У розсадниках, що закладені на карбонатних та/або малогумусних ґрунтах, саджанці яблуні вражає хлороз. Фізіологічний розлад можна вилікувати за допомогою позакореневих підживлень хелатами заліза.
Саджанці зерняткових культур і, зокрема, яблуні у степовій зоні часто страждають на хлороз, це є наслідком нестачі деяких елементів, які входять у склад молекули хлорофілу — Мg, Ca, K, P, Мn. Хлороз спричиняють й інші чинники: високе рН ґрунту, низькі температури, порушення режиму аерації, вірусні інфекції тощо. Наукові спостереження за ураженими хлорозом рослинами, проведені у різних умовах вирощування, засвідчили, що хворобу зазвичай спричиняє сукупність несприятливих явищ. Найчастіше хлороз у плодових спостерігається на карбонатних ґрунтах, де залізо знаходиться в недоступних для рослин формах. Вапняний хлороз — поширена й важка фізіологічна хвороба, що негативно впливає на функціональність рослини: вміст хлорофілу у зелених тканинах різко знижується, процес асиміляції вуглекислоти порушується, й у рослин настає загальний розлад обміну речовин. Найперше уражаються верхні листки молодих пагонів, згодом вони жовтіють й верхівка пагона поступово всихає.
В Україні на значній площі сільгоспугідь ґрунтам властива надмірна карбонатність і посушливість, й у разі закладання плодових насаджень це сприяє хлорозу. Хвороба спочатку ослаблює, а згодом й повністю блокує у рослин фотосинтез. Якщо її розвиток не спинити, плодові дерева і кущі гинуть. Хлороз може заникати, а згодом проявлятися знову. Найсильнішими є прояви у період від розпускання листків і до кінця плодоношення. Під кінець літа хвороба припиняється. >>> продовження
Продовження статті ви може прочитати у друкованому примірнику журналу «Садівництво по-українськи».
Будь ласка, оформіть передплату в редакції, подзвонивши на номер телефону: (044) 287-88-30
Садівництво по-українськи
