Чого чекати від товарних активів у 2017 році
Сучасний світ пропонує інвесторові неймовірний вибір інвестиційних інструментів. Їх інвестиційна привабливість і вартість постійно змінюються, і тому не дивно, що так легко загубитись серед незліченних можливостей. А втім, у цьому, здавалося б, хаотичному, невпинному русі на ринках є певні закономірності, що перетворюють галас на продуману, чітко організовану симфонію.
Будь-який інвестор у своїх рішеннях керується двома принципами. По-перше, треба зберегти те, що вже надбано. По-друге, спробувати примножити статки. Саме два слова — «зберегти» та «збільшити» є наріжними ідеями, на яких базуються рішення інвестора. От тільки привабливість активів, що протиставляються один одному, постійно змінюється: сировина — акції, долар США — євро, виробники — торгові компанії…
Зміна прихильності інвесторів до того чи того активу завжди відбувається під впливом їхнього бачення темпів зростання інфляції та перспектив долара США. Так, якщо на тлі низьких відсоткових ставок у США інвестори очікують зростання інфляції, то поволі починають виходити з активів, деномінованих у доларах США, й переходити у сировину. Сировинні активи, як відомо, є головним інструментом хеджування ризиків від втрати купівельної спроможності долара.
Якщо товарні активи мають зрости у ціні, то від цього передусім виграють країни, що постачають їх на світові ринки. Зазвичай це країни, що розвиваються. Відповідно економіка цих країн зростатиме швидшими темпами. Це створює передумови для інвестицій не лише у сировину, а й в акції та облігації, нерухомість, реальний бізнес країн виробників сировини.
Такі вкладення є досить ризикованими — з огляду на низький кредитний рейтинг згаданих країн (як порівняти з головними еталонами з групи промислово розвинених країн — США та Німеччиною). На додачу, завжди є ризик девальвації національної валюти до долара, що може потенційно призвести до втрат.
За умов, коли валютні надходження швидко зростають — на тлі збільшення попиту та зростання цін на сировину — ризик знецінення національних валют суттєво знижується. Валюта країни — експортера сировини починає зміцнюватися до долара США, що збільшує прибутки інвестора в майбутньому (відкупляти назад валюту під час виходу з ринку він буде за привабливішим курсом). Усвідомлення цієї надзвичайної нагоди приваблює інвесторів до країн, що розвиваються, саме у згаданий момент циклу.
Зростання вартості сировини й обсягів її експорту і спричинене цим процесом збільшення прямих іноземних інвестицій у країну, що виробляє сировину, створює позитивні передумови для пришвидшення темпів економічного зростання. Відтак корпоративний сектор збільшує прибутки, зростає й вартість акцій. Далі — більше. Збільшення позитивного сальдо платіжного балансу країни завдяки припливу валютних надходжень від експорту сировини в поєднанні з напливом інвестицій, що теж збільшує пропозицію валюти, дає підстави для зміцнення національної валюти. Оскільки номінальні зарплати швидко «надуваються», населення активніше купує імпортні товари. Тепер попит поширюється вже на розвинені країни, що експортують дорогі товари широкого вжитку в країни, що розвиваються. Це дає черговий поштовх для підйому вартості товарних активів. І світ переходить на черговий рівень підвищення вартості сировини, збільшення прибутків країн, що розвиваються, нових потоків інвестицій, подальшого пришвидшення економічного зростання та зміцнення національних валют, сталого зростання купівельної спроможності населення та збільшення попиту на імпорт із розвинених країн.
Цей «біг по колу» триватиме, аж доки не станеться стрімкого росту інфляції та підняття ставок. Зрештою ці два чинники спричинять в одній із розвинених країн початок рецесії, що пошириться світом й обвалить вартість сировини.
Сировинні активи не завжди перебувають у зростальному ціновому тренді. Починаючи з 2011 року ціни на них знижуються. Як результат — більшість країн, що розвиваються, відчувають наслідки негативного ставлення інвесторів до товарних активів. Валютні надходження від експорту скорочуються, інвестори виводять свої кошти, національні валюти опиняються під тиском, центральні банки вимушені витрачати валютні резерви на підтримку своїх національних грошових одиниць і піднімати відсоткові ставки. Швидке зростання інфляції, спричинене знеціненням грошей разом із високими відсотковими ставками, відправляють економіку в рецесію. А держава, збільшуючи видатки, стимулює таким чином зростання бюджетного дефіциту й держборгу. Налякані інвестори вже натовпом поспішають «на вихід». Національна валюта знову падає. Криза виходить на чергове коло.
Відомий сценарій
Описаний алгоритм подій не є оригінальним для якоїсь окремої країни, що розвивається. Натомість повторюється практично завжди в різних куточках земної кулі. Гарний приклад — країни, що відомі нам як БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південно-Африканська Республіка). Протягом минулих шести років одночасно з падінням цін на товарні активи у світі Китай і ПАР стабільно уповільнюють темпи економічного зростання, а Бразилія та Росія кілька останніх років взагалі провели у рецесії. Індія — єдина із цієї групи, що уникнула такої прикрої долі (зважаючи на факт, що вона споживає сировини більше, ніж експортує).
Чотири постраждалі економіки з групи БРІКС становлять понад 15% світового ВВП. Уповільнення зростання та рецесія спричиняють до зменшення попиту на сировину всередині цих країн, натомість девальвація національних валют скорочує попит на імпорт і поширює негативні хвилі й на країни, з якими є торгові відносини, а згодом і далі. Це ще більше скорочує попит на сировину та підсилює тренд на знецінення товарних активів.
Ситуація змінилася
Саме в таких кольорах бачили інвестори світ ще позаторік, але вже у 2016-му ситуація суттєво змінилася. Гравці на світових ринках дедалі чіткіше відчувають наближення періоду пришвидшення інфляції у США. За традиційною логікою, негативне ставлення до інфляції спонукало інвесторів до звичного засобу захисту своїх коштів — купівлі товарних активів. Відтак у першій половині минулого року на світових майданчиках суттєво зросла вартість сировини.
Результати президентських виборів у США ще більше налякали ринки. Новообраний американський президент Дональд Трамп обіцяє впровадити в життя низку заходів, які, поза будь-яким сумнівом, пришвидшать темпи зростання цін у США в 2017-му до рівня, вищого за 2% рік до року. Ці негативні очікування, схоже, й позначилися на поведінці долара й товарних індексів. Зміцнення американської валюти за традиційною логікою мало б обвалювати вартість товарних активів. Та вони й далі вперто дорожчають одночасно зі зміцненням «зеленого». Чи виправдано це? Швидше за все — ні. І вже невдовзі ми маємо побачити повернення ринків до звичного антагонізму між цими інструментами. Втім, зростання вартості товарних активів надає суттєву підтримку економікам країн, що розвиваються.
Чекаючи сигналу
Нині, коли у США зростають і відсоткові ставки, і економіка, найкращим вибором є долар. Така інвестиція — це надійне збереження статків після підняття ставки та можливість отримати значний прибуток. Наприклад, на стрімкому зростанні фондового ринку на тлі очікувань високих корпоративних доходів і пришвидшення темпів зростання ВВП.
Утім, пильність втрачати не варто. Зростання на товарному ринку минулого року — це перший сигнал, що ситуація починає змінюватися. Інфляція на останньому етапі ділового циклу суттєво пришвидшується. Якщо Федеральна резервна система США не встигатиме піднімати ставку, а так найшвидше й станеться, інвестори шукатимуть прибуток на товарному ринку та у країнах, що виробляють сировину. Прийде час країн, що розвиваються. Зокрема й України.