Компанія «ДеЛаваль» реалізувала найбільший у світі проект роботизованого доїння корів: 33 роботи-доярі у межах однієї молочної ферми.
Сергій Олександрович Турта, сьогодні є найбільшим інвестором у Рязанській області (РФ), який 2012 року реалізував проект будівництва молочної мегаферми ― ТОВ «Вакіно-Агро», де на сьогодні доїння корів здійснюється на 33 системах добровільного доїння виробництва компанії «ДеЛаваль». Проектна потужність підприємства ― 3,4 тисячі дійних корів. Вартість проекту становила 3,1 млрд рублів. Упродовж 2012 року тут активно реконструювали приміщення, а вже 2013-го побудували нову ферму на 400 голів ВРХ, де вирішили утримувати тих тварин, які з різних причин не підходять для роботизованого доїння (нефізіологічна форма вимені, тугодійність тощо). Наразі проект налічує чотири стійла з вісьмома роботами у кожному та одне стійло для сухостійних корів, а також доїльний зал зі ще одним роботом-доярем. Крім того, агрохолдинг має дві тимчасово законсервовані ферми: одна реконструйована на 400 голів та ще одна нова ― так само розрахована на 400 голів ВРХ.
З метою комплектації підприємства тварин завозили як з племінних ферм Росії, так і з-за кордону. Сергій Олександрович розповідає: «У 2012 році ми завезли перших 430 нетелей з Рязанської, Московської та Ленінградської областей. Проте більшу частину ― 2475 голів ― довелося-таки завозити з-за кордону, зокрема з Австрії, Канади, Німеччини. Це високопродуктивний племінний молодняк голштинської та джерсейської порід».
На сьогодні на ТОВ «Вакінське-Агро» утримується 4,2 тисячі голів ВРХ, з яких 2,3 ― дійні тварини.
Високопродуктивні тварини дозволили підприємству виробити торік 13,9 тис. тонн молока. А надій на корову становив 7,3 тисячі л за лактацію. Це, до речі, на 2 тисячі літрів більше від середнього показника по Рязанській області.
Тільки-но підприємство вийде на повну виробничу потужність, інвестор планує приступити до реалізації ще одного амбітного задуму: будівництва власного молокопереробного заводу: «Ми виробляємо таке високоякісне молоко, яке тільки може продукувати роботизоване доїння, а закупівельну ціну за нього отримуємо невисоку. Тому я дедалі більше переконуюся, що у такій ситуації доцільно самостійно переробляти молоко і не залежати від переробників».
У зв’язку із цим 2015 року у с. Вакіно, де, власне, розміщений і сам молочнотоварний комплекс, буде введено в експлуатацію молокозавод-автомат виробничою потужністю переробки сирого молока 120 тонн на добу.
«Що ми тут будемо виробляти? Насамперед незбиране молоко з терміном зберігання один місяць, йогурти, сметану, кефір. Ми вже повністю побудували приміщення молокозаводу, а зараз тільки здійснюється монтаж технологічного обладнання та будівництво очисних споруд. Введення в експлуатацію ми трохи затягнули. Так просто вийшло. Зараз набираємо працівників, встановлюємо обладнання. Думаю, що молоко та продукти нашого заводу з’являться у вільному продажу вже буквально влітку цього року», ― ділиться планами Сергій Олександрович.
Власна кормова база
Щоб мати власну кормову базу, у ТОВ «Вакінське-Агро» вирішили серйозно зайнятися рослинництвом: розширенням посівних площ, забезпеченням технікою, добривами тощо. До речі, багато поважної техніки вже закупили: трактори «Челленджер», «Джон Дір», зернозбиральні комбайни «Клаас».
Загальна площа земельних угідь ТОВ «Вакінське-Агро» становить 10,9 тис. га. «Вирощуємо багато кукурудзи, консервуємо її та зберігаємо у спеціальних рукавах, що дозволяє зводити до мінімуму втрати. Заготовлюємо силос, сінаж, сіно з багаторічних трав. У силосуванні використовуємо виключно молочні консерванти, також виробництва компанії «ДеЛаваль». Гранульовані та концентровані корми купуємо у різних виробників.
