Елеватори стануть мініпортами для української продукції
Нині Україна балансує між експортом морем і суходолом у напрямку Європи. На мій погляд, елеватори як хаби логістичного експорту будуть відігравати все важливішу роль. Адже зв’язок підприємства з тим чи іншим ринком, його географічне розташування, потужності та тип учасників, які користуватимуться послугами зберігання, безпосередньо впливатиме на оборотність й економіку підприємства. Тому елеватори мають усі шанси стати мініпортами для української продукції, що транспортуватиметься у різних напрямках.
До початку повномасштабної війни в структурі експорту порти Великої Одеси обіймали майже 60%, а інші, зокрема Миколаївській — близько 30%. Частка експорту автомобільних перевезень становила усього 1%, а залізничних — 2%.
Після 24 лютого 2022 року спостерігаємо диверсифікацію логістики. І наразі частка портів Великої Одеси в експорті становить 39–40%, залізничним транспортом щодня здається 400–800 вагонів (19%). Частка Дунайських портів збільшилася до 30%, автомобільні перевезення обіймають уже 8% у структурі експорту.
Однією з тенденцій ринку є міграція компаній у західному напрямку. Наразі тут зосереджено близько 13–15% елеваторного потенціалу, водночас потенціал виробництва зерна становить близько 36–38%. Тобто спостерігається диспаритет.
Із Заходу України до кордонів з ЄС вартість транспортування становить менш як 25 євро/т, в той час, як до портів Чорного моря — близько 40 євро/т. Послуги європейських компаній із транспортування від кордону коливається від 50 до 70 євро/т. Водночас вартість експорту морем через глибоководні порти Великої Одеси без ціни перевалювання через воєнні ризики на сьогодні становить 30–35 євро/т. Перевалювання з українських вагонів на європейську колію та перевалювання в портах коливається у межах 15–20 дол./т. Однак, якщо додати до західноукраїнських регіонів вартість логістики й транспортування до західних кордонів щодо Чорного моря, розуміємо, що західноукраїнський регіон буде активно балансувати між двома ринками.
Центр, Північ, Схід і Центрально-Західна Україна (Київська, Вінницька, Житомирська області) більш віддалені від основних ринків збуту. Тому, з одного боку, вони змушені активніше адаптувати свої послуги, а з іншого — в них завжди буде альтернатива експорту морем або суходолом. Нині вартість логістики з Центра України до Італії морем доходить до 110 євро/т, якщо врахувати весь ланцюжок до кінцевого споживача. Але така сама вартість транспортування вагонами до Італії для агровиробника із Заходу України.
Середній період часу в дорозі — приблизно однаковий і становить наразі 13–14 днів. У регіонах, що лежать між західною та центральною частинами України, вартість логістики буде трохи дорожчою.
Кожен елеватор в Україні та у світі надає послуги зі зберігання й відвантаження зерна в напрямку конкретного ринку збуту. І наш новий досвід завжди штовхатиме нас далі. Навіть за умов повноцінної роботи глибоководних портів інтерес до експорту суходолом і Дунаєм не зникне.
Вартість загального ланцюжка буде визначальною в частині формування товаропотоків у тому чи іншому напрямку, і потенційне зменшення вартості логістики в обох напрямках — приблизно однакове й становить близько 25–30 дол./т. Тому, коли є альтернатива, не обов’язково дивитися тільки в напрямку. Проте, ураховуючи, що ринок — це живий організм, який чутливо реагує на попит і пропозиції, важливо постійно за ним спостерігати й прораховувати ситуацію в моменті.
На сьогодні автотранспорт є тригером європейського ринку. Адже, коли Польща вступала до ЄС, перевізники із Західної Європи так само влаштовували страйки, перекриваючи шляхи. Це означає, що ринки будуть синхронізуватись й уніфікуватиметься практика.
Також на нас чекає збільшення ефективності логістичної складової залізничних перевезень. Як результат, на все це потрібно налаштовувати власний бізнес і насамперед елеваторний. Тому й плани проведення вузької колії по Україні є дуже важливими.