Тваринництво

Успіх не завдяки, а всупереч

Успіх не завдяки, а всупереч

Серйозною проблемою для малих птахівничих підприємств є збут виробленої продукції, відсутність цінової політики та державної підтримки.

 

Житомирська область посідає одне з перших місць у вирощуванні зернових, утриманні великої рогатої худоби, свиней і птиці. До того ж, згідно зі статистичними даними, обсяги виробництва цієї продукції проти тогорічних показників там постійно ростуть. Малі підприємства теж дають вагомий внесок у розвиток сільського господарства області. Одним із таких птахопідприємств з вирощування бройлерів є ФОП «Ядута», яке розташовано в смт Пулини Пулинського району. Про те, як працюють за складної економічної ситуації, охоплюючи невеликий сегмент українського ринку, та ще й поступово втілюючи свої мрії у життя, розповів журналу «Наше Птахівництво» власник фермерського господарства Юрій Ядута.

 

– Пане Юрію, розкажіть, як виникла ідея створити фермерське господарство. Чому саме птахівництво?

 

– З птахівництвом я знайомий із дитинства. Тоді я часто бував у матусі на птахофабриці, де вона працювала пташницею, і, мабуть, це відіграло для мене ключову роль у виборі напряму роботи. Вже після закінчення інституту почав замислюватися про створення своєї справи, яка буде пов’язана з птахівництвом. Вирішив вирощувати бройлерів, бо це високопродуктивна птиця, швидка в рості та й відтворенні, а найголовніше — не потребує великих матеріальних і трудових витрат.

 

– Де брали приміщення для утримання бройлерів: будували з нуля чи реконструювали старі?

 

– Пташники для вирощування птиці були реконструйовані зі старих тваринницьких приміщень, які за часів Радянського Союзу належали місцевому колгоспу. Ми їх переобладнали під вирощування бройлерів і посадили спочатку невелику партію птиці, так би мовити, спробувати, а згодом уже збільшили поголів’я. На сьогодні ми утримуємо 20 тисяч поголів’я одноразової посадки.

 

– Не виникає у вас проблем із купівлею молодняку? Чи працюють великі племптахорепродуктори з невеликими господарствами?

 

– Звичайно, що великим племптахорепродукторам вигідніше працювати з птахофабриками, де одноразова посадка бройлерів становить не менше як 100 тисяч голів птиці, а то й більше, але ж невеликих господарств теж багато в Україні, вони все ще складають немалий сегмент українського ринку.

 

Ми вирішили це питання так: завозимо добовий молодняк кросів Кобб-500 і Рос-308 української селекції з приватних інкубаторів Житомирської області й прилеглих районів. Іноді з інкубаторами працюємо за давальницької схеми, тобто ми постачаємо їм інкубаційне яйце, вони його інкубують, а ми вже потім забираємо добовий молодняк. Птиця на підприємство приходить уже провакцинованою від хвороби Марека. В першу добу курчатам випоюємо глюкозу з аскорбінкою для нормалізації обміну речовин і збільшення стійкості організму до інфекцій. На третю добу з профілактичною метою даємо птиці антибіотики енрофлоксацинового ряду, й потім протягом усього циклу вирощування більше їх не застосовуємо, тільки за видимих клінічних ознак бактеріального захворювання (скуйовдженість оперення, кволість, зниження апетиту тощо). Ставку робимо на постійне випоювання вітамінних препаратів і підкислювачів для підвищення резистентності організму, особливо перед і після вакцинації й наприкінці вирощування, коли птиця інтенсивно набирає вагу.

 

Протягом вирощування на підприємстві проводимо вакцинації методом випоювання та дифузійно ізраїльськими вакцинами проти хвороби Ньюкасла, інфекційного бронхіту та Гамборо з наступною ревакцинацією.

 

Якість проведення вакцинації птиці контролюємо, відправляємо сироватку крові в Житомирську регіональну державну обласну лабораторію ветеринарної медицини.

 

– Куди реалізовуєте вироблену продукцію?

 

– Реалізовуємо птицю живою вагою не менше ніж 2,7 кг на забійні цехи, а також населенню. Працюємо з гуртовими й роздрібними покупцями. Також реалізуємо курчат «табака» віком 20–30 діб вагою 1,0–1,5 кг. Наше підприємство тільки вирощує, а не реалізує готову продукцію на ринки. Як мені відомо, за такою схемою працюють невеликі підприємства за кордоном.

 

– Чи відчутна для вас конкуренція на українському ринку з великими підприємствами (холдингами)?

 

– Дрібним виробникам, звичайно, важко конкурувати з холдингами. Хоч у нас і більша собівартість виробленої продукції, та ми намагаємося утримувати невеликий ціновий діапазон, хоча це й не завжди для нас вигідно. Позитивним чинником є те, що в основному великі господарства нині орієнтовані на експортні ринки, тому для малих підприємств на внутрішньому ринку є ринок збуту. Незважаючи на те, що сьогодні ціна на курятину збільшилась, вона й далі буде найдоступнішим видом м’яса в Україні.

 

– Намагаєтесь заощаджувати на вирощуванні птиці?

 

– Заощаджувати треба вміти, бо можна отримати не вигоду, а проблеми. Ми зазвичай живемо в режимі постійної економії, купуючи тільки найнеобхідніше — сировину для виробництва комбікормів, вакцини, ветеринарні ліки. Нині ми не оновлюємо обладнання в пташниках, не реконструюємо приміщення. Ми не маємо власної землі, як більшість потужних птахофабрик, тому зернову групу для приготування комбікорму доводиться закуповувати. Проте корми готуємо самі — на території господарства розміщується комбікормовий цех, у якому ми готуємо корми й премікси для птиці, і самі коригуємо раціон птиці відповідно до її віку. Там, де це можливо, намагаємось оптимізувати витрати. Наприклад, перейшли на світодіодне освітлення для заощадження електроенергії. У вирощуванні бройлерів застосовуємо переривчасте, а не цілодобове освітлення, вимикаємо світло на 6–8 годин, що дозволяє економити нам як електроенергію, так і корм.

 

Газового опалення не маємо — приміщення опалюємо дровами, в нас установлено твердопаливні котли. Постійно робимо моніторинг ветеринарних препаратів, шукаючи альтернативні та дешеві. Наприклад, нині на ринку представлено багато дезінфекційних засобів, проте ми у своєму господарстві надаємо перевагу формаліну — старому перевіреному засобу, який відомий ще з радянських часів.

 

– Як плануєте надалі розвиватися, на чому зосередите свої зусилля?

 

– Плани різнобічні. Моє бажання — повністю перейти на отримання екологічного м’яса без антибіотиків за допомогою застосування пробіотичних препаратів. Уже є напрацювання з цього питання, лишилося визначитися з препаратом і схемою його використання. Поки що процес на стадії консультацій і вибору постачальника.

 

Також плануємо збільшити поголів’я птиці, бо наші пташники розраховані на 35–40 тисяч голів птиці одночасного утримання. Найближчим часом уведемо в експлуатацію свій власний інкубатор, що допоможе нам контролювати якість інкубації й отримання молодняку, а також позбавить залежності від інкубаторних станцій, що особливо болісно для нашого підприємства в період високого сезону. Тобто ми поставили собі за мету працювати з птицею, яка буде проінкубована на власних потужностях. У підсумку це дозволить забезпечити стабільність роботи з нашими клієнтами й працювати безперебійно цілий рік.

 

 

Наталія Жейнова

журнал “Наше Птахівництво”, березень 2018 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
2
Статті з журналу:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