У нас три сінажних траншеї та шість силосних. Крім того, оскільки у нас є поля, сильно віддалені від ферми, корми ще буртуємо прямо в полі. Хоча мені такий спосіб зовсім не подобається, бо якщо у траншеях втрати по якості становлять 10%, то у буртах ― понад 30% корму», ― розповів Сергій Олександрович.
Крім того, в рамках інвестиційного проекту тут заплановано ще й будівництво комбікормового заводу потужністю 100 тонн готового комбікорму на добу. Обладнання встановлять російського виробництва ― з Нижнього Новгорода. А ще мають намір спорудити власний зернотік та елеватор.
Повна роботизація
Унікальність підприємства в тому, що процеси доїння, годівлі, виявлення хворих тварин чи тварин в охоті та багато іншого, як вже йшлося вище, повністю роботизовані. Один робот розрахований на 75 голів. В основу покладено принцип добровільного доїння ― тварина має сама захотіти віддати молоко. У будь-який час доби корова підходить до робота, який згідно зі спеціальною програмою виконує миття вимені, доїння спеціальним маніпулятором (а простіше ― механічною рукою).
У кожної тварини є чип, з якого передаються на відповідну апаратуру індивідуальні відомості про корову: тиск молока, хвороби, виявляє тварин в охоті і т. ін. Ну, а працівники комплексу, виходячи з отриманої інформації, мають вжити заходів.
Цікавий процес годівлі: корови отримують концентровані корми, багаті на енергію, під час доїння. Але трапляється, що за цей час тварина не встигає насититися. Тому на фермі облаштовано вільний доступ до кормостанції, де з чипа тварини зчитується інформація, скільки вона отримала корму і чи достатня це для неї кількість з огляду на фізіологічні дані. Якщо тварина не отримала своєї норми, то розумний апарат завжди готовий її догодувати.
На випадок, якщо тварина захворіла, передбачена система електронних воріт. Як тільки з чипа надійшла така інформація, спрацьовує система воріт, і корова одразу після доїння спрямовується у спеціальний блок, де нею вже опікуватимуться фахівці. Тож у технології роботизованого доїння від «ДеЛаваль» враховується кожна дрібниця.
«Для такого виробництва потрібна високоудійна худоба, ― впевнений Сергій Олександрович. ― Такий витратний механізм має себе виправдовувати. Істина, відома навіть дитині. Купівля тварин за кордоном ― теж задоволення не з дешевих, тому бажано отримати від корови чотири-п’ять надоїв (лактацій). Інакше шкурка вичинки не варта».
Пліч-о-пліч з «ДеЛаваль»
Монтаж, налагодження, навчання тонкощів роботи з апаратурою супроводжують фахівці фірми «ДеЛаваль» ― постачальника техніки та обладнання для молочнотоварного комплексу. А всі працівники, від керуючого персоналом до слюсаря, пройшли спеціальний курс навчання технології виробництва, поведінки у разі позаштатних і аварійних ситуацій.
«Дефіцит робочої сили, боротьба за якість молока та збільшення поголів’я молочної худоби спонукали нас до пошуку доїльного устаткування. Роботи-доярі ― це саме таке устаткування, яке нас задовольнило. Коли ми обирали виробника доїльного обладнання, то велику увагу приділяли тому, аби корові забезпечувалися максимально комфортні умови. А це і вільний доступ до кормів, до води, можливість щоденного моціону тощо. Коли ж ми ознайомилися з устаткуванням компанії «ДеЛаваль», то зрозуміли, що вільним у корів може бути ще й доступ до доїння. Саме тому ми обрали компанію «ДеЛаваль» ― аналогів її обладнання в усьому світі знайти складно. Все обладнання коштувало нам 320 млн рублів. Ми чітко розуміли, що корова ― це живий організм, тому і вибрали роботів «ДеЛаваль», ― пояснює вибір інвестор.
