Чи досягла своєї мети програма «5-7-9%» для аграріїв

Агросектор був і залишається однією із важливих галузей нашої економіки, орієнтованої на експорт. Тренд останнього десятиріччя – банківський сектор активно фінансував розвиток цього сегменту, займав проактивну позицію в розвитку нових напрямків та підтримував навіть найменших виробників. Тому на поточний момент вважаю, що агровиробник будь – якого сегменту (від маленького фермера до великого холдингу) має вибір фінансових інструментів та конкурентні цінові пропозиції. Зараз скоріше ми бачимо ринок позичальника, ніж кредитора: банки досить агресивно конкурують за якісного позичальника із позитивною кредитною історією – збільшується відсоток фінансування банками виробничих витрат (ми бачимо ринкові приклади наших конкурентів де фінансується до 80 – 90% всіх витрат). Нам всім потрібно розуміти, що класичні підходи до управління ризиків повинні бути присутніми навіть в такому успішному секторі, як сільське господарство.

Національний карантин, пов’язаний із COVID-19 майже не вплинув на діяльність агропідприємств. Були певні ризики влітку і восени 2020 року у великих підприємств, де є елеваторні потужності у зв’язку із обмеженою кількістю кадрів, які можуть забезпечувати діяльність елеваторів. Але загалом агропідприємства добре пройшли карантин. Разом із тим, чимало аграріїв скористалися програмою дешевих кредитів «5-7-9%» після її розширення також на компанії із сільського господарства. З огляду на портфелі за програмою, які були сформовані саме в сільському господарстві варто виділити 2 групи:

• Клієнти, які не відчули істотного впливу карантинних заходів. І в цій категорії дуже важливо комунікувати із позичальником про те, що пільги не триватимуть вічно, тому дуже важливо контролювати витрати в довгостроковій перспективі та враховувати ризики зниження дохідності. І це в першу чергу важливо публічно пояснювати найменшим виробникам, які є найвразливішими до таких факторів.
• Клієнти, які постраждали не стільки від карантинних заходів, а саме стали жертвами погодної кризи, мова про південні області. В цій групі позичальників пільговий кредит особливо не вирішує проблемну ситуацію у виробників, оскільки зараз вже очевидно – в цих районах потрібно переглядати технології, стимулювати інвестиції в зрошувальні системи де це можливо, а також заохочувати виробників нарешті звернути увагу на страхові продукти, як інструменти зниження ризиків втрат.

Як бачимо – будь – який інструмент стимулювання має виконувати чітку функцію і мати прогнозований ефект, це важливо розуміти на рівні держави, кожного із учасників ринку.