Агромаркет

Не сіють, не орють, а збирають…

Не сіють, не орють, а збирають…

Підприємство, навіть якщо працюватиме суворо за законами й інструкціями, все одно колись припуститься помилки, бо нормативні документи навмисно так виписано. І тоді чекайте «гостей».

 

Стратеги всіх часів і народів радили уникати війни на два фронти. Між тим, якраз на два фронти воює нині Україна: мало нам російської агресії, країну зсередини роздирають всеосяжна корупція та її специфічний різновид — рейдерство, яке набуло особливого поширення в аграрній галузі. А це пряма загроза продовольчій безпеці держави.

 

На найвищих щаблях влади начебто розуміють ситуацію, роблять якісь кроки, інша річ — чи це дієво на рівні конкретного регіону й конкретного хлібороба. На початку серпня рішенням Кабміну в областях створено антирейдерські штаби. Туди ввійшли представники облдержадміністрацій, МВС, Держгеокадастру та профільних галузевих асоціацій. Нещодавно призначений заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації Олена Сукманова вже звітує: при тих штабах створено мобільні робочі групи, які їздять по регіонах і консультують людей. Уже обробили близько 2000 звернень громадян, здійснили 300 виїздів по селах — вислуховують скарги, роз’яснюють, як поводитися в певних ситуаціях.

 

Утім, тут є одна заувага: антирейдерські штаби не мають повноважень вирішувати питання самостійно, а є лише центрами для координації зусиль між різними відомствами. Адже така координація справді потрібна, бо часті випадки, коли людину з її проблемою безкінечно футболять по колу з одного відомства до іншого. Теоретично тепер питання може бути вирішено дуже швидко, оскільки всі зацікавлені відомства сидять поруч і дивляться в очі один одному. Проте таке може статися за однієї умови: якщо справді в усіх є спільне бажання розв’язати проблему. А отут — «заковика».

 

На початку вересня в Броварах, що на Київщині, відбувся Антирейдерський форум, організований Всеукраїнською аграрною радою за участі самих аграріїв, а також представників влади, народних депутатів, юристів. Головний висновок із того, що там було сказано, такий: влада на місцях (можливо й дехто в Києві) свідомо покриває рейдерство, якщо не очолює.

 

Як не обхитрувати самого себе

 

Сумно визнати, але і власники паїв, і орендарі подекуди самі винні, що втрапили в халепу. Скажімо, і дотепер подекуди не реєструють договори оренди, аби не сплачувати податки чи отримувати житлові субсидії.

 

Трапляється, що на одну ділянку укладено кілька договорів оренди, а це найзручніший привід для рейдерів, який лише можна придумати. Інколи це трапляється помилково, інколи власник паю чинить так свідомо: уклав договір, аж тут запропонували більше, а розірвати договір не так просто, не маючи на це ґрунтовних підстав… От й укладають новий договір, не розриваючи попередній, бо не уявляють, чим це може закінчитися.

 

Доволі часто рейдери навмисно стараються зробити «шахматку» — будь-яким шляхом отримати хоч невеличкий клаптик посеред поля, яке обробляє господарство, аби потім зібрати врожай зі всього масиву. І той власник паю, який на це згодився, зрештою обдурив сам себе, адже господарство не може заплатити йому орендну плату, бо врожай вкрадено, а шахрай зібрав урожай і втік (заплатить він, аякже!). Тому слід тримати контакт зі своїми орендодавцями і всі відносини з ними вибудовувати згідно з вимогами закону.

 

Засновник аграрного підприємства «АІСТ -1» з Одеської області Володимир Гамарц:

 

– У нас могло статися так, як у багатьох наших товаришів, але, дякувати Богові, вчасно довідалися, що проти нас готується рейдерська атака, встигли подати документи до суду, отримали ухвалу на нашу користь, і коли приїхали хлопці рейдерувати, на них уже чекали. Допомогли і поліція, і державна адміністрація. Хоча й ті добряче підготувалися: три автобуси з трьома десятками хлопців у кожному, і машин із десяток… Якби рішення суду не було, в нас вкрали б урожай із 600 гектарів, і ніхто не захистив би. Отже, раджу всім: дбати про те, щоб договори з пайовиками були належним чином зареєстровані. Ми мали договори, зареєстровані ще в Держкомземі на паперових носіях, але подбали й про те, аби цю реєстрацію було підтверджено держреєстратором.

 

До речі, в розвинених країнах діє принцип переважного права чинного орендаря, в нас нічого такого немає й невідомо коли буде.

 

Реєстрація = махінація

 

І ще про розвинені країни: там реєстрація прав власності є гарантією їхнього дотримання. У нас — навпаки, серйозна загроза їх втратити. Олена Сукманова наводить за приклад історію, що сталася з фермерським господарством «Олександро-Володимирівське» в Дніпропетровській області. Там на підставі підробленого тексту судового рішення приватний нотаріус вчинив дії, що призвели до повного зникнення підприємства з реєстру. Після цього зловмисники спробували привласнити склади й зерносховища підприємства.

