Існують певні ризики через світовий тренд зростання пропозиції та конкуренції на ринку пшениці
Нинішній рік можна вважати відносно вдалим для пшениці. Згідно з даними Держкомстату, площі під цією культурою перевищили 5 млн га, і це найвищий показник з початку повномасштабного вторгнення. Така площа дозволяє прогнозувати урожай на рівні торішнього (22-22,5 млн тонн), попри те, що урожайність по ходу збирання відстає і від торішніх, і від середніх показників.
Станом на кінець липня, жнива майже завершили тільки на Одещині та Миколаївщині, де пшениця іде з високими показниками протеїну через відповідні погодні умови півдня країни. Це вже призвело до скорочення різниці цін між продовольчим та фуражним зерном. Але найближчим часом ситуація може виправитись: по-перше, через просування збирання на північ та захід країни, де урожайність буде вищою, а показник білку може дещо знизитись; по-друге, через наближення збирання кукурудзи, яка компенсує нестачу пропозиції фуражного зерна і перетягне на себе частину кормового попиту.
Вже пройшли часи, коли агровиробник продавав суттєву частку зерна одразу з поля. Наразі багато хто має потужності для зберігання і може будувати стратегію продажів залежно від своїх фінансових потреб і ринкових трендів.
Зазвичай внутрішня ціна пшениці зростає протягом літа та більшої частини осені, аж доки трейд не перемикається на торгівлю пізніми зерновими. Цього року для експортної ціни існують певні ризики через світовий тренд зростання пропозиції та конкуренції на ринку. Проте за умови стабільної роботи портів експортний попит буде стабільним, що підтримає ціну.
Глобально у світі очікується зростання виробництва пшениці на 1% р/р. Але й регіонально пропозиція теж збільшиться. Зокрема, очікується, що ЄС збере на 14-15% більше пшениці, ніж торік. Причому не тільки експортоорієнтовані Франція (+27%) і Німеччина (+17%), а й основний покупець української пшениці Іспанія (+20%, і за деякими оцінками, це буде найкращий урожай за 20 років).
До першої п’ятірки покупців української пшениці в сезоні, що тільки-но закінчився, входили Іспанія, Єгипет, Алжир, Індонезія та В’єтнам. У майбутньому сезоні відвантаження в Іспанію та Індонезію можуть скоротитися: Іспанія перемикнеться на власний і європейський врожай, що збільшився, а Індонезія, ймовірно, на традиційний австралійський і американський. Нагадаю, що США домовилися з Індонезією про збільшення поставок американської пшениці в найближчі п’ять років до щонайменше 1 млн т. Для порівняння, у 2024/25 МР Індонезія купила у США 524 тис. т пшениці, що втричі менше, ніж вони імпортували з України.
Потреби Алжиру в пшениці очікуються на рівні минулого року. Однак за цей ринок розгорнеться неабияка конкуренція між усіма країнами Причорноморського регіону, які масово постачали зерно торік, і Канадою, в якій також очікується зростання врожаю.
За ринок Єгипту конкуренція розгорнеться всередині регіону, в основному з росією, яка цього року може зібрати більше пшениці ніж торік.
Також поборотись з російською пшеницею доведеться за ринок Туреччини, яка повертається до теми експорту борошна з імпортної пшениці та потреби якої, якщо вірити USDA, зростуть наступного року вдвічі до 7,5 млн.т (3,3 млн т поточного сезону).
При поточних прогнозах урожаю та оцінках внутрішніх потреб експорт пшениці може скласти 16,5-17 млн т: трохи більше, ніж торік.
Варто зауважити, що пшениця демонструвала збитковість лише в перший рік війни. Надалі рентабельність тільки зростала. Звісно, пшениці важко конкурувати з олійними культурами за рівнем прибутковості, але вона залишається вигідною культурою як з точки зору маржі, так і з міркувань сівообігу. Зазначу, що в регіональному розрізі наші найближчі південноєвропейські сусіди, такі як Румунія та Болгарія, навпаки збільшують площі пшениці як більш надійної культури порівняно, наприклад, з кукурудзою, яка страждає від засухи.