І друга причина того, чому зупинилися саме на цьому обладнанні для доїння корів ― це прагнення відійти від ручної праці й убезпечитися від людських помилок, що актуально не тільки для Західної Європи, а й країн СНД. Причому для Росії це особливо гостра проблема. Наприклад, якщо закордонний оператор завжди чітко дотримується послідовності рутинних операцій ― підготовка вимені, здоювання перших цівок молока, ― то російський персонал через брак мотивації і матеріальних стимулів може і схалтурити. Незавершені ж операції часто негативно позначаються як на надоях і здоров’ї корів, так і на якості молока.
Доїльні роботи систем VMS (добровільного доїння) вирішують обидві проблеми. За даними Андрія Галичанського, регіонального директора компанії «ДеЛаваль», якщо господарство переходить на доїння в роботизованих системах, показники бакобсемінення молока, як правило, зменшуються на 20–50%, на 30% знижується кількість маститних корів, а витрати на персонал зменшуються пропорційно вивільненим працівникам.
«Цей проект незвичайний. Ніхто не очікував, що усе так вийде. Я і сам такого не очікував. На сьогоднішній день складно сказати, добре це чи погано. Думаю, що час усе покаже, ― міркує Сергій Олександрович. ― Сьогодні ми виробляємо 90 тонн молока, і якщо все буде йти по плану, то добудуємо ще два корівники й вироблятимемо 120 тонн молока на добу.
Залишилося просто все підлагоджувати: від годівлі корів до роботи над кадрами. Бо вони вирішують усе. Роботи-доярі ― це складне обладнання. І йдеться навіть не про те, що треба трохи розумітися на комп’ютері ― потрібно ще й працювати у корівнику.
Окрім заробітної плати, працівники ферми отримують бонуси залежно від кількості виробленого молока та збереженості поголів’я. Думаю, що перспективи у молока великі. Ви ж бачите, що відбувається на світовому ринку молока. Ми виробляємо високоякісне молоко, на яке сьогодні є попит.
У нас встановлено програму управління стадом, котра дозволяє відслідковувати те, що відбувається на фермі, з будь-якого кутку світу. Це дуже зручно ― завжди бути в курсі того, що у тебе відбувається на фермі. Скільки корів сьогодні отелилося, скільки прийшло в охоту, скільки було осемінено, скільки яка тварина дала молока, скільки було використано кормів і т. д.
Облік та контроль за стадом здійснюється за допомогою системи «ДельПро». Програма працює ідеально, я б навіть сказав «на ура!». У нас це пробна версія, такої ще немає ніде в Росії. Ця версія «ДельПро» використовується поки що тільки у Швеції, а у Росії вона була адаптована спеціально під наше підприємство. Тут зосереджено все, що потрібно для спеціалістів зооветеринарної служби господарства».
Інвестиції та окупність
Чому саме молочне тваринництво? Інвестор аргументує своє рішення так: «Я вирішив вкладати кошти туди, де найскладніше, бо там, де складно, і конкурентів менше. Я ніколи не шукаю легких шляхів. Мені подобаються складнощі».
Загальний обсяг залучених інвестицій становить 4,5 млрд рублів. «Переважно це мої власні кошти. Якась частина кредитних, а також 424,2 млн рублів мені було компенсовано у рамках державної підтримки, зокрема 125,3 млн рублів виділено з бюджету Рязанської області», ― рахує витрати Сергій Олександрович.
Окупність проекту має настати років за 12–15. Втім, не виключено, що й ще пізніше ― ціни пішли вниз, кредити вгору, витрати також в гору.
Собівартість виробництва у ТОВ «Вакінське-Агро» коливається у межах 15–19 рублів за літр. «Насправді питання не в окупності, а в тому, що це проект, який постійно забезпечуватиме високу прибутковість мені як інвестору», ― упевнений Сергій Олександрович Турта.
Віктор Хват
журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
