Логістичні витрати у напрямку Дунайських портів зростатимуть

Ураховуючи припинення роботи «зернового коридору», логістичні витрати у напрямку Дунайських портів зростатимуть.

Ми бачили, що витрати на логістику залізницею становили 100-130 дол./т через західні кордони до ЄС. Проте думаю, що до Дунаю возити агропродукцію буде дешевше, але там збільшаться черги як залізничного, так і автомобільного транспорту. Ураховуючи повернення ПДВ на бензин та дизпаливо вартість перевезень вантажівками також зросте. Також можна спрогнозувати, що ставки фрахту в Дунайських портах здорожчають, але наскільки, спрогнозувати складно. Адже їх ціноутворення залежить від багатьох факторів, в тому числі розвитку світової економіки, активності Китаю тощо й обраховуються ставки за допомогою Baltic Dry Index. Крім того, невідомо, якою буде страхова премія для української агропродукції після виходу рф з «зернової угоди» та активізації російського флоту у Чорному морі.

Наразі зрозуміло, що обсяги експорту через Дунайські порти зростатимуть. Зокрема, збільшиться кількість лоцманів, яких навчатиме Румунія. Таким чином буде забезпечено експорт агропродукції на рівні 2,5 – 3 млн тонн на місяць навіть без днопоглиблення.

Збільшенню обсягів експорту агропродукції Дунаєм сприятиме рейдове перевалювання зерна у румунських територіальних водах з барж на морські судна без заходу до портів. Також наше зерно міг би приймати румунський порт Галац.

Але все одно: попит буде вищим за можливості перевезення.

Партнери з країн Балтії пропонують Україні експортувати наше збіжжя через свої порти. Але, на жаль, порт Клайпеда через свої низькі потужності не підходить для цього. Та й у польських портах Гданськ, Гдиня, Щецин и Свиноуйсьце невеликі обсяги перевалки. Ба більше, у країнах ЄС очікують на власний непоганий врожай зерна через відсутність кліматичних ризиків у цьому сезоні.

Для українського збіжжя привабливим напрямком є Болгарія. А ураховуючи те, що Молдова знизила тарифи на залізничні перевезення української агропродукції своєю територією, частина нашого збіжжя потрапить до порту Джурджулешти, що також пришвидшить дунайське судноплавство.

Щодо подовження дії «зернової угоди» в мене складається враження, що росія ще досі розмірковує й намагається виторгувати для себе певні преференції. Звісно, Туреччина могла б супроводжувати судна, гарантуючи їх безпеку. Ба більше, турецькі газові родовища географічно знаходяться поблизу від маршруту «зернового коридору». Але Туреччина – це країна НАТО, тому це ускладнює розв’язання проблеми.

Зрозуміло, що в період збирання врожаїв ціни на агропродукцію знизяться й навпаки, виростуть, у сегменті логістики, адже агровиробники намагатимуться її експортувати у будь-який доступний спосіб. Для тих, хто буде готовий ризикувати, цей період може стати «вікном можливостей», адже завантаживши судно в портах Великої Одеси дешевим зерном й доставивши його до країни призначення, можна заробити гарні гроші. Але чи знайдеться багато таких, хто ризикне?.