Розроблено технологію сівби пшениці озимої в сухий ґрунт і пізні терміни, дотримання якої дозволяє мати високі врожаї.
Цього року через відсутність продуктивних опадів і довготривалу ґрунтову засуху підготовка ґрунту під сівбу пшениці озимої на півдні України була вкрай складною. Адже запаси продуктивної вологи не лише в посівному, а й у метровому шарі ґрунту після непарових попередників практично відсутні. Дослідження Інституту зрошуваного землеробства показали, що за таких умов сіяти пшеницю озиму в цій зоні можна і до 15–20 жовтня. Сівба в сухий ґрунт і в пізні терміни може бути виправданою передусім тим, що пшениця озима може забезпечувати врожай зерна вищий, ніж ранні ярі зернові культури. Важливою умовою досягнення високої врожайності є строге дотримання відповідної технології, розробленої в нашому інституті. Її важливими елементами є мілкий обробіток ґрунту на глибину 8–10 см дисковими знаряддями, внесення макро- й мікродобрив, висівання сортів, які слабко реагують на скорочення тривалості світлового дня й інтенсивно розвиваються восени, протруєння насіння препаратами, що не знижують його схожості за тривалого перебування в сухому ґрунті та стимулюють їх проростання після випадіння дощу, збільшення норми висіву до 6 млн шт./га, зменшення глибини загортання насіння до 3–4 см і прикотковування ґрунту.
Погодна аномалія
На Півдні України суха й тепла погода утримувалася протягом більшої частини літа, а також перших двох декад вересня, на які припадають оптимальні терміни сівби озимої пшениці. За 132 роки спостережень у Херсоні такі середньодекадні температури повітря спостерігали у 5% випадків, а за останні 10 років — відмічали вперше. Середньодобові температури повітря протягом двох декад вересня були вище норми на 2–5°, а 2 і 3 вересня — на 6–8°. За цей період істотних опадів не було, внаслідок чого засушливі умови поглибилися та поширилися. На значній частині площ у посівному шарі ґрунту запаси продуктивної вологи є недостатніми для отримання дружних сходів.
Дослідження нашого інституту свідчать про те, що існує практично пряма залежність між запасами продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту на час сівби иа врожайністю культури. Установлено, що гарантоване одержання дружних сходів забезпечується тоді, коли запаси продуктивної вологи не менші за 10 мм у шарі ґрунту 0–10 см, а в орному — 20–30 мм. У разі запасів її у посівному шарі менше ніж 5 мм сходи отримати неможливо, а в разі запасів 6–8 мм сходи будуть зріджені й ослаблені наслідок того, що проростання триватиме буде доволі довго.
Однак, якщо посівний шар ґрунту сухий (що й спостерігається цього року на більшій частині площ на парах), сівбу необхідно відкласти на пізні терміни, а потім сіяти пшеницю навіть у сухий ґрунт, сподіваючись на опади, які зазвичай випадають у середині жовтня. Погода у цей період прохолодніша, насіння, яке оброблене протруйниками, не псується, а посіви не зріджуються. До того ж сільгоспвиробникам не слід чекати дощу, а необхідно сіяти до дощу, бо інакше втрачається майже тиждень на проведення культивації та сівби, внаслідок чого затримується поява сходів й погіршується розвиток рослин восени.
Розпочинати сівбу слід на тих полях, де в посівному шарі ґрунту буде достатньо вологи, щоб отримати сходи. В основному такі запаси вологи мають чисті пари і то не на всій площі. Передпосівна культивація або розпушування боронами із сегментами не має перевищувати глибину 5–6 см. Парові площі, що перебувають у розпушеному та чистому від бур’янів виді, обробляти не слід.
У разі запізнення із сівбою краще застосувати мілкий обробіток ґрунту за допомогою важких дискових борін на глибину 8–10 см або агрегатів прямої сівби.
