Кооперативи як новий рівень розвитку
Україна має чудові приклади кооперування сільгоспвиробників, які свідчать про те, що у цьому напрямі має рухатися вся аграрна галузь.
Кілька років тому компанія «Інтерпроект gmbh» виграла тендер на проектування «Першого кооперативного елеватора» для кооперативу «Зерновий» (Дніпропетровська обл.). Цей проект з’явився як частина технічної допомоги канадського уряду. Замість того, щоб роздавати дрібні гранти невеликим фермерським господарствам, канадці вирішили наочно показати, як у них працює бізнес-модель кооперативів.
Мета проекту полягала в тому, щоб об’єднати дрібних і середніх виробників зерна, навчити їх нових інструментів ведення бізнесу, які збільшували прибуток. Одним із напрямів цього проекту була інвестиція в кооперативний елеватор у такій пропорції: 90% — канадські гроші, 10% — інвестували наші фермери, члени новоствореного кооперативу.
Щоб об’єднати українських фермерів, канадський уряд вклав чимало коштів у навчальні тренінги, на яких детально роз’яснювали вигоди кооперації. Процес навчання був непростим, не всі аграрії готові були стати членом кооперативу. Проте в результаті нині в кооперативі «Зерновий» об’єднано понад 44 фермери з банком землі від 100 до 500 га.
Спостерігаючи за зусиллями координатора проекту з боку канадського уряду Сергія Курдицького, я був упевнений, що без цілеспрямованого навчання наші аграрії навряд чи здатні масштабувати бізнес-модель самостійно.
Тим не менше за останній рік у різних регіонах країни створено вже десятки кооперативів. За сторонньої підтримки або самостійно українські аграрії починають об’єднуватися, щоб навчатися заробляти разом більше.
Наприклад, у селі Чесники на Івано-Франківщині створено молочний кооператив «Еком», причому з ініціативи громади села. Проект цього молочного кооперативу переміг на конкурсі, а громада отримала невелике фінансування для запуску свого проекту. Кооператив «Еком» налічує понад 40 членів. Кооперація дозволила селянам не лише підвищити ціну молока на гривню, а й розпочати власну переробку — виробництво молока, сиру. Запустити сироварню допоміг швейцарський волонтер Норберт Бурра. Сьогодні кооператив виробляє 10–15 кг сиру щодня.
А ось в кооперативі «Віліс-Молоко» в селі Сатанівка в Черкаській області вже подумують не просто про збільшення сировини, а й про створення власного бренду для сирної продукції. Цей кооператив розпочав роботу два роки тому за фінансової участі ЄС і Програми розвитку ООН. На грант понад 500 тис. гривень придбали сучасну лінію виробництва сирів. Нині в кооперативі 20 сімей, які разом виробляють 500 л молока щодня.
У селі Біще Тернопільської області була схожа проблема з низькою вартістю молока. Голова села Галина Казимович у пошуках коштів на створення кооперативу звернулася в агрохолдинг «Мрія» — 85 тис. гривень, виділених благодійним фондом холдингу, пішли на придбання танка-охолоджувача, місткості для зберігання молочної сировини, аналізатора якості молока. Кооператив у селі Біще повноцінно запрацював у жовтні 2016-го, але в планах голови сільради — приєднати молочників із п’яти найближчих сіл.
Щоб бути конкурентоспроможними, об’єднуються не лише дрібні та середні фермерські господарства, а й великі аграрії. Наприклад, кооператив «ПУСК» об’єднав вісім таких компаній — «Агро-екстра», «Агроспецсервіс», «Новомиргородський цукор», агрофірма «Долинка», торговий дім «Долинське», «Лебідь-Агро», «ТАК-Агро», «Кищенці», які сукупно обробляють 100 тис. гектарів землі. Шляхом спільних закупівель (насіння, добрив) учасники кооперативу оптимізують свої бізнес-процеси, освоюють нові технології, які дозволять збільшувати врожай з одного гектара. Проте головним є формування великого обсягу пропозиції для трейдерів зерна, що дозволить кожній компанії збільшити свій прибуток. У цьому маркетинговому році кооператив продав 70 тис. тонн зернових, збільшивши в середньому ціну на 100 грн за тонну. Також у планах «ПУСКу» — будівництво власного елеватора й своєї логістики.
У Нідерландах, як відомо, аграрна галузь — одна з найефективніших у світі. І це завдяки тому, що понад 100 тис.
фермерських господарств об’єднані в кооперативи. Їхні інтереси обслуговують провідні університети — кооперативи інвестують у виведення перспективних сортів, створення технологій, розробку нового ефективного обладнання. Знамениті голландські тюльпани — це теж продукт роботи кооперативів. Понад 95% виробленої продукції голландські фермери реалізують через кооперативи. В Іспанії та Греції через кооперативи продається понад 60% оливкової олії, у Фінляндії — 70% м’яса, а в Бельгії — 70% фруктів й овочів.
Досвід європейських країн показує, що з виникненням кооперативів зменшується кількість посередників у процесі просування продукції від виробника до кінцевого споживача. Кооперативне об’єднання дозволяє фермерам працювати без посередників і на експорт, як це в Україні роблять холдинги. А ще залучати кредити, фінансування, модернізувати діяльність — усе це додаткові переваги кооперативу. До того ж створення кооперативів не вимагає вливання значних коштів.
Варто нагадати, що в нашій історії приклади успішної сільськогосподарської кооперації є. Так, у середині 19 століття німець Фрідріх Райффайзен створив першу касу селянської взаємодопомоги, чим започаткував сільську споживчу кооперацію. Кредитні каси «райфайзенки» працювали і у великих селах Західної України: на кінець 1937 p. їх уже налічувалося 543. Керівним органом кредитних кооперативів Західної України був «Центробанк» — кредитний кооператив другого ступеня. Його членами були в основному кооперативи. «Центробанк» поступово перетворювався на центральну касу української кооперації, фінансував закупівельно-збутову, молочарську кооперацію тощо.
Зараз, коли в Україні немає дешевих кредитів, кооперативні позики допомогли б багатьом аграріям. Адже в нас колосальний потенціал, і про це знає весь світ. Але нам самим потрібно змінити ставлення до своїх ресурсів — землі, людей, знань, трудових стосунків. Кооперативні об’єднання, на мій погляд, — це провайдери змін.
Нещодавно до нас звернулися чотири аграрія, «найбідніший» (як він сам представився) з яких заробив за минулий сезон 800 тисяч доларів. Вони не друзі, але живуть в одному регіоні. І в кожного з них виникає питання, куди інвестувати зароблені кошти, щоб, по-перше, примножити свій капітал, по-друге, створювати вже зараз більш стійку модель ведення бізнесу. Всі четверо готові скинутися на будівництво переробного підприємства. Жоден з них самостійно такий проект реалізувати не здатний. Вони поки що не називають себе кооперативом. Але рано чи пізно до цього прийдуть.
Кооперація тільки на початковому етапі створюється для того, щоб розв’язувати спільні проблеми. Чим довше існує кооператив, тим більше він впливає на життя громади того чи того регіону. Кооперативні об’єднання — це передвісники нового способу життя не лише у фінансовій частині, а й у частині якості життя, здатності створювати такий тип господарювання, який можна й не соромно передати дітям.