 

Утім, за словами Олени Сукманової, незаконні дії чинять і Держгеокадастр, і державні реєстратори. Найперше, на чому «попадаються» аграрії, — багато хто має договори, зареєстровані до 2013 року в органах земельних ресурсів. Державні реєстратори, реєструючи нові договори оренди, повинні зробити запит до Держгеокадастру, чи немає в них на цю ділянку договорів, укладених раніше. Й лише отримавши негативну відповідь, держреєстратор має реєструвати новий договір. Однак часто реєстратори нехтують цим обов’язком — хто через лінощі, а хто й свідомо, адже наявність двох договорів на одну ділянку є зручним приводом для рейдерства…

 

Під час форуму було застосовано технічну новацію — голосування із зали за допомогою портативних пультів, які учасники заходу отримали на його початку. Так от: на запитання, чи були випадки рейдерства в господарствах — учасників заходу, лише половина відповіла — не було. А серед тих, де такі випадки були, абсолютну першість вибороло незаконне оформлення договорів оренди на ділянки, що вже орендуються (понад 17%). Звичайне силове захоплення врожаю набагато відстає — трохи більше за 5,5%.

 

Тому слушною видається пропозиція, що лунала з вуст багатьох учасників форуму — централізовано, по всій Україні, перенести дані Держкомзему в Держгеокадастр і таким чином припинити всілякі можливості для плутанини та зловживань (Мін’юст таку пропозицію підтримує).

 

Крім того, представники аграрних асоціацій просять змінити чинний порядок, за яким райдержадміністрації можуть видавати в оренду «відумерлу» спадщину. Це може масово призвести до ситуацій, коли в масиві, що обробляє одне господарство, певні ділянки будуть віддані іншому господарству.

 

Чи будуть ці пропозиції ухвалені? Тут є серйозні сумніви: часто складається враження, що наміри влади покінчити з рейдерством — суто декларативні, особливо на місцях. І ось цьому доказ: за словами Олени Сукманової, за злочинні дії реєстратора йому теоретично загрожує до 12 років позбавлення волі, але не маємо жодного випадку, коли хоча б одного з них було покарано.

 

Кримінальні справи не порушують, і антирейдерські штаби, і антирейдерська комісія самого Мін’юсту даремно чекають на бодай якусь реакцію від правоохоронних органів. А якщо справу й порушено, то судова тяганина триває безкінечно — без надії на завершення. Конкретне покарання за свої дії не отримав ще жоден державний реєстратор.

 

Звучить дивно: це ж Мін’юст, хіба він не може вплинути? Отож, що не може: МВС — це інше відомство, а судді в нас тепер ну дуже вже незалежні… Щоправда, нібито незалежність суддів насправді є цілковитою залежністю, але вже не від Мін’юсту чи ще якихось державних органів, а від корупційних зв’язків. Речовим доказом цієї «незалежності» є розкішні маєтки суддів.

 

Відомий юрист, голова комітету аграрного права Асоціації адвокатів України Віктор Кобилянський зауважує: «Коли в мене запитують, чи виграємо суд, я відповідаю: „Виграємо, якщо суд керуватиметься Конституцією та законами України”. На жаль, цього гарантувати не можемо».

 

Аби боротися з мафією, треба її очолити?

 

На жаль, маємо чимало свідчень того, що до рейдерства причетна регіональна влада. Скажімо, згадана вже Олена Сукманова на форумі розповіла про неймовірну за нахабністю та цинізмом ситуацію в сумнозвісному селі Врадіївка на Миколаївщині. Заступниця міністра емоційно заявила: не гадала, що в незалежній Україні взагалі таке можливо! Такий собі Юрій Ханагян, керівник ПП «КАРО», систематично й зухвало здійснює самовільне захоплення та незаконне використання земель не лише власників паїв, а навіть комунальної й державної власності.

 

З ним укладають договори оренди навіть ті, хто давно помер! А подекуди він просто заганяє збиральну техніку навіть на ті поля, на які взагалі не має жодної «фільчиної грамоти». Натомість більше ніхто в районі користуватися земельними ділянками не може — Юрій Карапетович не дозволяють!

 

Рішення суду на користь інших землекористувачів не виконуються з тієї самої причини. Депутат районної ради, учасник АТО Валерій Салтановський, який спробував підняти голос проти місцевого царька, вже півроку перебуває у в’язниці за надуманим звинуваченням. Аби знав, хто в районі господар!

 

То як після цього можна сподіватися на якесь правосуддя? І яку надію можна покладати на оті антирейдерські штаби? Подивіться — до них входять саме ті відомства, які, на думку багатьох учасників Антирейдерського форуму, і є головними протекторами, якщо не натхненниками та керівниками рейдерства.