Внесення добрив
Слід мати на увазі, що в посушливих умовах, які склалися цьогоріч на півдні України, процеси нітрифікації відбувалися повільно, що не сприяло накопиченню азоту в ґрунті. Дослідження показують, що на більшості ґрунтів цієї зони серед елементів живлення азот міститься в першому мінімумі. Тому азотні добрива забезпечують одержання максимального приросту врожаю зерна пшениці озимої. Відповідно до наших досліджень унесення оптимальної дози азоту підвищує врожай зерна цієї культури в неполивних умовах на 0,5–1,0 т/га, у той час як фосфору — 0,2–0,3 т/га. Проте внесення фосфорних добрив сприяє кращому застосуванню азоту та підвищує стійкість рослин до несприятливих умов перезимівлі. Піщані та супіщані ґрунти мають низький уміст калію, тому тут його слід вносити. На решті ґрунтів його вміст достатній і застосовувати калійні добрива під пшеницю озиму економічно невигідно.
Щоб правильно розрахувати норму добрив на запланований урожай, необхідно зробити аналіз ґрунту й визначити в ньому вміст NPK. Це дасть змогу більш раціонально використати добрива й отримати значно більшу віддачу від їх застосування. Якщо немає змоги зробити аналіз, вносять середні рекомендовані дози. Результати досліджень показали, що в разі вирощування пшениці озимої по пару загальна доза добрив має становити N40-60P40, а після непарових попередників — N60-80P40-60.
Частину азотних добрив (близько 30% загальної потреби) треба дати на посівах пшениці озимої в осінній період. Унесення такої кількості восени після непарових попередників сприятиме кращому розвитку як кореневої системи, так листостеблової маси. Якщо через сухий ґрунт азотні добрива не вносили до сівби, то їх необхідно дати, коли рослини пшениці озимої утворять восени 2–3 листки.
Основну кількість азотного добрива по пару та решту після непаровихпопередників слід запланувати на внесення рано навесні, коли вже буде відомо, які запаси вологи сформувалися за осінньо-зимовий період у ґрунті.
Усю доза фосфорних і калійних добрив слід вносити під основний обробіток ґрунту або одночасно із сівбою.
Особливості сорту
Слід зазначити, що визначаючи оптимальний термін сівби пшениці, необхідно врахувати біологічні особливості сорту, тому що кожен сорт потребує свого терміну сівби. Наприкінці оптимальних, а також у допустимі та пізні терміни необхідно використовувати скоростиглі сорти, які слабко реагують на скорочення тривалості дня, восени швидко розвиваються, мають добрі компенсаційні властивості. Це Знахідка одеська, Херсонська 99, Вдала, Подяка. Ці сорти в разі запізнення з термінами сівби забезпечують вищий урожай, ніж інші. Необхідно висівати 2–4 сорти, які мають різні сортові особливості — можна запобігти зниженню врожаю зерна через несприятливі погодні умови.
Густота посіву
Найвищу врожайність пшениця озима формує за оптимальної густоти посіву. Дослідження показують, що в разі сприятливого зволоження та за своєчасної сівби оптимальна норма висіву пшениці озимої по чорному пару становить 3,5–4,5 млн/га схожих насінин, зайнятому — 4,5–5,0; після непарових попередників — 5,0–5,5 млн/га. Під час сівби на початку оптимальних термінів слід дотримуватися нижньої, а пізніше — верхньої рекомендованої норми висіву. У разі сівби в сухий ґрунт і пізні строки рослини зазвичай не кущаться, тому норму висіву слід збільшувати на 15–20%. Сівба меншою нормою неминуче призведе до формування рідких посівів, які весною часто доводиться пересівати.
