Головне:
Точка зору

12 кроків до технологічного агросектора

Владислава Рутицька
заступник міністра аграрної політики і продовольства України

 

Обсяг глобального ринку агротехнологій нині становить 400 млрд дол. Сукупні витрати на дослідження в сільському господарстві в 13 країнах Західної Європи сягають близько 4 млрд дол. на рік, у США — 7 млрд дол. І це тільки дослідження. В Україні такі технології сьогодні доступні хіба що заможним агрохолдингам. Поки що…

Великі аграрні компанії потроху впроваджують IT-технології, переважно використовуючи системи GPS-моніторингу, а також різноманітні програми збору й аналізу даних, прогнозування врожаїв і хеджування ризиків.

 

Середні й малі фермерські господарства не можуть собі дозволити впровадження інформаційних технологій, хоча й розуміють їх прямий вплив на ефективність аграрного бізнесу. З одного боку, це пов’язано з відсутністю доступного фінансування, а з другого — через відсутність точного, повного та прозорого земельного кадастру. Він потрібен для того, щоб визначити чіткі межі полів, зацифрувати сільськогосподарські земельні ділянки тощо. Електронний кадастр — основа для розвитку високоточного, технологічного сільського господарства. Це корисний і важливий інструмент як для держави, так і для фермерів. 

 

Для подальшого розвитку агросектора та ІТ-галузі маємо створити умови, що дозволять акумулювати прибуток усередині країни. Агро та ІТ здебільшого є сировинною базою для українського експорту.

 

Необхідність запровадження інформаційних технологій у процесі планування сільськогосподарської діяльності є дуже великою, адже це вже дає фермеру прогноз витрат, доходів, визначає можливий прибуток, виходячи із ф’ючерсних котирувань на товарних біржах.

 

У Європі нині дуже популярне використання систем супутникового моніторингу та дронів, що збирають дані з полів, надають фермеру комплексне уявлення про стан посівів і дозволяють спрогнозувати можливий урожай. Також дуже популярною є система аналізу даних щодо рівня зволоженості ґрунтів, яка використовує датчики зволоженості, що розміщуються в землі в певному радіусі поля. Отримані дані консолідуються системою, визначаються зони для додаткового зрошення.

 

В українському агросекторі, який теж може бути високотехнологічним, нам треба зробити 12 нелегких кроків:

 

1. Створити єдину сільськогосподарську систему бізнес-аналізу;

2. Розвинути галузеву мережу мобільного зв’язку та IP-телефонії;

3. Розробити єдину галузеву карту агровиробників із рейтингами, доступом до біржі тощо;

4. Створити облікову систему з веб-інтерфейсом;

5. Запровадити систему керування галузевими проектами;

6. Розробити єдиний шаблон веб-порталу для користування органами виконавчої влади;

7. Упровадити системи супутникового моніторингу; 

8. Створити загальнодоступний банк галузевих рішень для сільгоспвиробників (вирощування, зрошування, теплиці, малі сироварні, молокозаводи і т. д.);

9. Запустити багатошарову карту України із залученням геоінформаційних систем;

10. Доопрацювати та впровадити об’єднану кадастрову систему й систему реєстрації речових прав на нерухоме майно в рамках однієї інформаційної системи;

11. Розробити та впровадити загальнодержавну єдину систему електронного обліку деревини;

12. Створити загальнодержавну єдину систему електронного обліку рибних ресурсів.

 

 

Журнали