Експортні потужності українського біометану розширяться до 111 млн куб.м. на рік
Україна розпочала експорт біометану, зробивши значний крок у розвитку відновлювальної енергетики. Першою на європейський ринок вийшла компанія Vitagro. Згодом МХП поставила до Німеччини трубопроводом першу партію відновлювального природного газу.
Ще один виробник біометану компанія Gals Agro має усі можливості для здійснення експорту й, скоріш за все, до кінця місяця відправить за кордон першу партію біометану.
Виходячи з комерційних пропозицій на продаж біометану з України, середня ціна становить близько 900 євро/тис. куб. м. Звісно, тип сировини безпосередньо впливає на премію. Зокрема, компанії, які використовують більше сировини тваринного походження (гноївки або курячого посліду), матимуть більшу премію, ніж ті, де превалює рослинна частка, яка не конкурує з продуктами харчування та кормами та стимулюється Директивами ЄС. Мається на увазі солома, стебла кукурудзи і так звані покривні культури, в тому числі силос кукурудзи, коли господарство вирощує енергетичну культуру в проміжок між основними.
Наразі виробничі потужності Vitagro, Gals Agro та МХП становлять в сумі 17 млн куб.м на рік. Проте у 2025 році мають запуститися ще 4 заводи з виробництва біометану. Наразі вони виробляють біогаз й вже придбали обладнання для збагачення біогазу та завершують підключення до мереж. Відповідно експортні потужності розширяться до 111 млн куб.м на рік.
Припускаю, що у 2025-му до виробників біогазу може додатися ще 1-2 компанії: маються на увазі ті, хто зараз добудовує блок збагачення біогазу до біометану. А ось подальші перспективи ринку залежатимуть, в першу чергу, від розвитку подій на фронті та перспектив завершення війни.
Другим фактором стане інформація щодо реальної вартості біометану, яку отримували учасники ринку. Якщо ціноутворення буде привабливим, у 2026-му з’явиться щонайменше 10 нових заводів: частина з них – доукомплектовані біогазові станції, а інша – проєкти, побудовані з нуля й одразу орієнтовані на виробництво біометану. Наразі деякі компанії вивчають ринок, прицінюються, шукають інвестиції, замовляють ТЕО (техніко-економічне обґрунтування) тощо.
Зокрема, інвестиції в будівництво та запуск заводу потужністю 3 млн куб.м на рік становлять близько 6 млн євро. Такий проєкт окупиться десь за 4 роки.
Тож власникам великих тваринницьких ферм або птахокомплексів варто розглянути для себе сегмент виробництва біометану. Адже біометан з гноївки та курячого посліду має найбільшу ціну.
Щоправда, у нас значно розвинено рослинництво. Наразі в Україні співвідношення тваринництва до рослинництва становить 20% до 80%. Натомість у Польщі це співвідношення 40% до 60%, а у Німеччині 80% тваринництва і тільки 20% рослинництва.
Тож у нашій країні, якщо займатися біометаном, бажано мати хоча б 20% відходів тваринництва у міксі з сировиною, вирощеною на щонайменше 3 тис. га землі.
Якщо на підприємстві відсутній тваринницький напрямок, досить важко організувати процес зброджування решток рослинного походження для виробництва біометану.
Також важливим моментом є наявність газової інфраструктури у радіусі не більше 5 км. Адже потрібно приєднатися до мережі й закачувати туди біометан.
У випадку відсутності газової інфраструктури, можна провести процедуру зрідження, охолодивши біометан до мінус 162 градусів. Його перевозять вантажівками у спеціальних цистернах, тож газогін не потрібний. На скраплений біометан є також великий попит.
Ринок біометану зараз повністю орієнтований на експорт: в Україні поки що немає економічного сенсу для його використання. Адже у нас вартість біометану така ж, як і ціна на природний газ (близько 400 євро. за 1 тис. куб.м), який зараз навіть на 25% дешевший за європейський. При цьому для нормальної рентабельності біометанового виробництва ціна має бути хоча б на рівні 900 євро. Таку ціну дають у Європі, звідси й експортна орієнтація ринку.
Хоча не виключено, що у нас буде затребуваним виробництво електроенергії з біогазу – тут стане у пригоді сировина, яка конкурує з продуктами харчування та кормами, зокрема, буряковий жом або кукурудза на силос.
Наразі в Україні не прогнозується використання біометану, але згідно з Планом відновлення, до 2032 року передбачається скорочення на 65% викидів вуглекислого газу порівняно з 1990 роком. Виконання цього плану буде обов’язковим пунктом перемовин про вступ України в ЄС.
Активне використання біометану замість природного газу є одним з елементів декарбонізації. Цим шляхом йде Європа, яка до 2050 року має на меті стати економікою з нульовими викидами парникових газів. Деякі країни, зокрема, Данія та Франція, активно нарощують виробництво біометану, а деякі зорієнтувалися на імпорті цього ресурсу.
Ураховуючи те, що експортне мито на український біометан для постачання у ЄС та країни Енергетичного співтовариства дорівнює нулю, це додає привабливості цьому ринку. Щоправда, до цих країн наразі не відноситься Швейцарія і Великобританія. Тож для постачання біометану до цих країн експортне мито становить близько 30%. Тож Україні б було варто скасувати експортне мито для цих країн.