Овочевий ринок: надвиробництво стимулює розвиток
«Справедливим» назвала переважна більшість керівників овочівницьких господарств сезон-2013. Справедливим тому, що попередні кілька років тотального перевиробництва низькі ціни на овочі витіснили із сегмента «зайвих» людей, на плаву залишилися лише професіонали. Незважаючи на складні кліматичні умови, що призвели до зниження якості та лежкості продукції, цінова синусоїда торік досягла своїх верхніх позначок, чим шокувала пересічних споживачів і віддячила вірним овочівництву виробникам, які, нарешті, змогли повернути кредити попередніх років, удосконалити й зміцнити матеріально-технічну базу підприємств.
Підсумки сезону
У господарств, які не відмовилися від овочівництва на користь рослинництва, виробничий сезон-2013 виявився складним — посуха, засилля хвороб і шкідників на овочевих плантаціях, зниження якості та лежкості продукції через аномально дощову першу половину осені. І перекупники, і представники торгових мереж у перші місяці осені активно скуповували навіть неякісний урожай, щоб убезпечитися від дефіциту товару впродовж осені-зими. Особливо наочним був цей процес щодо цибулі та картоплі, виробничі площі під якими в сезоні-2013 суттєво скоротилися, а якість урожаю залишала бажати кращого. Стартові ціни на ці товарні позиції відразу були надвисокими. Вони ж підтягли за собою вартість усього борщового набору, через що продаж різко скоротився. Стабільно низькими залишалися впродовж сезону ціни хіба що на капусту. Проте фахові «капустяні» господарства від профільної культури не відмовилися, а почали шукати варіанти урізноманітнення асортименту й зниження собівартості продукції.
Експортні можливості українського овочівництва у 2013 році не були реалізованими через постійні обмеження на традиційному нашому ринку збуту — у Росії. Проте це нарешті дало змогу експортоорієтованим суміжним підприємствам відшукати канал, через який українські овочі «просочилися» на європейський ринок насамперед у чорноморські країни.
Картопля
Виробничі площі під картоплею у 2013 році скоротилися на 5–6%. Брак коштів на насіннєву картоплю, її сумнівна якість, економія на засобах захисту рослин і добривах, дощі на почату осені — скоротили врожайність «другого хліба» українців на 16% і суттєво знизили потенціал збереження. Більшість фахових картоплярів реалізували 80% свого врожаю на початку сезону, щоб мінімізувати втрати під час зберігання. Відтак, у березні 2014 року ціни на картоплю на оптових сільгоспринках сягнули 6–6,5 грн/кг. Імпортна картопля з’явилася на полицях українських супермаркетів узимку, а не традиційно в березні-квітні. Українські імпортери восени встигли зафрахтувати чималі партії єгипетської картоплі та цибулі завчасно, тож ціна на них була прийнятною для споживачів. Як завжди, непрогнозованою виявилася «підривна діяльність» присадибних господарств. Зазвичай у квітні вони активізують пропозицію на ринку, збиваючи ціну на стратегічний продукт. Проте 2014 року вони зі своїм товаром вийшли у лютому-березні й урятували споживачів від захмарних цін.
Цибуля
Виробничі площі під цибулею скоротилися на 17%, а врожайність — на 14% порівняно із сезоном–2012. На внутрішньому ринку на початку продажу бракувало 900 тис. тонн цибулі. У жовтні ціни на неї були найвищими у Європі. В Україні продавали цибулю і з Росії, і з Казахстану, і з Польщі. У лютому на полицях з’явився єгипетський товар. Імпортна цибуля стримала підвищення цін на внутрішньому ринку взимку. Зберегти український овоч до квітня вдалося поодиноким фаховим господарствам. Ціна на неї в квітні сягнула рекордних 7–7,5 грн/кг і це при тому, що Україна входить у ТОП-5 виробників цибулі у світі, а в Європі посідає друге місце після Нідерландів. Комерційні виробники вже сьогодні займають близько 60% ринку цибулі в Україні й планують нарощувати своє виробництво. Цибуля — перша овочева культура, яка вже сьогодні готова витримати конкуренцію на зовнішніх ринках. Розвиток її експорту — реальний спосіб захистити внутрішній ринок від обвалу цін у роки з найбільшим перевиробництвом. Для цього потрібно розвивати потужності й технології зберігання.
