Система зрошення для господарювання в зоні ризикованого землеробства має стратегічне значення, адже без поливу тут сподіватися на пристойні врожаї не варто.
ПАТ «Племзавод «Степной», що господарює в Запорізькій області, має в обробітку 10 тис. га землі, де сіють практично всі сільгоспкультури, придатні для вирощування в степовій зони. Понад 55% у структурі посівів належить зерновій групі (озимі пшениця, ячмінь, жито), 5% — раннім ярим (ячмінь і горох), до 30% — технічним культурам (соняшник, ріпак, соя), майже 10% площі віддано під кормові. Важлива деталь: усі культури, що йдуть на потреби тваринництва, тут вирощують на зрошуваних землях.
– Нашу зрошувальну систему почали будувати 1971 року, — розповідає генеральний директор товариства Анатолій Волков. — За радянських часів поливався весь Кам’янсько-Дніпровський район — це 25 тис. га зрошуваних земель. До сьогодні зберегли систему зрошення лише три господарства району — фактично під поливом перебувають 3–4 тис. га. Ми своє зрошення зберегли повністю, хоч бували випадки, коли намагалися розікрасти труби: якось навіть зрізали 20 гідрантів. Однак я знайшов злодіїв і змусив їх приварити назад. Загалом від руйнування системи нас врятувало те, що «Степной» має статус племзаводу — через це наші землі не розпаювали. Саме через розпаювання сьогодні багато хто з власників великих господарств не ризикує відновлювати систему зрошення, купувати нові дощувальні машини. Адже хто наважиться запустити на поле дощувальну установку, що рухається, наприклад, по кругу площею 200 га, якщо на цій території «вклинилася» земля якогось фермера? Взагалі, я вважаю, розпаювання зрошуваних земель неприпустимим. Думаю, слід хоч би укладати угоди між такими суб’єктами господарювання на термін не менше як 15 років.
Оскільки таких проблем у «Степного» немає, у господарстві не лише збережено систему зрошення — мережу трубопроводів площею 4 тис. га включно з насосною станцією, а й останні шість років працюють над відновленням поливів. Тепер на заміну колишнім радянським дощувальним агрегатам ДДА 100 МА, які монтують на трактори та працюють на дорогому нині дизельному пальному, приходять американські кругові машини. Вони хоч і дорожчі за сучасну вітчизняну дощувальну техніку, проте більше підходять для наявної системи зрошення та й більш рентабельні для господарства.
– Наша система розрахована на полив під невеликим тиском — максимум 3,5 атмосфери, більше мережа на витримує. Це в основному й визначило наш вибір на користь американської техніки. Окрім того, участь людини в управлінні цих машин мінімальна, практично всі процеси автоматизовані, що відображається на якості поливу. Правда, щоб підігнати дощувальні установки під нашу систему, спеціалісти компанії-розробника дещо їх модифікували, тепер техніка працює без збоїв. Загалом ми вже закупили дев’ять машин, які працюють на площі 1200 га. У майбутньому плануємо закуповувати нові та розширяти площі зрошуваних земель.
Волога понад усе
Економічний ефект від застосування зрошення в господарстві оцінюють як дуже високий.
– Ми маємо непогані результати на зрошуваних землях: цього року сої отримали 36 ц на круг, кукурудзи — понад 100 ц/га, люцерни — 500 ц/га, — розповідає головний економіст господарства Віталій Шпаков. — Тож наші свині та корови забезпечені кормами на 100%, а сіном, силосом, соломою — на півтора року. На поливі найрентабельнішою культурою є соя, яка в господарстві йде на потреби тваринництва — із неї на власному комбікормовому заводі виготовляємо соєвий шрот. Сою сіємо з року в рік. Проте, якщо раніше на богарі ми отримували максимум 12 ц/га, то тепер на поливі втричі більше, хоча й скоротили посіви. Раніше, щоб мати необхідні нам 1400 т сої, нам треба було засіяти 1 тис. га. Тепер же, навіть якщо на поливі ми засіємо 300 га, все одно матимемо потрібний нам запас кормів. Натомість на вивільнених землях сіємо інші культури — таким чином розширюємо площі зернових і технічних культур. Те саме стосується й кукурудзи: на богарі ми в середньому отримуємо 3,5 т/га, а на зрошенні — стабільно 10 т/га.
Однак й богарні землі в «Степному» не гуляють. На богарі переважно сіють озиму пшеницю, соняшник, ріпак — основні культури, які дають прибуток, а ще ярий ячмінь, горох, коріандр тощо. От тільки потребують ці землі особливого підходу з огляду на екстремальні погодні умови — часті посухи, літню спеку до +50 °С, постійні суховії. Зрозуміло, що першочерговим завданням для агронома є збереження вологи, і для цього в господарстві застосовують найрізноманітніші агротехнічні заходи.
