На ділянках, де виноград вирощувався раніше, ґрунт під закладення нових насаджень можна готувати з меншими витратами енергії.
Кілька десятиліть тому виноградарство було прибутковою галуззю що наповнювала бюджет. Унаслідок низки причин, насамперед соціально-політичного характеру, вирощування винограду в спеціалізованих господарствах часто стає збитковим — негативно впливає тривалий термін експлуатації насаджень, їх значна зрідженість, невдало обрані сорти й місце розташування винограднику.
Обсяг виноградних насаджень в Україні зменшився у 2,5 раза, і нові плантації закладаються переважно на ділянках, де раніше вже вирощувався виноград. У такому разі не потрібно виконувати вирівнювально-планувальні роботи з підготовки ділянки — усе починається з плантажної оранки.
Традиційний метод
Від якості виконання плантажної оранки залежить приживлюваність рослин після садіння, їх подальший розвиток і певною мірою тривалість повноцінного плодоношення.
За класичною технологією плантажній оранці передує поверхневе розкидання гною (60–100 т/га) і мінеральних добрив (близько 2,5 т/га). Під час оранки на глибину 50–60 см верхній, найбільш родючий, шар ґрунту, разом із добривами скидають на дно борозни, а нижній ґрунт опиняється на поверхні. До того ж ґрунт розпушується, покращуються його фізико-механічні характеристики, збільшується здатність до накопичення вологи. Серед переваг також і те, що насіння бур’янів потрапляє на велику глибину й не може проростати.
Переміщення шарів ґрунту впливає на стан мікрофлори: активізується частина одних мікроорганізмів і пригнічуються інші. Щоб процеси діяльності бактерій у ґрунті врівноважилися й стабілізувалися, плантажну оранку проводять не пізніше ніж за півроку до садіння винограду. З огляду на процес самоущільнення розпушеного ґрунту із садінням рослин також не можна зволікати: це слід зробити не пізніше року з моменту оранки.
Удосконалений метод
Спостереження за ущільненням ґрунту й розвитком кореневої системи саджанців, виконані в ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова», показали таке: коріння виноградної рослини швидше й легше засвоюють розпушений ґрунт. На п’ятий рік вегетації коренева система куща вже сформована в тій мірі, якої достатньо для одержання повноцінного врожаю. До цього моменту ґрунт по осі рядка кущів самоущільнюється природним шляхом, а в міжрядді ущільнення ґрунту пришвидшується багаторазовими проходами машинно-тракторних агрегатів. Сумісна дія цих факторів зумовлює щільність ґрунту на виноградниках таку, яка була до плантажної оранки. У таких умовах освоєння кожною рослиною площі живлення уповільнюється, оскільки в ущільненому ґрунті коріння розвивається не так швидко.
Для такої оранки серійні плантажні плуги ППУ-50 (рис. 1) чи ППН-50 (рис. 2) не підходять, оскільки вони здійснюють переміщення шарів ґрунту.
Таким чином, доходимо висновку, що доцільним є розпушувати лише той об’єм ґрунту, що його може засвоїти коренева система виноградної рослини. Тобто замість суцільної плантажної оранки обмежитися локальним розпушенням ґрунту по осі майбутніх рядків винограду. Також слід зазначити, що в разі садіння винограду на ділянках, на котрих раніше були виноградники, немає потреби в переміщенні шарів ґрунту. Достатньо розпушити ґрунт на глибину 50–60 см без перемішування шарів.
Локальне глибоке розпушення ґрунту без перемішування його шарів можна виконати спеціальним виноградниковим розпушувачем РВ-3 (фото 1). Він являє собою замкнену скобу оригінального профілю, яка вирізає смугу ґрунту відповідної форми, стискає її та піднімає. Унаслідок цього ґрунт розпушується й збільшується в об’ємі. За такого обробітку ґрунт ліпше насичується повітрям і здатний не лише накопичити більшу кількість вологи під час опадів, а й засвоювати повітряну вологу за відсутності опадів. До того ж форма скоби сприяє зменшенню на 20-25% тягового зусилля порівняно із зусиллям у разі скоби прямокутною формою. Розпушення виконується не суцільно, а лише по осі майбутніх рядків, тому об’єм розпушеного ґрунту зменшується в 3–3,5 раза. До того ж пропорційно збільшується продуктивність агрегата й відповідно зменшуються витрати палива, що на сьогодні важливо з погляду енерговитрат на обробіток ґрунту.
Унесення добрив
Поверхневе розкидання органічних і мінеральних добрив і наступне їх заорювання не є досконалим із таких міркувань:
Із метою цілеспрямованого внесення добрив у розпушений ґрунт на глибину розташування кореневої системи саджанців ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» розроблено комбіноване знаряддя (фото 2). На раму серійного удобрювача КСА-3 змонтовано скобу глибокорозпушувача РВ-3. За скобою встановлюється порожнистий розпушувач (1), усередині якого є циліндр (2) із циліндричною пружиною (3) (рис. 3). Пружина (3) з’єднана з гідромотором (4).
Під час роботи добрива з бункера подаються транспортером у циліндр (2). Напрямок обертання пружини (3) обрано таким, що її витки «біжать» донизу, захоплюють добрива й примусово подають їх на дно борозни, утворену розпушувачем (1). Нижній кінець пружини (3) не фіксується, і це забезпечує її самоочищення від довгомірних включень, які властиві органічним добривам, насамперед гною. Варто зазначити, що спіраль (3) постійно порушує контакт добрив із циліндром (2), і це дозволяє дозовано вносити гній — від повністю перепрілого до свіжого.
Виробничі випробування знаряддя показали, що ним можна вносити органічні до 7–9 т/га добрив. Ураховуючи те, що добрива подаються саме в зону розташування всмоктувальної кореневої системи саджанців, цієї дози достатньо для інтенсивного живлення виноградної рослини та її подальшого повноцінного плодоношення.
Особливістю застосування цього знаряддя є потреба ретельної розмітки майбутніх рядів виноградника і точність проходів машинно-тракторного агрегата — з огляду на те, що ширина розпушеної смуги ґрунту становить 80 см, а допустиме відхилення рослини з осі ряду ±8 см.
Описана технологія підготовки ґрунту під садіння винограду застосовується переважно на ділянках, де він уже вирощувався. Вона дозволяє суттєво підвищити продуктивність праці та без погіршення живлення виноградних кущів зменшити кількість органічних і мінеральних добрив, що вносяться. Також відчутно полегшується боротьба з бур’янами. Відомо, що навіть перепрілий гній великої рогатої худоби містить багато насіння бур’янів, але насіння, що потрапило на глибину 40 см, здебільшого не проростає.
У кінцевому підсумку ми маємо економію енергоресурсів не лише на підготовці ґрунту під садіння, а й на подальшому догляді за виноградними насадженнями.
Михайло Савін, канд. техн. наук
Андрій Кувшинов, канд. техн. наук
Анатолій Сапожніков, канд. техн. наук
Григорій Возняк
ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» НААН України
журнал “Садівництво по-українськи”, лютий 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