 

Юрист Віктор Кобилянський каже:

 

– Здивований, що половина опитаних не відчували рейдерства на собі, бо ми такі факти розглядаємо щотижня. Рейдерство тісно пов’язане з корупцією, в кожному конкретному випадку явно проглядається допомога конкретних чиновників конкретним рейдерам. Найперше — це, звичайно, підробка документів, спотворення реєстраційних даних. Крім того, коли судові засідання по ваших справах відкладають на місяці й роки, коли не проводять слідчі дії по вже порушених кримінальних провадженнях — ось вона, корупція!

 

За таких умов усі зусилля центральної влади, навіть за найпалкішого бажання навести лад, приречені на постійне «буксування». Як висловився голова громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада» Андрій Дикун, нагорі ще є з ким говорити про наболіле, внизу вже нікого не залишилося.

 

Радник міністра внутрішніх справ Михайло Апостол зауважує: рейдерство загалом процвітає там, де недосконале законодавство, корумпована місцева влада, нестабільна політична ситуація й точиться боротьба між фінансово-промисловими групами. Зайве казати, що всі ці чинники в Україні яскраво присутні.

 

Наразі в Україні діє близько 50 рейдерських груп. Частина їх перебралася до нас із Росії, де три року тому посилилася боротьба з ними. В складі цих груп окрім бойовиків є й досвідчені юристи, фахівці з корпоративного права, які дуже уважно відстежують можливі об’єкти майбутніх «наїздів».

 

Активність рейдерських угруповань в Україні нині посилилася у зв’язку з можливим зняттям мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Цьому сприяє злочинна недосконалість законодавства і плюс підтримка на рівні деяких представників центральної влади. А щодо місцевих адміністрацій, то вони здебільшого і є головними «кришувальниками». Щоправда, щодо причетності до цих дій поліції Михайло Апостол за своїми посадовими обов’язками рішуче заперечує, втім, в аграріїв думка інша: так, поліція сама не грабує, але якщо демонстративно не припиняє злочинні дії — це навряд чи можна назвати охороною правопорядку.

 

Алла Стоянова, ФГ «Стоянов» (Ренійський р-н Одеської обл.):

 

– Із 2014 року в Одеській прокуратурі розглядається справа про рейдерське захоплення нашого підприємства. Порушено 16 кримінальних справ, зокрема — за самоуправство, самозахоплення, завдання тілесних ушкоджень, але розслідування не рухається. Набралося 16 томів листування з різними відомствами, аж до Адміністрації Президента України, але до сьогодні жодну справу не доведено до суду. Я приїхала не сама, а з групою фермерів із нашого та сусіднього районів — на території чотирьох районів Одещини діє одна й та сама особа шляхом реєстрації підроблених договорів оренди.

 

А щодо реакції правоохоронних органів: у нас на полях було багато випадків незаконного збирання та вивезення врожаю в невідомому напрямку, траплялися й силові зіткнення. А поліція, слідчі прокуратури лише спокійно на це все спостерігали: мовляв, цивільно-правова ситуація, самі розбирайтеся. Лише коли я кинулася під комбайн і мені пошкодило ноги, вони мусили втрутитися, і то лише тому, що пролилася кров…

 

Законодавство в нас непогане?

 

Щодо відповіді на це запитання аграрії та представники влади під час Антирейдерського форуму згоди не дійшли. На нашу думку, прибирати у цьому твердженні знак питання явно передчасно. От повернемося до дій реєстраторів: окрім уже згаданого, вони використовують підроблені рішення судів, або ж такі, що справді існують, але не мають жодного відношення до конкретної справи. Олена Сукманова наводить приклад із власної практики: реєстратор для фіктивної реєстрації прав власності послався на рішення суду про… розлучення якоїсь подружньої пари зовсім в іншому селі.

 

Не відстає часом від реєстраторів і Держгеокадастр: у Миколаївській області одночасно кільком суб’єктам виділяє одну й ту саму землю, і хто перший до реєстратора добіжить — того й капці! Мовляв, у законі так написано… Та нема там такого! Це типовий приклад неправильного застосування законодавства.

 

Згаданий Віктор Кобилянський зауважує: зареєструвати нове підприємство на землях вже чинного можна запросто, а фермер потім десять років буде в суді доводити свою правоту. Бо нинішній порядок реєстрації майнових прав має величезну «діру», куди безборонно можуть проникати рейдери.

 

Ба більше: в судах стверджують, нібито відсутня законодавча процедура, як виправити помилкові записи в державному реєстрі! Тобто всі суди можуть визнати, що реєстратор вчинив злочин, записавши одного хазяїна замість іншого, а той запис так і залишиться. Щоправда, Олена Сукманова стверджує, що такий механізм є, але його не застосовують… Ще краще!

