Рибництво було та є однією з найзагадковіших галузей сільського господарства. З одного боку — існує та навіть розвивається, а з другого — дізнатись про ситуацію, як то кажуть «зсередини» майже нереально — колишні рибгоспи поступово переходять у приватні руки, а їх власники неохоче спілкуються з пресою. Пролити світло на проблеми галузі, а також розповісти про прибутковість бізнесу в сучасних економічних умовах журналісти «АгроМаркету» попросили директора компанії«Рибанов» Андрія Атоженка, який розводить і вирощує риби цінних порід у Харківській області.
— З чого розпочалося підприємство «Рибанов»?
— З 2003 року ми в експериментальних рамках вирощували рибу в малих обсягах в акваріумах — таким чином набували досвіду. Поступово в нас почало виходити — з’явились інвестори, які сприяли розвитку підприємства. У травні 2004 року за 50 км від Харкова (c. Нова Водолага) було створено СТОВ «Східноукраїнський центр з розведення цінних видів риби «МЖА». Наприкінці року з досвіду польських колег була запроваджена замкнута система водопостачання, за якої створюються найсприятливіші умови для вирощування риби.
У 2007 році придбали фермерське господарство в селі Павлівка Харківській області, яке переобладнали на спеціалізоване рибоводне господарство. Основною метою стало вирощування та реалізація живої риби цінних порід. На сьогодні загальна площа рибоводних басейнів у нашому господарстві становить 1450 квадратних метрів.
— Коли стартували перші продажі?
— Із 2008 року ми вступили в активну фазу розвитку компанії — почали працювати з торговими мережами, магазинами, а також приватними покупцями, яким цікава риба для утримання у приватних ставках.
— Рибу яких видів ви вирощуєте?
— Основний вид — це риба сімейства лососевих, зокрема, райдужна та струмкова форель, а також сімейства осетрових — бестер, стерлядь, ленський осетер. Із 2013 року наше підприємство досить успішно вирощує канального сома.
— Який обсяг риби ви виробляєте щорічно?
— Обсяги продажів дуже сильно варіюються — залежно від сезону та попиту покупців. На сьогодні ми в середньому протягом року продаємо 250 т риби. Не скажу, що цей показник великий, проте достатній для того, щоб бути конкурентним господарством. Сьогодні ми вирощуємо та продаємо рибу тільки в торгові точки. Жодної додаткової роботи ми не проводимо.
— Які труднощі є у вирощуванні цих видів риби?
— Із короповими набагато простіше: переважна кількість рибгоспів послуговуються природною кормовою базою — вони нічого не роблять, а фактично чекають, коли риба виросте. Щоправда, й прибутки в коропівництві порівняно менші. Ми зробили ставку на вирощування цінних видів риб, а вони примхливі щодо утримання. Аби вирощувати таку рибу в штучних умовах, потрібно докласти чимало зусиль як фінансових, так і технологічних. Треба багато уваги приділити гідрохімічному складу води, вмісту кисню, корму — за всім цим потрібен незупинний 24-годинний контроль. Наприклад, ця риба в різному віці потребує різних умов утримання, і щоб вона правильно розвивалась і виросла здоровою, важливі всі, навіть найменші деталі. Досить часто я бачу, як по-аматорські вирощують рибу, непрофесійно, і повірте, від такої діяльності отримати рибу преміум якості нереально.
— Ви згадали про кормову базу. Корми для риби в Україні не виробляють?
— Так, ми вимушені купувати екологічно чисті збалансовані корми у Франції, Голландії, адже тільки вони містять оптимальну кількість потрібних речовин для росту й розвитку форелі. Інші види риб сома й осетрів ми годуємо природною кормовою базою.
— Хто на сьогодні є покупцями продукції вашого підприємства?
— Протягом тривалого часу ми працюємо з магазином GoodWine та поступово переходимо до співпраці з великими торговими мережами. Іще один сегмент — це готелі та ресторани. На жаль, оскільки це продукт нішовий, то знайти на нього покупців не так легко — на базарі його ніхто не купить. Однак це водночас є перевагою, адже ми дуже ретельно ставимося до якості, свіжості кінцевого продукту й відповідаємо за нього.
— Наскільки взагалі можна казати про розвиток цього сегмента й про конкуренцію в ньому?
— В Україні є такі господарства, але їх не більше як 5 штук. Тому про конкуренцію в сегменті сьогодні говорити не доводиться. Аквакультура в Україні — розвинута недостатньо, на мій погляд, у нашій державі немає культури споживання риби.
— Тобто рентабельність бізнесу не є високою?
— Рентабельним бізнес може бути лише за однієї умови — коли буде попит та збут. На сьогодні кожен продавець розв’язує це питання самотужки — ніякої допомоги чи преференцій ми не отримуємо, тож казати про окупність капіталовкладень важко. Рівень життя населення не дозволяє купувати звичайну рибу для щоденного раціону, то що вже казати про стерлядь чи осетрів?
— Що ви робите для зменшення собівартості виробництва риби на підприємстві?
— Сьогодні кілограм нашої риби коштує 165 грн, тому, зрозуміло, що далеко не кожен може її собі дозволити. Однак зменшити собівартість поки що не можемо. Ми дуже сильно залежимо від курсів валют і його коливання. Так, шукаємо нові технології, але це, знову ж таки, довготривалі проекти, на які потрібні початкові інвестиції. Таким чином окупність у рибному бізнесі є на сьогодні чимось нереальним. Принаймні, серед моїх колег я не знаю господарств, які б працювали на повну потужність і нарощували виробництво. Криза урівняла всі господарства — і великі, і малі.
— Чи надходили до вас пропозиції щодо експорту української форелі за кордон?
— Так, потенційно експортувати рибу можна, проте поки що ми повністю орієнтовані на український ринок. Крім того, щоб працювати з Європою, потрібні великі партії продукції.
— Чи плануєте нарощувати виробництво?
— Ми будуємо додаткові інкубаційні цехи для розвитку риб посадкового матеріалу, де буде близько 100 000 риби.
— Чи вимагає така діяльність спеціального обладнання?
— Так, і це одна з найбільших проблем. Обладнання ми купували у Європі. Частину із потрібного робили самотужки за власноруч створеними макетами або замовляли українським компаніям. Ця ніша абсолютно не зайнята, тож ціни — дуже дорогі. Лише у це обладнання ми вклали десятки тисяч доларів.
Розмовляла Ірина Глотова
газета “АгроМаркет”, липень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
