Євросоюзу треба не боронитися від експансії аграрної продукції з України, а виробляти узгоджену політику щодо подолання світової продовольчої кризи.
Європа боїться нас як аграрну державу й намагається захиститися від нашої сільськогосподарської продукції всілякими бар’єрами. Звісно, якби українські аграрії отримали хоча б 10% тих дотацій, які отримують фермери у Франції чи Німеччині, Євросоюз втратив би половину свого агровиробництва. Однак я втішаю представників Євросоюзу тим, що разом ми зможемо стати найпотужнішим виробником продовольства у світі. Тому для всіх нас найкраще — об’єднатися та разом годувати світ. Адже вирішувати глобальні питання дефіциту продовольства рано чи пізно доведеться. Сьогодні на планеті живе 7 мільярдів людей. А межа, яку може витримати планета, — 9 мільярдів. І це в разі максимального використання потенціалу рослин, тоді як нині використанням цього потенціалу на рівні 80% можуть похвалитися лише передові агроформування.
Сподіватися на розширення орних площ не варто: резервів земель, придатних для сільгоспвиробництва, майже не залишилося. Навіть якщо розпочати вирубування лісів, це не допоможе, адже через посилення парникового ефекту в інших частинах земної кулі родючі землі перетворюватимуться на пустелі. Тому вже сьогодні FAO прогнозує, що десь із 2025 року доведеться розпочинати всесвітню програму стерилізації чоловічої частини населення, щоб хоч якось призупинити темпи росту споживання харчів.
Отож, перспективи аграрної галузі України дуже великі, і це відчувають іноземні інвестори. Проте не всі з них відчувають ту специфіку, яка є в українських умовах. Нещодавно я мав розмову з американцем, який хоче реалізувати в Україні сільськогосподарський проект. Для початку він вирішив взяти в оренду трохи землі, купити техніку й організувати вирощування культур. Питає мене: «На що спершу треба звернути увагу: на підбір сортів чи особливості удобрення й захисту?». А я йому кажу: «Джоне, найголовніше — одразу обладнай техніку системами дистанційного контролю, щоб ти бачив, де вона працює. Бо якщо ти сидітимеш у штаті Мен, то, напевно, твої трактори у Вінницькій області як мінімум половину часу працюватимуть не на тебе, а на твоїх сусідів». Повторював йому це тричі, оскільки він не міг второпати, що я маю на увазі. Бо якби в Америці тракторист приїхав обробляти сусідське поле, сусіди спершу викликали б поліцію, а поки поліція їхала б, узяли рушницю й поклали б цього тракториста обличчям до землі.
Також важко буває знайти порозуміння з європейськими інвесторами, які звикли до фермерських господарств розмірами по 10–15 га. У багатьох країнах ЄС є законодавчі обмеження на купівлю землі: у Франції, наприклад, не можна придбати понад 80 га, усе, що понад — тільки в оренду. Однак тенденція до укрупнення простежується і в Європі. Міністр сільського господарства Італії якось сказав мені: «Я вважаю, що не марно пропрацював рік тоді, якщо мені вдалося умовити фермерів об’єднатися й разом обробляти хоча б 20 га, а не по гектару-півтора».
Утім, ми ніколи не будемо такими, як американські фермери, і такими, як європейські. Бо європейські фермери отримують прямі та опосередковані підтримки по 1000 євро на гектар. Уявіть: у вас є 100 га землі й вам держава платить дотацій 100 тис. євро на рік — у перерахунку на наші гроші це 80 тис. гривень щомісяця!
У нас держава, навпаки, відбирає. За витягуванням грошей із кишень сільгоспвиробників наша держава посідає перше місце у світі. Фінансові обтяження українських фермерів — це не лише податки, а й втрати від непрофесійних дій уряду (установлення обмежень на експорт зерна тощо), відмова від повернення ПДВ експортерам, упровадження соціальних цін (на 42 види продовольчих товарів). Ми підрахували, що за три роки різниця між тим, що держава дала як дотації фермерам, і тим, що відібрала у вигляді фінансових обтяжень, становить приблизно мінус 104 млрд гривень. Коли іноземці це чують, вони по десять разів перевіряють і врешті кажуть: «Такого бути не може. Як ви живете?». А ми не просто тримаємося, а ще й розвиваємося. Я кажу їм: «Хлопці, моліться на нас, бо 2025-й рік не за горами. Тільки ми вам допоможемо!».