Бджолярі очікують зростання оптової ціни на мед, але...
Основними оптовими покупцями меду у рік із середньою врожайністю є експортери: вони викуповують приблизно три чверті обсягу. Вони ж і встановлюють оптову ціну. Одразу зауважу, що оптова ціна закупівлі на експорт не залежить напряму від наявності меду в Україні.
Ще одним оптовим покупцем є фасувальники, які постачають мед на внутрішній ринок через роздрібні торговельні мережі під власним брендом або ТМ мереж.
В Україні споживання через роздрібні мережі несуттєве: у середній за врожайністю рік туди потрапляє лише 3-4% урожаю. На жаль, збут цим каналом майже не впливає на оптову й роздрібну ціни.
Річ у тім, що мережі завжди намагаються стримувати зростання цін, і це ‒ зовсім не особливість України. Вони не орієнтуються на ринкові ціни, лише спостерігають одна за одною, і всі разом не хочуть підвищувати ціну.
Ось і зараз роздрібні мережі вперто мріють про ціни часів, коли опт для меду сягав 60+ грн/кг. Тому замість подорожчання на полицях магазинів, мед може просто зникнути з них через відмову постачальників жертвувати якістю й виконувати контракти за ціною, нижчою від собівартості. Власне це вже відбувається.
Експортну квоту до ЄС для України щойно збільшили, а оптова ціна поступово зросла до 90+ грн/кг і готується подолати ювілейну позначку. І, звісно, жоден оптовик не продаватиме всередині країни дешево те, що можна вигідніше експортувати.
Залишається неорганізований роздріб: прямі продажі пасічників і реалізація меду через торговельних посередників (часто тих, які вдають із себе пасічників). У цей канал потрапляє близько 20% меду середньоврожайного року: 15% і 5% відповідно. І лише цей роздрібний канал сильно впливає на видиму пасічникові та покупцеві ціну.
Перепродавців, які закуповують мед дрібним оптом для продажу вроздріб, небагато. Вони тонко відчувають кон’юнктуру і швидко реагують під час підвищення ціни, коли їхній заробіток стрімко зростає. Їхня ціна зростає швидше – адже вона має випередити дрібнооптову від пасічника.
Суттєво складніше аналізувати ситуацію у пасічників. З одного боку, вони часто не мають можливості витрачати багато часу та сил на організацію роздрібного збуту, особливо якщо пасіка велика. Для таких пасічників продаж за будь-якою ціною вище оптової закупівельної на експорт – це серйозна прибавка до бюджету. Але саме вони часто продають мед посередникам дрібним оптом, через що також непогано відчувають кон’юнктуру. Тому ціна їхнього дрібнооптового чи роздрібного збуту визначається лише потрібною їм швидкістю надходження грошей.
З іншого боку, якщо пасіка невелика, меду мало й нема куди поспішати, ситуація змінюється. У такому разі бджоляр намагається продавати за максимально можливою ціною. Стримує її від зростання лише купівельна спроможність населення й конкуренція з роздрібними мережами, де мед завжди дешевше. І не факт, що покупець, особливо молодий, вибере мед від невідомого продавця на базарі замість знайомого бренду з супермаркету. Роздрібна мережа хоча б гарантує відсутність антибіотика у продукті та певний мінімальний стандарт якості.
Та все викладене вище має сенс для типового року, а 2025-й ‒ геть не такий. Легко порахувати: якщо поточний урожай впаде до 25-35% від середньоврожайного (а цього року приблизно так і є), то меду вистачить тільки на внутрішнє споживання.
Здавалося б, якщо цьому каналу достатньо 20% від середнього врожаю, то йому вистачить меду навіть, якщо врожай впаде вчетверо-вп’ятеро. Але це зовсім не так. Бо переважно пасічники не торгують медом уроздріб і орієнтовані лише на оптовий продаж, перетворюючись на заручників експорту. І на це є багато причин.
По-перше, роздріб – досить клопітка справа, що вимагає додаткових витрат (тара, фасування, пакування, реклама, відправки-посилки-ярмарки, повернення тощо).
По-друге, якщо меду багато, не завжди встигають продати його вроздріб, аби вчасно отримати потрібні для існування пасіки кошти. До прикладу, пасіка на 100 сімей зібрала за сезон 5 тонн меду. Якщо один покупець бере 5 кг на рік, то на весь обсяг за визначений час потрібно знайти й обслужити 1000 покупців. Міг би врятувати дрібний опт, але таких замовників мало ‒ переважно пекарні й заклади харчування.
А з великим оптом усе просто: одна-дві транзакції, й усі гроші в кишені. Тож мед із оптового каналу з низькою закупівельною ціною може перетекти в роздрібний із вищою ціною, але не весь. Ось тому ціна в роздрібі стрімко зростає.