Головне:
Точка зору

Чи підірвуть журналісти, які висвітлюють реформаторську неспроможність урядовців, міжнародний імідж України?

Зоряна Гошовська
головний редактор газети «АгроМаркет»

«На місцях люди не розуміють, що відбувається і яка кінцева мета цього реформування, а головне — коли все це закінчиться, — розповідає мій співрозмовник про ліквідацію насіннєвих інспекцій. Його мама живе в Одеській області й працює в установі, яка підпала під реформування в ході дерегуляції аграрного сектора. Минулого року працівників інспекції відправили у відпустку за власний кошт, потім усіх скоротили, залишивши працювати одного працівника на 25% ставки. Однак досі не зрозуміло, коли запрацює новостворена Держпродспоживслужба, адже на сьогодні вона існує лише на папері.

 

В аграрній журналістиці нечасто стикаєшся з тим, що хтось погрожує проблемами після виходу публікації. Ми пишемо про бізнес, а він завжди трохи чесніший за політику, бо кінцева мета всіх маніпуляцій чітка й зрозуміла — отримати прибуток. Проте цього місяця журналісти газети «АгроМаркет», готуючи публікацію про реформування Держпродспоживслужби, стикнулися не лише з небажанням коментувати цю тему у владних органах і профільних бізнес-асоціаціях, а й наполегливим проханням не підіймати питання, щоб… не підривати міжнародний імідж України!

 

А справа ось у чому.

 

У вересні минулого року Кабмін затвердив постанову №442 щодо реформування системи контрольних органів у сільському господарстві та сфері продовольства. Нею передбачено створення такої собі мегаслужби — Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, яка має перебрати на себе функції Держспоживслужби, Держветфітослужби, Держсанепідемслужби та частину функцій Держсільгоспінсекції. Міністерствам й іншим центральним органам виконавчої влади було доручено у двотижневий термін надати уряду проекти актів про створення комісій із ліквідації відповідних колишніх служб. Проте ліквідаційна комісія по Держсільгоспінспекції була створені лише в квітні поточного року, а по Держветфітослужбі — в травні. Кошти на діяльність усіх попередніх служб були передбачені лише на перший квартал 2015 року й вони вже закінчилися, відповідно, на кожен наступний місяць проводити їх фінансування потрібно окремо через Кабмін. У міністерстві неодноразово наголошували, що постійно порушують питання пришвидшення реформування системи контрольних органів на засіданнях Кабміну, навіть називали прізвища кандидатів на нового голову, але призначення досі не відбулося.

 

Найбільше запитань у гравців ринку нині виникає не через те, чи потрібна ця реформа, а через зволікання з її проведенням. Незабаром вже буде рік, як ухвалили згадану постанову, і часу для створення нової структури було начебто достатньо, але, як це буває в Україні, суперечки навколо цього питання в самому міністерстві, бюрократія, незлагодженість позицій — усе це гальмує процес і спричинює тепер низку проблем. Найнагальнішою є реорганізація Держветфітослужби. З травня припинено фінансування санепідемстанцій, що може стати причиною несвоєчасного реагування на будь-які спалахи хвороб серед тварин або потрапляння небезпечної продукції на полиці магазинів. Очільника служби станом на кінець травня немає, а за його відсутності компанії не можуть отримати необхідні їм погодження та документи для оформлення експортних партій продукції, а будь-які затримки стають причиною зниження довіри до українських компаній як надійних партнерів.

 

Крім того, в Україні вже є певні хвороби, які можуть стати на заваді експорту. У східних і північних областях зафіксовано африканську чуму свиней, і Білорусь уже заборонила експорт фуражного зерна із Сумської та Чернігівської областей, де зафіксовано це захворювання.

 

Побоювання експортерів про те, що ситуація з відсутністю голів Держпродспоживслужби та Держветфітослужби й АЧС може набути розголосу та зашкодити міжнародній репутації України, є зрозумілим, але замовчування цієї теми не сприятиме вирішенню питання. Завдання журналістів — виявляти проблему й писати про неї. А небажання коментувати цю тему лише посилює й без того наш пильний інтерес до реформ, які відбуваються (чи не відбуваються) в Україні після Революції Гідності.

Журнали