– У нашому господарстві багато збережено елементів класичного землеробства, — розповідає головний агроном Зоя Даниленко. — Наприклад, ми практикуємо оранку, на відміну від багатьох виробничників в окрузі, які заради економії дизпалива тощо застосовують поверхневий обробіток ґрунту. Маємо два добрих оборотних німецьких плуги. Там, де не можемо заорати, нарізаємо щілини на глибину 42 см для накопичення вологи в осінній, зимовий і весняний періоди. Тобто хоч оборот пласта й не робимо, але все одно знімаємо підплужну підошву. Окрім того, для збереження вологи ми все ще, як за часів СРСР, боронуємо хоч, кажуть, у Європі такого агроприйому вже не застосовують. Натомість, я вважаю, для збереження вологи навесні боронування — прийом № 1. На відміну від деяких місцевих фермерів, які відтягують сівбу ярих просапних до травня, чекаючи дощів, ми намагаємося сіяти як найраніше — починаючи з лютого, коли в ґрунті є хоч трохи вологи, бо вже з квітня починають дути вітри. До речі, від суховіїв наші поля захищають лісосмуги, насаджені ще в середині минулого століття. В інших районах їх уже вирубали, натомість свої ми зберегли повністю. Вони також допомагають зберегти вологу.
Задля отримання вищих урожаїв і збереження родючості ґрунту в господарстві суворо дотримуються сівозміни, сіючи одночасно до 17 культур. Із зернової групи використовують сорти одеської чи херсонської селекції, районовані для Півдня України. Із просапних культур — імпортні гібриди.
– Добрим попередником є горох, — каже головний агроном. — На богарі ми отримуємо понад 30 ц/га, сіємо імпортні сорти. Секрету вирощування не маємо — сіємо у лютому, застосовуємо своєчасно всі технологічні обробки. Непоганий попередник і коріандр — по ньому ми сіяли пшеницю озиму й отримали врожай до 40 ц/га. Хоч засівали коріандром невелику площу — десь 100 га, але він економічно вигідний, має непогану ціну на ринку.
Внутрішні інвестиції
На технологічних операціях, на відміну від багатьох господарників, у «Степному» не заощаджують, повністю дотримуються інтенсивної технології вирощування культур у степовій зоні. Хіба що на богарі під час сівби добрива вносять локально — у кількості, що потрібна для розвитку рослини. Адже переконалися: без вологи, навіть внесені по повній програмі, вони не дадуть бажаного ефекту. Натомість економії ресурсів досягають завдяки застосуванню якісної широкозахватної техніки. До речі, на оновлення парку машин, як і на обладнання корівників і свинарників, коштів тут не шкодують.
– Для закупівлі техніки практикуємо лізинг і кредити терміном на два-три роки, а насіння, добриво, пальне купуємо на кошти, що отримані від короткострокових кредитів терміном до року, — розповідає головний економіст. — Таким чином, техніку, яка в нас переважно іноземного виробництва, оновлюємо практично щороку. Завдяки кредитним коштам два роки тому запустили комбікормовий цех потужністю 3 т/год, минулого року — новий доїльний зал і зерновий елеватор, розрахований на зберігання 12 тис. тонн зерна. Одне з найбільших вкладень коштів — на відновлення системи зрошення, адже це наш стратегічний напрям.
Говорить експерт
Сергій Осінній, директор ТОВ «Аксет-Агро» (м. Нова Каховка):
«В Україні зрошувальні системи компанії Lindsay з’явилися сім років тому і завдяки своїм високоякісним характеристикам сьогодні охоплюють близько 25% вітчизняного ринку зрошення. Одним із постачальників продукції компанії Lindsay, а саме дощувальних машин під торговою маркою Zimmatic TM, є наша компанія. Ми також робимо проекти, виконуємо монтаж й обслуговуємо зрошувальні системи. Останні шість років постійним клієнтом компанії є ПАТ «Племзавод «Степной». Варто зазначити, що на початку нашої співпраці мені вартувало певних зусиль переконати керівництво господарства зробити свій вибір на користь машин Zimmatic ТМ — з огляду на їхню вартість. Проте тепер вони на практиці переконалися, що ці машини працюють набагато ефективніше за вітчизняні аналоги. Окрім того, вирішальним аргументом на користь придбання цієї техніки стала здатність нових машин працювати на базі наявної системи зрошення господарства, що, до речі, була збережена майже на 100%. Щоправда, для цього спеціалістам технічного відділу компанії Lindsay довелося внести деякі зміни в стандартну конструкцію машин — застосувати інші типи підключення, збільшити діаметр труб, що дозволило значно знизити робочий тиск у системі й використовувати застарілу трубопровідну систему господарства. Протягом усього терміну спільної роботи з господарством ми проводимо сервісне обслуговування дощувальної техніки. У майбутньому крім збільшення зрошувальних площ ми плануємо обладнати робочі системи пристроями для внесення добрив і перевести їх на повністю автоматичний режим роботи з паралельним моніторингом якості зрошення».
Людмила Морозова
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2014 року
The Ukrainian Farmer