Рисунок. Структура пропозиції овочевого ринку, середнє за 2010–2012 рр., %
Коренеплоди
Буряками Україна забезпечена чи не найкраще з-поміж решти овочів борщового набору, незважаючи на те, що 2013 року площі під ними скоротилися на 10%, урожайність залишилася високою, тому вал виробництва був середнім за останні 5 років. Весною цей коренеплід коштував 2,8–3 грн/кг, що дозволило виробникам отримати прогнозовані заробітки.
Площі під морквою в сезоні–2013 скоротилися на 10%, урожайність через брак фінансів на ЗЗР і добрива знизилася на 5%. За відповідності валу продукції внутрішнім потребам ринку, через низьку якість товару на початку весни Україна почала імпортувати невеликі партії моркви. У квітні 2014 року її вартість зафіксовано на рівні 3–4 грн/кг.
Капуста
Площі під культурою скоротилися на 13%, обсяги зібраного на 15% менше, ніж торік, урожайність була на рівні сезону-2012. Причина низьких цін на капусту — відмова господарств закладати її на зберігання через низьку якість урожаю. Цей овоч упродовж осінньо-зимового періоду залишався найдешевшим овочем борщового набору. Однак у квітні неочікувано подорожчав із 2 до 5,5 грн/кг через дефіцит пропозицій на ринку.
Томати
Площі під томатами скоротилися на 10%, урожайність знизилася на 16%. Суттєво скоротилося виробництво — на 23%. Економія на всіх можливих його складових призвела до значних втрат урожаю. Ціни до липня були стабільними. У серпні почалися проблеми: стало зрозумілим, що якісної продукції на ринку практично немає, ціни на томати почали рости й стали рекордними для цього періоду. У середині жовтня й пізніше вони сягнули свого максимуму. Скоротилися експортні операції: у Росії та Білорусі посилилася конкуренція з місцевими й польськими томатами. Пропозиція українського експортного томата була обмеженою через низьку якість товару, який експортери не могли навіть довезти до кордону.
Огірок
Скоротилися на 10% і площі, і врожайність, і загальне виробництво огірків, відповідно впали обсяги переробки та експортний потенціал (останній здебільшого через неконкурентні ціни в Росії). До червня ціна на огірок була стабільно нижчою, ніж у сезоні-2012, що стало справжнім розчаруванням для потужних зимових тепличних комплексів, а в серпні ціни знову зросли. Не всі переробники змогли здійснити свої плани. Сталося це здебільшого через те, що низка переробників не виконала своїх фінансових зобов’язань за попередній сезон перед постачальниками сировини. Промислові підприємства планували свої виробничі площі з огляду на реальні контракти з перевіреними роками переробниками: уклали угоду з ними — посадили огірки, не уклали — не садили (огірок — культура вередлива, тому виробники не ризикували).
Основні тенденції
Виробництво українських овочів здебільшого розміщене в господарствах населення, частка яких у загальному виробництві сягає 85,2%. В останні 8 років спостерігається поступове зміцнення позицій спеціалізованих овочевих підприємств, відсоток яких із 2005-го зріс із 9,2 до 14,3% у 2012 році. Вони активно опановують передові зарубіжні технології вирощування, що позначається на рості врожайності овочів: за роки незалежності цей показник у фахових господарствах зріс у 4 рази, а в господарствах населення лише на 35%.
На національному овочевому ринку спостерігається слабка асортиментна політика. Структура пропозиції представлена в основному культурами борщового набору (рисунок). Україні бракує вітамінної продукції — перцю солодкого, баклажана, часнику, багатьох зеленних і салатних культур. Сумарна частка цих культур у валовому виробництві становить 6,2%, тоді як у Європі на їх частку припадає 25–35%.
Аналіз балансу попиту та пропозиції за 2000–2012 рр. показав, що ємність національного овочевого ринку (загальний фонд виробництва) за цей період збільшилась на 75,5%. Водночас темпи зростання продукції на продовольство (фонд споживання) за цей самий період зросли тільки на 49%. Відтак, є необхідність урізноманітнити асортиментну пропозицію, знизити собівартість овочевого виробництва, самотужки подбати про потужності зі збереження. Зробити це цілком реально, якщо розумно проводити фінансово-інвестиційну політику овочевих господарств.
Аграрна Еліта України
