Економічна складова компартменту для середнього свинарського бізнесу
Компартмент – це досить дороге задоволення. І з точки зору економії витрат, для сегменту середнього свинарськогобізнесу він – досить затратний, тому, на перший погляд, невигідний і непотрібний.
До прикладу, якби я мав своє середнє підприємство (до 5 тис. голів свиней), то певно не вкладався б у компартмент – лише в корми, породу й захист.
Якщо ж свинарське підприємство – новозбудоване, а не успадковане ще з радянських часів і пристосоване під тимчасові потреби, та має понад 5 тис. голів свиноматок, то власнику варто замислитись і про компартмент.
Найкраще, звичайно, коли ферма збудована за типовим проектом, із типовим новітнім обладнанням, з описаною і погодженою з органом контролю технологію утримання, годівлі, догляду і біозахисту, в якій одразу передбачено, запроваджено і персонал дотримується відповідного рівня біобезпеки. Тобто коли це все стандартизовано, тоді і варто подаватись на компартмент, знайшовши визнання продукції у покупця свинини за кордоном.
Простою мовою, компартмент – це мій бізнес на «ворожій» території, де підприємство чітко відмежовано від зовнішнього оточення, а продукція – під контролем ветеринарної служби, за погодженням зі службою країни-імпортера транспортується до кордону країни.
Середні свинарські підприємства в Україні, які переважно використовують те, що успадкували, використовуючи здебільшого пристосовані приміщення, ведуть свій бізнес, поки це вигідно – тобто на власний страх і ризик, із мінімальним капіталовкладенням у біозахист. Вони керуються принципом, якщо щось станеться (підозра чи й проблема), то 5 тис. свиней, як сусіди кажуть, – не так вже й багато, і є можливість швидко живцем продати чи забити та розпродати, поки не схаменулись.
Отак здебільшого і живемо, і наплювати, що розвозим по країні. Однак потрібно пам’ятати, що сегмент середніх підприємств – найбільший в Україні по загрозах.
Кажуть, Китай сьогодні вже готовий купувати свинину навіть в Україні. І якщо наші великі свиногосподарства заявлять про наявність компартменту, то, без сумніву, китайська сторона з готовністю розгляне цю заявку. Вони і так уже шукають підприємства з високим рівнем біологічної безпеки.
Свого часу дерегуляція з обмеженням контролю з боку держави сприяла операторам ринку в приховуванні інформації по поголів’ю, цінах, якості сировини й продукції. Це стосувалося здебільшого власників середніх і дрібних підприємств, адже слона в пустелі не сховаєш.
А якщо великі свинокомплекси підуть на експорт, розмірковують сьогодні середняки, то ми з готовністю займемо цю спорожнілу нішу внутрішнього ринку, тому час готувати резерви кормів, приміщень, персоналу, щоб мати змогу швидко наростити поголів’я. Ну, а безпека – потім. Спочатку – гроші, поки є шанс на горизонті.
Всі сподіваються на зростання ціни через дефіцит свинини, пов’язаний із АЧС – «жирні» на експорті зароблять, звільнивши нішу для «худіших». І це логічно. Однак у житті це складніше, ніж у цій ідеальній схемі. Бо насправді «один залітний дятел здатний»: достатньо шматочка свинини з банки піврічної давнини або ж неперевзутого мисливця чи грибника з лісу, аби поховати всі ці примарні мрії за одну мить, точніше за кілька діб. І все через відсутність прозорої системи…
Системність – дорога, і прибуток не такий стрімкий, однак дає гарантію безпеки для всіх. А компартмент – для тих свинарів, які вже дозріли.