В умовах півдня України за достатньої вологості ґрунту озиму пшеницю краще сіяти на глибину 5–6 см. На полях, де верхній шар ґрунту сухий, а глибше є волога, сівбу допускається проводити на 7–8 см, щоб насіння потрапило у вологий ґрунт. До того ж використовують крупне насіння. Якщо ґрунт повністю сухий, і сівбу проводять пізніше за оптимальні терміни, то в цьому разі глибину загортання насіння слід зменшувати до 3–4 см, щоб пришвидшити появу сходів у разі випадіння дощу.
Сіяти пшеницю краще звичайним рядковим способом із шириною міжрядь 15 см. Після сівби необхідно відразу провести прикочування ґрунту кільчасто-шпоровими котками, що за малих запасів вологи в ґрунті підтягує вологу до насіння й часто повністю вирішує долю сходів. Якщо верхній шар ґрунту (7–8 см) сухий, добрірезультати забезпечує сівба пшениці стерньовими сівалками або їхніми аналогами. Вони висівають насіння у вологий ґрунт, що гарантує одержання дружних сходів. В останні роки для сівби пшениці почали застосовувати комбіновані сівалки прямого висіву вітчизняного або зарубіжного виробництва, які за один прохід виконують передпосівний обробіток, сівбу, внесення добрив і прикочування.
За умов дотримання технології вирощування пшениці озимої за сівби в сухий ґрунт і пізні терміни, розробленої в Інституті зрошуваного землеробства НААН, пшениця забезпечувала врожайність у середньому 39,6 ц/га, тоді як за дотримання традиційної технології — 28,1 ц/га (табл. 1).
Таблиця 1. Порівняльна оцінка технологій вирощування пшениці озимої в пізні терміни (за даними ІЗЗ НААН)
|
Агротехнічні прийоми |
Традиційна технологія |
Адаптована технологія |
|
Обробіток ґрунту |
Мілкий плозкорізний на 10–12 см |
Мілкий дисковими знаряддями на 8–10 см |
|
Сорт |
Одеська 267 |
Знахідка одеська |
|
Норма висіву, млн шт./га |
4,5–5 |
6 |
|
Глибина загортання насіння, см |
6–7 |
3–4 |
|
Протруйник |
Усі дозволені |
Препарати, які не лише захищають посіви від хвороб, а й стимулюють ріст рослин |
|
Добрива |
N30P40 |
N30P40+ мікродобриво |
|
Густота стояння рослин перед входом у зиму, шт./га |
190–200 |
350–430 |
|
Урожайність, ц/га |
28,1 |
39,6 |
Слід зазначити, що застосування такої технології виключає пересівання та підсівання пшениці навесні, тим самим зберігає кошти, які потрібно було б витратити на проведення цих робіт. Крім того, пересівання пшениці озимої ярими злаками забезпечує значно нижчу врожайність зерна.
Таблиця 2. Урожайність пшениці озимої по чорному пару за різних термінів сівби, ц/га
|
Рік |
5 вересня |
15 вересня |
25 вересня |
5 жовтня |
15 жовтня |
|
2006 |
45,6 |
48,1 |
53,5 |
48,3 |
39,6 |
|
2007 |
24,3 |
25,6 |
26,2 |
28,4 |
19,7 |
|
2008 |
46,5 |
55,7 |
61,0 |
55,5 |
40,3 |
|
2010 |
61,2 |
66,1 |
64,3 |
66,7 |
52,3 |
|
2011 |
64,4 |
64,7 |
72,3 |
73,0 |
63,1 |
|
2012 |
21,2 |
27.0 |
30,2 |
32,3 |
24,9 |
|
2013 |
39,9 |
46,2 |
50,8 |
50,1 |
41,5 |
|
2014 |
53,2 |
57,3 |
60,8 |
56,1 |
47,0 |
|
Середня |
44,9 |
45,2 |
52,4 |
50,5 |
41,1 |
Раїса Вожегова, д-р с.-г. наук
Сергій Заєць, канд. с.-г. наук
Олексій Коваленко, канд. с.-г. наук
Інститут зрошуваного землеробства НААН
журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2014 року
The Ukrainian Farmer