 

Або ж згадаємо випадок із пані Стояновою: справді, правоохоронні органи часто розглядають факти рейдерства як корпоративні конфлікти, що не потребують силового втручання (в тому, щоб ситуацію було подано саме так, зацікавлені насамперед рейдери). Крім того, навіть якщо факт порушення закону доведено, обвинувачення часто висувають за статтею «самоуправство», покарання за яке мізерне, тоді як насправді відбувається пограбування, що передбачає набагато серйозніше покарання. Учасники форуму взагалі пропонували дати законодавче визначення поняттю рейдерства із перерахуванням його ознак; можливо, варто запровадити окрему статтю Кримінального кодексу.

 

Тож нехай не кажуть, ніби законодавство в нас чудове. Чудовим воно стане тоді, коли посадові особи не матимуть змоги його порушувати чи самовільно трактувати під страхом невідворотної кари.

 

Рецепт проти рейдерів від полковника Кольта

 

Зволікати вже нема куди. Випадки набагато масовіші, ніж здається, просто багато хто такий заляканий, що вже боїться розповідати про свою біду. Адже у цій другій війні, яку Україна веде з рейдерами, є також не лише поранені, а й загиблі. Втім, залякати вдається далеко не всіх, адже українці — нащадки козаків, тому багато хто пропонує розв’язання проблеми в козацький спосіб.

 

Сергій Рибалко з ФГ «Аделаїда» розповідає, що трапилося з ним на Житомирщині:

 

– Першого серпня цього року їду машиною, бачу на моєму полі комбайн. Я спочатку не зрозумів, що й до чого, а потім з’ясував, що цей комбайн — не наш; із ним вантажні машини, десь із п’ятнадцять молодиків, і збирають наш урожай. Коли запитав, що вони роблять, то за гримасами їхніх облич і характерною лексикою зрозумів, що краще забиратися. Проте згадав слова, викарбовані на могилі знаменитого Сема Кольта: «Господь створив людей нерівними, а полковник Кольт зрівняв їхні шанси». В мене в машині теж виявилося дещо, що зрівняло наші з ними права. Тому раджу кожному фермерові мати в машині зареєстровану зброю, бо викликати поліцію марно — вона приїде щонайменше за дві-три години, а за цей час можна скосити дуже багато… Потрібно, щоб була організація, яка може швидко реагувати й здійснювати силовий захист.

 

Скажете, махновщина? Проте засуджувати прагнення людей захистити себе ми не можемо. Крім того, в країні, яка воює, неодмінно відбувається зміна суспільної психології: збільшується кількість людей, що вважають силовий спосіб розв’язання проблем прийнятним, на це є об’єктивні причини, на які можновладці мають зважати — хоча б із міркувань самозбереження.

 

Колишній командир батальйону «Донбас», представник громадської організації «Внутрішній корпус батальйону „Донбас”», підполковник Анатолій Виногродський:

 

– Ми — ветерани АТО, яким небайдуже, що коїться у цій країні. Україна — це країна вільних людей, так воно є, і так воно має бути.

 

У нас є переконливі приклади того, що ми можемо зробити самі. У 2014 році, якби ми всі разом не встали й не дали відсіч, то сьогодні не лише Донецька та Луганська, а також Одеська, Харківська й інші області були б окуповані ворогом. У той час ви, хлібороби, нас годували й одягали. Нині ми їздимо по областях і бачимо в кожній області одне й те саме: рейдер приходить під прикриттям органів влади й правоохоронців і, допоки триває «тягомотина» в судах, у фермера крадуть урожай. А рейдери, відчуваючи безкарність, ідуть далі. Що робить поліція — а нічого, вона каже: не втручаємось у господарські справи. Проте якщо люди, десятки, збираються разом, створюють самооборону села, тоді й ті, хто має охороняти ваші інтереси, починають чухатися, чинити як слід, визнавати, що факти рейдерства таки мали місце.

 

Якщо ми не будемо об’єднуватися, а лише ходитимемо й проситимемо, то нічого із цього не буде. Кожне підприємство, навіть якщо працюватиме суворо за законами й інструкціями, все одно колись припуститься помилки, бо нормативні документи навмисно так виписано. А якщо помилиться — прийдуть рейдери, якщо не буде загону самооборони в селі…

 

Об’єднуйте своїх людей, це буде справжнє народовладдя, коли у вас буде мировий суддя й обраний шериф, як в Америці. А сьогодні ми лише просимо: зробіть, зробіть… Та за ці роки вони накрали стільки грошей, що можуть купити будь-кого — суддю, посадовця, хто їм потрібний. Тому розпочинайте все робити самі й разом, інакше вас доведуть до повного зубожіння.

 

 

Володимир Колюбакін

журнал “The Ukrainian Farmer”, жовтень 2017 року

   

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