розробці ще гектар під насадження лохини. Загалом, вийдемо на п’ять гектарів під цією культурою.