Доведеться тепличникам відстоювати свої інтереси через асоціації
Торгові відносини між Україною та Туреччиною регулюються правилами Світової організації торгівлі. Після ратифікації Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Республіки Туреччина, яку нещодавно було підписано сторонами, умови торгівлі значно лібералізуються, а отже зменшиться тарифний захист. Угода передбачає скасування ввізного мита на частину товарів з дня вступу в силу Угоди, по іншим групам товарів очікується зниження мита протягом перехідного періоду, а також існують товари, які потрапили під вилучення.
Великі українські експортери матимуть перевагу від скасування та зниження ввізного мита, однак для українських виробників, що продають свою продукцію на внутрішній ринок ситуація невтішна, особливо для малого бізнесу.
Безперечно є занепокоєння від українських тепличників – як великих, так і малих господарств, вони переконані, що Туреччина може витіснити їх з українського ринку ранніх овочів. Цьому сприяє не лише нова угода, але й девальвація турецької ліри, погодні умови, висока ціна на енергоресурси, мінеральні добрива засоби захисту, витратні матеріали в Україні. Крім того, сільськогосподарський сектор в Україні й Туреччині має різні умови для ведення бізнесу. Зокрема турецькі виробники користуються підтримкою з боку держави: для них є доступними субсидування, кредитування, відтермінування платежів та кращі умови до сировини.
Не до всіх товарів угода передбачає повну лібералізацію тарифів. Однак український бізнес має готуватись до зменшення та скасування ввізного мита. По деяким товарам зміни відчуватимуться поступово з урахування перехідного періоду. Наприклад, наразі в угоді передбачено, що базова ставка ввізного мита при імпорті огірків в Україну становить 20%, а через 7 років – 0%, базова ставка ввізного мита на імпорт помідорів в Україну становить 15%, а від дати вступу в силу угоди – 7,5%.
Скасування або зменшення ввізного мита з першого дня вступу в силу Угоди може теоретично призвести до різкого зростання імпорту з Туреччини та нанесення шкоди українським виробникам.
Для таких випадків сторони передбачили положення Угоди про застосування двосторонніх захисних заходів, якщо вона спричинить шкоду або загрозу шкоди національним виробникам. Подібних положень немає в жодній угоді про вільну торгівлю, що уклала Україна. Бізнес зможе звернутись до уповноважених органів (скоріше за все, до Мінекономіки та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі) з проханням негайно провести розслідування та застосувати двосторонні захисні заходи щодо такого імпорту. Заходи можуть бути застосовані у вигляді мита, однак не вище режиму РНС або базової ставки ввізного мита, зазначеної в угоді на 2 роки, з правом продовження до 3 років.
Разом з цим для українських виробників залишилась можливість захисту внутрішнього ринку шляхом застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів у відповідності до вимог СОТ.
Таким чином, наразі перед українським бізнесом стоїть завдання ознайомитись з новими умовами торгівлі, проаналізувати переваги та ризики. Якщо стане очевидним, що втрат не уникнути, бізнес в особі галузевої асоціації має звертатися до Кабінету Міністрів України та Парламенту з проханням передбачити компенсації, які можуть бути у вигляді дозволеної субсидії або поліпшення умов виробництва товару в Україні. Я, зі свого боку, порадила би не відкладати це питання, а звертатися вже зараз – до ратифікації Угоди у Верховній Раді, бо після вступу документа в силу бізнесу залишиться один варіант: захищати свої інтереси шляхом порушення розслідування та вимагати застосування захисних заходів.