А сіяти треба!
Війна багато чого змінила, але є те, що лишається незмінним – це стійкість і незламність українців. Навіть Тарас Шевченко писав: «Чи жать, чи не жать, а сіяти треба»… От і ми активно готуємося до посівної, в той час як планувати щось бодай на день уперед дуже складно.
Ми вже закупили насіння, законтрактували добрива на лютий, ЗЗР – на березень. Жодних проблем ані з постачанням, ані з наявністю перелічених ресурсів у потрібних обсягах наразі немає. Тож маючи оптимізовану, продуману до дрібниць тенологію, бути ефективним цілком реально, хоч і з меншим прибутком.
Звісно, війна і все, що з нею пов’язано, внесла деякі корективи в роботу господарства. Так, ми переглянули структуру посівних площ на 2023 рік. Через дороге досушування й логістику, а також проблеми зі збутом ми на 18% скоротимо посіви кукурудзи на користь соняшнику та сої. Тож цього року в нас за планом відвести під кукурудзу 12% площ, під соняшник – 36%, під сою – 24%, під пшеницю – 12%, під озимий ріпак – 16%.
Сівозміну плануємо з агрономічним та економічним обгрунтуванням. По-перше, дотримуємося правильної послідовності кореневих систем – щоб мичкувата і стрижнева чергувалися. По-друге, аналізуємо, які препарати з якими діючими речовинами вносили, щоб не було навантаження на наступні культури. Враховуємо і вартість логістики, і ціни на зерно, і прогнози в Україні та світі по тих чи інших культурах. Все це зводимо до умовного балансу – і маємо оптимальну сівозміну.
Щодо технології, оптимізували хіба що систему живлення. Переглянули, зокрема, обсяги внесення фосфорно-калійних добрив і складнозмішаних добрив в цілому. На деяких культурах скоротили норми їх внесення, а під деякі культури взагалі відмовилися від унесення, бо це економічно невигідно. А ось норми азотних добрив не скорочували, бо більшість культур у нашій сівозміні – азотофіли. Якщо не дати достатньо азоту під соняшник, ріпак чи пшеницю, нам нізащо не вийти на планову врожайність.
Решта елементів технології змін не потребують, принаймні поки що. Маємо змішаний цикл обробітку грунту – застосовуємо і безвідвальний обробіток, і оранку, і розпушування. Це злежить від типу грунту, культури та попередника. Працюємо на сірих лісових грунтах, супіщаних та чорноземах. Безвідвальний обробіток більше застосовуємо на супіщаних грунтах для покращення їхньої родючості. На чорноземах працюємо за класичною схемою. Оранка обов’язкова під сою та кукурудзу.
Система захисту в нас інтегрована, тобто посилена. Наприклад, інсектициди використовуємо системні для покращення ефективності. При цьому застосовуємо і генерики, і оригінальні препарати у рівному співвідношенні. І захист обов’язково плануємо завчасно, аналізуючи ситуацію попередніх років.
Головна поблема нині, мабуть, для багатьох підприємств – цінова політика. Але це те, на що ми не можемо вплинути, тому з меншою маржинальністю, але працюємо за планом.