Грамотне вапнування кислих ґрунтів може дати кращий ефект, ніж унесення дорогих міндобрив
Зміна кислотності ґрунтів значною мірою впливає на доступність для рослин поживних речовин. Надміру високий (понад 9,0) та надміру низький (менше за 4,0) показники рН ґрунту діють на коріння рослин токсично. Рослини, що ростуть на підкислених ґрунтах, більше уражаються хворобами, збільшується специфічна засміченість полів, оскільки більшість бур’янів витримують кисле середовище. Підвищена кислотність ґрунту різко позначається на врожайності сільгоспкультур. Як правило, надходження кальцію в ґрунт із гноєм, фосфорними добривами, кореневими рештками тощо не покриває його витрат без додаткового внесення вапна.
Крім того, кисле середовище знижує ефективність корисних мікроорганізмів, сприяє розвитку патогенної мікрофлори та шкідливих бактерій. А це збільшує витрати добрив. Якщо кислотність ґрунту знижується до показника рН 5,5, то до 25% азоту й калію також блокуються і стають недоступними для культур.
Відтак, грамотно розроблена програма вапнування кислих ґрунтів може забезпечити кращий економічний ефект, ніж унесення дорогих мінеральних добрив, сприяючи зниженню затрат на удобрення сільгоспкультур.
У деяких випадках вапнування кислих ґрунтів може замінити основне удобрення, наприклад, під кукурудзу, оскільки кукурудза негативно реагує на дефіцит кальцію у ґрунті.
До того ж вапнування правильно підібраним меліорантом із правильно розрахованою нормою внесення може мати кращий вплив на підвищення врожайності, ніж внесення міндобрив. На сильнокислих та середньокислих ґрунтах забезпечується приріст урожаю зернових (пшениця, ячмінь) у межах 3-5 ц/га, кукурудзи на зерно – 3-10 ц/га.
Для нашої компанії вапнування – це важливий агротехнічний захід для підвищення родючості. Вапно сприяє розкладанню органічної речовини в ґрунті й переходу елементів живлення в легкорозчинні форми, посилює виділення вуглекислого газу. Тільки за наявності в ґрунті достатньої кількості вапна може утворюватися так званий м’який гумус, який є найціннішою формою гумусових речовин. Крім того, вапно зберігає перегній у верхніх шарах ґрунту від вимивання його в нижні шари. Вапнування також дозволяє повністю задовольнити потребу рослин у кальції.
Перш ніж здійснювати вапнування, ми вимірюємо рівень pH ґрунту, визначаємо дозу залежно від ступеня кислотності ґрунту й наявності в ньому гумусу. Що вищий рівень кислотності, то гостріша потреба у внесенні вапняних добрив і, відповідно, більша віддача від їх використання. Дослідження показали, що на легких ґрунтах для рослин, що невимогливі до реакції ґрунту, норма вапна може бути меншою, а для культур, що добре реагують на вапняні добрива, особливо на ґрунтах, збагачених на органічну речовину, краще діє більша норма. Тому перевіряти pH ґрунту потрібно постійно.
В агрогрупі «Агрейн» ми здійснюємо вапнування один раз на 4-6 років. Найкращим часом для цього є післяжнивний період, адже наступні обробітки ґрунту – дискування, культивація – забезпечують рівномірне перемішування вапна з верхнім шаром ґрунту.
Традиційне вапнування – це досить дорогий процес, результати якого стають помітними лише на 2–3-й рік після внесення (коли, власне, й ефект від нього найбільш відчутний). Тому часто власники агрокомпаній і фермерських господарств часто приймають рішення не інвестувати кошти у вапнування ґрунту, особливо зважаючи на той факт, що в більшості випадків земля, на якій вони господарюють, не є їх власністю. Утім, як показує досвід і результати досліджень, такі вкладення цілком виправдані з точки зору економіки.