Конкуренція на світових аграрних ринках у наступні 15 років стимулюватиме розвиток сучасних технологій та зниження собівартості продукції сільського господарства.

Глобальні політичні та економічні зміни останніх років у багатьох країнах планети формують нову реальність. Світ рішуче відмовляється від багатьох стереотипів. Зокрема, швидкими темпами серйозно змінюватимуться не лише високі технології, а й фундаментальні уявлення про ринки.

Одним зі старих уявлень, що вже починає відмирати, є уявлення про голодну бідну Африку, яка потребує бездонну кількість харчів і не може себе прогодувати. Сьогодні вже роблять такі кроки, які радикально змінюють цю ситуацію.

Так, низка провідних світових фондів почала інвестувати мільярди доларів США в створення потужного внутрішнього виробництва в цих країнах. Головна мета — через 15 років місцеві виробники харчів мають забезпечувати своїх споживачів достатньою кількістю продуктів. А це близько 50 млрд доларів США, що їх витрачають щороку ці країни на закупівлю зерна та інших харчів у багатьох виробників, зокрема в українських.

Типовим прикладом таких глобальних дій є зусилля Фонду Білла та Мелінди Гейтс (тих самих власників акцій Microsoft Corporation) зі створення конкурентного фермерства на цьому континенті. Для цього проаналізовано причини гальмування розвитку агросектора (відсутність адаптованого до місцевих умов посівного матеріалу низки сільськогосподарських культур, низький базовий рівень знань фермерів про сучасні технології вирощування сільгоспкультур, брак доступу до потрібної кількості вологи тощо) та чітко визначено шляхи їх подолання. Пріоритетним є вирощування посухостійких гібридів кукурудзи, що забезпечить місцевих фермерів не лише значною зерновою базою, а й великою кількістю кормів для тваринництва. Фонд Білла та Мелінди Гейтс спільно з провідними світовими виробниками насіння активно інвестує в створення таких гібридів, і сьогодні вони вже висіваються на полях Танзанії та Конго.

Актуальним інвестори вважають навчання, фінансування та постійну тренінгову підтримку сотень африканських жінок-фермерів. Типовим є приклад уже розрекламованої жінки-фермера Адази Джон з району Морогро (Танзанія). Ця пані фермерка сьогодні постійно користується сільськогосподарськими послугами, отриманими за допомогою мобільного телефону, і демонструє це світовим медіа. Наразі її ферма нарощує виробництво.

Водночас ведеться ретельний підбір комплексу добрив, правильних сівозмін, інших технологічних заходів та визначення термінів їх впровадження для отримання максимального прибутку. З іншого боку, кошти інвестуються в логістику, в поліпшення транспортування зерна автомобільними шляхами, використання мобільного зв’язку та Інтернету для максимально оперативного інформування фермерів про зміни погоди, ринкових цін тощо. Наступними кроками буде комплексне інвестування в тваринницькі та великі логістичні центри, потужні інформаційні мережі. Гроші для цього у Фонду Білла та Мелінди Гейтс, звичайно ж, є.

До чого це призведе? У 2030 році очікується, що місцеві фермери матимуть стартові умови для виробництва зерна та продукції тваринництва, кращі за багатьох конкурентів з інших регіонів світу. Для українських експортерів тієї ж кукурудзи, іншого зерна важливо нині чітко усвідомити: маємо постійно працювати над збільшенням власної конкурентоспроможності, над пошуком шляхів зменшення собівартості виробництва, впровадженням сучасних високоточних технологій тощо. А ще треба залучати подібні фонди до розвитку вітчизняних перспективних проектів, створення глобальних інформаційних мереж та тренінгових ресурсів. Посилення світової конкуренції має стимулювати українських виробників сільськогосподарської продукції до подальшого нарощення власного потенціалу і пошуку нових ринків збуту.