Дивитися в корінь: секрети ефективного підживлення
Я радий, що в Україні подорожчали добрива, як би це дивно не звучало. Адже тепер кожен господар рахуватиме гроші і міркуватиме, як отримати найбільшу біологічну ефективність від внесених добрив. Не вносити бездумно на все поле, а давати лише туди, де рослина їх найбільше потребує.
Є таке поняття як хемотропізм. Це зміна напрямку росту органів рослини під впливом хімічних речовин. А отже – здатність кореневої системи розвиватися в напрямку найсприятливішої фізіологічної концентрації поживних речовин (0,02 – 0,04% солей). Треба розуміти, що коренева система – це фундамент рослини. І від того, як ми його збудуємо на ранніх етапах росту і розвитку рослини, залежатиме, як будуватимуться «стіни» – наземна частина культур.
Кожна культура специфічна за своєю біологією, тож у першу чергу потрібно думати, як забезпечити її живлення необхідними для неї поживними речовинами. Відповідно до спеціалізації кореневої системи під час її найголовнішої функції – живлення – поглинання кореневими волосками, наприклад, фосфору відбувається на віддалі від них 0,5 до 4 мм, кальцію і магнію – 8-10 мм, амонійного азоту, калію, натрію – 15 мм. А от нітратний азот, найбільш швидкозасвоюваний, сірка і хлор поглинаються на віддалі 40 мм.
У будь-якому разі для того, щоб працювали добрива, потрібна волога, без якої в жодному організмі не відбуваються хімічні реакції, відповідно, не синтезується те нове, що йде на побудову тіла організму, не виробляється енергія для росту й розвитку. Тому для ефективного живлення, особливо в посушливих регіонах, потрібно обирати технологію, яка здатна накопичувати і зберігати вологу в ґрунті. Із власного досвіду знаю: умови для збереження і накопичення вологи найоптимальніше складаються за смугового обробітку ґрунту. Втім, працює все це у комплексі, і без правильної сівозміни досягти результату неможливо.
На сьогодні правилами сівозміни, закладеними основоположниками наукового підходу до сільгоспвиробництва, часто нехтують на користь найбільш маржинальних культур у той чи інший рік. Але кожна культура потребує відповідних поживних елементів, які певною мірою можна забезпечити, підібравши правильного попередника.
Нині для кожного господарства можна розробити універсальну сівозміну, яка б враховувала найбільш рентабельні культури. Але для цього треба керуватися законами фізики й біохімії ґрунту. А потребу в поживних речовинах, розвиток шкідників, бур’янів і хвороб можна контролювати за рахунок сівозміни.
Ми, зокрема, насичуємо сівозміну зерновими і зернобобовими на 50%. Решта 50% – це просапні технічні культури. Як правило пшеницю висіваємо після соняшнику. Але тут треба враховувати і строки сівби, і період достигання культур, щоб вони встигали вчасно замінити одна одну на полі з дотриманням оптимальних строків.
Ми також розраховуємо тривалість міжфазних періодів так, щоб критичні фази розвитку культур не попадали у період пікових температур, низької відносної вологості повітря і запасів вологи в метровому шарі ґрунту, і це нам вдається. В результаті спостерігаємо постійний лінійний ріст і стабільний генеративний розвиток культур, коли вони рівномірно забезпеченні і теплом, і вологою, і поживними речовинами протягом усієї вегетації.
Тут важливу роль відіграє збереження температурного режиму ґрунту і вологості, стримування росту бур’янів і розвитку хвороб та шкідників через правильний підбір пожнивних решток попередника.
Якщо це зернові, то налаштовуємо січкарню комбайна так, що подрібнення відбувалося в межах 5-8 см і рештки розподілялися рівномірно по всьому полю. Це припиняє випаровування відкритої площі поля. Але щоб пожнивні рештки якісно віддали всі поживні елементи, які в них акумулювалися, ми зазвичай вносимо сульфат амонію чи іншу амонійну форму азоту і вносимо проти залишкової інфекції підібраний біодеструктор решток. Одразу після цього пускаємо на 3-5 см легкий агрегат, який змішує їх з грунтом і лишаємо. Лише після цього можна сіяти.