Тваринництво
Головне:
Точка зору

Білорусь може стабілізувати коливання цін на молочну продукцію в Україні

Максим Фастєєв
провідний аналітик «Інфагро»
Поділитись:

Сусіди, а також історично молочні країни Україна та Білорусь останні п’ять-шість років майже не перетиналися в галузевій торгівлі. Але в 2020 році ситуація змінилася: білоруси знову, як і на початку минулого десятиріччя, починають придивлятися до українських споживачів. На те є об’єктивні причини.

Пік торгівлі між країнами припав на 2011-2012 роки, коли Білорусь побудувала в українських містах ритейл-мережу «Білоруські товари». Маркетинговий посил був побудований на тому, що білоруси гарантують «радянську» якість товару, тоді як молочна продукція в Україні масово фальсифікується.

Незважаючи на те, що така позиція була побудована переважно на міфах і чорному піарі, який на той час лився на українську молочну галузь з боку рідних мас-медіа (адже вже тоді в Україні існували і виробничі, і переробні підприємства на декілька щаблів вище білоруських), загалом підстави для цього напряму були.

Десять років тому в Україні на перероблення потрапляло близько 4,3 млн тонн молока, майже половина з якого надходила від господарств населення. Білоруська галузь переробляла тоді близько 6 млн тонн сировини, 95% з яких було від промислових підприємств. Тобто якість білоруської сировини була одноріднішою, на відміну від строкатого складу українського сирого молока.

Останніми роками процеси розвитку молочних галузей у країнах суттєво відрізнялися і майже не перетиналися. Білорусь скористалася російським баном на імпорт європейської та української продукції та наростила обсяги перероблення й експорту молочних продуктів (у 2020 році на перероблення потрапить близько 7 млн тонн сировини). За цей же час Україна скоротила обсяги товарного молока, але покращила якість сировини і продукції (в 2020 році галузь отримає 3,5 млн тонн під промислове перероблення, а частка господарств населення скоротилася до 25%).

Крім того, Україна з експортоорієнтованої країни цього року майже збалансувала обсяги зовнішньої торгівлі в еквіваленті сирого молока, а в грошовому навіть перетворилася на нетто-імпортера. Причин такого перетворення декілька. Як уже зазначалося, дешеве та низькоякісне молоко від населення швидко відходить, а якісна сировина сільгосппідприємств не встигає відшкодувати різницю. Паралельно з тим останні декілька років спостерігається зростання потреби внутрішнього ринку. Тому логічно, що в Україні активно зростає молочний імпорт.

Так, обсяг імпорту з 0,2 млн тонн у молочному еквіваленті в 2019 році цього року зросте на 0,5 млн тонн, тобто у 2,5 раза. Експорт при цьому скоротиться з 0,8 млн тонн до 0,6 млн тонн. Це рекордно високі показники імпорту та рекордно низькі цифри експорту для молочної галузі. 

Імпорт привабливіше за ціною через високу вартість сирого молока в Україні та неефективну переробку, яка майже не розвивалась протягом останнього десятиріччя. Перш за все, це стосується сироварів – коли ми бачимо, що за однакової вартості сировини з конкурентами вартість кінцевого продукту в Україні виявляється значно дорожчою, ніж, наприклад, у Польщі.

Після здешевлення гривні у ІІ півріччі та здороження молочної продукції в Євросоюзі ми спостерігаємо сповільнення темпів росту її імпорту в Україну. Внутрішні ресурси стали привабливішими за вартістю, тому восени спостерігається конкурентна боротьба за молочну сировину всередині країни: закупівельні ціни на сире молоко наразі займають рекордні позиції, що однозначно вплине на здороження молочних товарів і на полицях магазинів у найближчі місяці.

Прогнози на наступний рік також повністю залежатимуть від девальваційних процесів. За обмеженої пропозиції внутрішнього ринку Україна буде залежною від доступності імпорту, відповідно до цього і визначатимуться ціни й обсяги продаж. Перспективи поки невтішні – ризики девальвації високі, отже, високими є й очікування інфляції молочної полиці, зниження платіжної спроможності покупця і падіння попиту.

Проте, як не дивно, але Білорусь може стабілізувати цінові коливання в Україні. Звісно, поточна політична невизначеність у сусідки генерує більше ризиків, аніж реальних сценаріїв, але точно можна стверджувати, що економічна ситуація в Білорусі наступного року буде напруженою. Отже, ймовірність девальвації національної валюти (білоруського рубля) висока.

На відміну від України, Білорусь залишається експортоорієнтованою країною. Обсяг її зовнішніх продаж у 2020 році становитиме приблизно 65% від надходження сировини на перероблення.

Наразі навіть факт того, що закупівельні ціни на молоко в Білорусі дешевше, ніж в Україні, а також те, що країни мають безмитну торгівлю, не робить Україну пріоритетним напрямком для білоруського молочного експорту. Причина зрозуміла – Росія, куди можна продати великі обсягу продукції за привабливішими цінами. Останніми роками також можна зазначити зростання поставок до Китаю, куди просто можна постачати великі обсяги товару і вже регулювати промисловий баланс.

Але Росія сама нарощує виробництво і перероблення сирого молока, а отже витіснятиме Білорусь зі свого ринку. Водночас девальвація стимулює експортні процеси, тому білоруські експортери збільшуватимуть відвантаження молочної продукції (в першу чергу, тривалого зберігання) на треті ринки, в тому числі до України.

Темпи зростання імпорту білоруської молочної продукції до України зараз цілковито залежать від економічної ситуації і девальваційних процесів в обох країнах.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