Ліквідація Мінагрополітики – це складова певного проекту

Ліквідація Мінагрополітики – це складова певного проекту, цей висновок для нас безперечний. Але якого саме проекту? Відкриття ринку землі? Це те, що спадає на думку в першу чергу, але можуть бути й інші, більш глобальні проекти.

Наразі практично всі джерела й оператори аграрного сектору зосереджені на обговоренні самого факту відкриття ринку землі. Але цей ринок буде відкритий (Карфаген повинен бути переможений) або вже навіть функціонує в тій чи іншій формі. Така концентрація уваги всього суспільства на власне другорядному явищі є неприйнятною. Це відволікає увагу і маскує набагато важливішу проблему – на яких умовах цей ринок буде відкритий.

Умови купівлі–продажу землі – це невирішена (принаймні відсутня будь-яка інформація з цього приводу), але найважливіша частина ринку землі. Власне, всі наслідки, позитивні або негативні, будуть обумовлені перш за все тим, на яких умовах будуть укладатися угоди щодо переходу земельної власності.

Повертаючись до ліквідації Мінагрополітики – це в першу чергу бюрократичний хід, який мало що вирішує і має незначний вплив. Які наслідки з цієї точки зору?

• Найбільший мінус – розмиваються завдання і функції держави з просування української продукції на зовнішні ринки.
• Це прекрасно лягає в Лібертаріанську економічну теорію, прихильником якої є поточна влада.
• Відкривається вікно можливостей для прийняття рішень щодо найбільш різнорідних проектах, починаючи з «Укрспирту» і закінчуючи Академіями.
• Чистка кадрів і полегшення звільнення в рамках реорганізації, і одночасно – приплив нових кадрів.
• Значне заощадження на адміністративних витратах (від міністерства до районів).

В цілому баланс попиту і пропозиції вітчизняного зерна залишається непохитним. Більше того, ми впевнені, що через 12-18 місяців, щонайбільше – через 24 місяці аграрне міністерство буде відновлено в структурі уряду, але це буде вже інше міністерство – і це буде правильно.