Є три речі, які не можна продавати — вода, повітря й земля
Відкриття ринку сільгоспземель в Україні дуже швидко призведе до руйнації фермерського бізнесу. Правова ситуація для цього дуже сприятлива.
Усе частіше доводиться чути, що мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення доживає свої останні дні. Я належу до тих селян, які рішуче виступають проти продажу землі. Є три речі, які не можна продавати — вода, повітря й земля. Сьогодні продадуть землю — вона буде не в українській власності. І пункт закону про те, що іноземці не зможуть її купувати, не стане на заваді. Наприклад, 40% іноземців на Волині мають дружин українок. То чи потрібно далі пояснювати про продаж землі виключно українським підданим? Уважаю, в аграрній країні влада має підтримувати торгівлю зерном, харчовими продуктами тощо, а також дбати про те, щоб земля завжди була доглянута. Я всім кажу: у мене є дві доньки, й земля — третя. Мені душа болить від того, як дехто до неї ставиться. У нашому краї з’явилися хлопці на джипах — також взяли в оренду землю. Я дивився, як вони зерно сіють — поверх пирію. І що там виросте? Тобто вони розглядають землю як товар — не більше, щоб потім її перепродати. В країні — війна, тотальна корупція, прозоро не працюють ні суди, ні прокуратура, і в таких умовах збираються відкрити ринок землі!? Сьогодні ситуація на селі така, що 90% селян продадуть свої паї. І продадуть їх за безцінь.
Свого часу в Литві землю продали за одну ніч. На ранок залишилися тільки болота й невгіддя. Хоча б нам не повторити їхніх помилок…
З іншого боку, торгують землею навіть тепер. Наприклад, агрохолдинги звертаються до учасників АТО й пропонують, щоб ті написали заяву для отримання 2 га для ведення особистого селянського господарства, а потім купують у них ці ділянки. Отож, якщо мораторій знімуть, то землю розпродадуть не фермерам, а підставним особам, від яких вона автоматично перейде до товстосумів. А вже ті цю землю селянам здаватимуть в оренду. А чи зможуть дрібні аграрії придбати землю? Ні. Адже який банк надасть кредит на 30 років під 0,6% річних під заставу землі, як це у Європі?
Тепер про «підтримку» державою аграрного сектору. В моєму господарстві на землі працює вся сім’я. Ми сплачуємо цілу купу податків (єдиний соціальний внесок, військовий збір, податок з прибутку, земельний податок, з орендної плати й ін.). Коли порахували, у яку суму виливається податкове навантаження, то вийшло в межах 2000 гривень на гектар; агрохолдинги ж платять 6 грн на гектар… На мою думку, має бути єдиний податок на 1 га землі — це виведе з «тіні» агробізнес. Звичайно, тим «аграріям», котрі мають по 600 тис. гектарів землі й більше, таке невигідно.
Ще у 2014-му Арсеній Яценюк подав зміни до Податкового кодексу, де «рятуючи країну», підняв оцінювальну вартість земель, що перебувають під сільськогосподарськими дворами, у 100 разів! Тож орендна плата за гектар під дворами бригад у середньому становить 13–15 тис. гривень… А перед тим пан Турчинов придумав ще цікавіший закон (на який поки що введено мораторій) — податок на нерухомість. Ми порахували, що за стометровий корівник завширшки 18 м податок на нерухомість й орендна плата становитимуть у межах 100 тис. гривень на рік. Питання — що там розводити, може, золотих фазанів?
Згадаймо порядок господарювання в Польщі. Там усі землі під будівлями та спорудами, що мають сільгоспфункцію й використовуються за сільгосппризначенням, оподатковуються як рілля. Чесно, справедливо і всім вигідно. А в нас просто створили можливість для нової схеми, завдяки якій можна відібрати успішний бізнес.
Ми не просимо скасувати податки, не просимо дотації. Ми просимо простих і логічних, опробованих європейськими сусідами змін порядку. Введення, скажімо, єдиного терміну «сільгоспвиробник». Бо навигадували безліч якихось категорій (ТОВ, ПП, ФГ тощо), і врешті самі заплуталися.
Не треба особливо розмірковувати, якісь особливі кошти вишукувати — в законодавців є проста можливість кількома реченнями в законі встановити належні правила, змінити ситуацію. Було би бажання.