СТОВ «Птахівник» має досвід будівництва нових і реконструкції старих приміщень для вирощування птиці. Про це розповіла Яна Зозуля, головний технолог підприємства.
СТОВ «Птахівник» (Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н) вирощує 200 тис. курей-несучок кросу Іза браун на двох виробничих майданчиках і 75 тис. молодняку. Підприємство реконструювало під свої потреби 10 старих пташників колишньої колгоспної птахофабрики та побудувало ще один пташник на базі закинутого корівника.
|
| Яна Зозуля |
— Яно Володимирівно, СТОВ «Птахівник» має досвід пристосування технології утримання птиці до старих приміщень. Чи важко підібрати технології під старі пташники?
— Із цим труднощів не було, оскільки на одному з двох майданчиків колись була птахофабрика. Тож ми провели капітальну реконструкцію, дещо збільшили довжину приміщень, встановили триярусні кліткові батареї виробництва компанії «ТЕХНА». Хоча в нас і досі є приміщення, де птиця утримується в старих клітках «БТМ». До речі, це обладнання подобається нашому лікареві ветеринарної медицини, адже в ньому із птицею легше працювати. У ньому краща стрічка послідовидалення.
На іншому майданчику стояли напіврозібрані корівники, там ми збудували нові пташники. Бо з корівниками складніше працювати, у них інша конструкція, ніж у пташників, більше бруду лишається від демонтажу старого обладнання тощо.
Іноді значно простіше побудувати нові пташники, тим більше, якщо є вільні земельні майданчики та вільні гроші. Але якщо такої можливості немає, доцільніше провести реконструкцію. Для оцінювання конкретного приміщення (старої ферми, гаража, складу тощо) є спеціальні експертні установи.
Вважається, що в плані підготовки документації провести реконструкцію простіше, ніж почати нове будівництво. Однак і тут є свої нюанси. Буває, що ферма за час простою встигає обрости будинками селян. Тоді новим власникам ферми доводиться або викуповувати в цих селян будинки, вартість яких одразу ж зростає в рази, або ж коригувати плани забудови чи реконструкції. Буває й таке, що за хабар інвестори купують дозвільні експертизи на проведення робіт. А потім мешканці будинків, розташованих біля птахофабрик, скаржаться на таке сусідство, на поганий запах і забруднення ґрунтових вод.
— З чого почалося будівництво ваших нових пташників?
— Я розповім, як має бути в ідеалі. Будівництво має починатися з проекту. Насамперед треба звернутися до тямущої проектної організації, яка відповідно до побажань замовника розробить проект ферми за українськими нормативами. На цьому етапі вкрай важливо коректно сформулювати вимоги. Проблема в тому, що замовники, як правило, не є спеціалістами в будівництві, тому свої побажання не завжди можуть сформулювати правильно. Більшість хочуть за малі гроші отримати суперпроект.
Далі треба провести геодезичні та геологічні дослідження: більшість проектних організацій має ліцензію на такі види робіт і може зробити це якісно. Саме їхні спеціалісти визначають типи ґрунтів за складом і багато інших показників. На цих дослідженнях, до речі, часто намагаються зекономити, а дарма. От, наприклад, збудували приміщення без проведення геодезичних досліджень, заселили птицю. Аж тут піднялися ґрунтові води. Як наслідок: проблеми з підлогою, фундаментом. І починаємо проводити масштабну реконструкцію.
 |
| Кліткові батареї для утримання бройлерів |
— На чому можна заощадити в будівництві пташників, а на чому не можна?
— Коли замінюють покрівлю, багато хто заощаджує на утеплювачах, а цього в жодному разі робити не можна. Погане утеплення завжди означає перевитрати на обігрів приміщення. Крім того, дешевий утеплювач через рік-два втрачає 50% своїх властивостей.
Я б радила таких виробників утеплювальних матеріалів, як ТМ «Урса», «Ізовер», «Роквул». Якщо в проекті закладено певну щільність утеплювача, на неї часто закривають очі й беруть найдешевший утеплювач із найменшою щільністю. А такий утеплювач у разі потрапляння вологи під покрівлю вдвічі зменшиться в об’ємі й гірше триматиме тепло, тобто його ізоляційні властивості також будуть гіршими. Відповідно, взимку доведеться більше витрачатися на обігрів, а влітку – частіше вмикати вентиляцію та кондиціювання приміщень із птицею.
На шифері не заощадиш, бо в Україні його виробляють лише кілька заводів і коливання в ціні на їхню продукцію дуже незначне. Не слід економити на оцинкованому металі.
Щодо обладнання птахофабрик, можна переорієнтуватися на українських компаній-виробників, але треба розуміти, що можуть виникати питання до якості їхнього сервісу.
До речі, знаю з досвіду багатьох, навіть великих птахофабрик, що в жодному разі не можна економити на дизельному генераторі, який допомагає вберегтися від перепадів у загальній електромережі.
Можливість підключення до електромережі треба з’ясовувати на етапі купівлі виробничого майданчика. Проблема може бути у відсутності вільних потужностей. Якщо неподалік немає підстанцій із вільними потужностями, то будувати свою електростанцію — задоволення не з дешевих. Трапляється, що прокладати лінії електропередачі доводиться на значну відстань, що в рази здорожує сам проект. Те саме стосується газу. Плюс витрати на всю дозвільну документацію.
— Як ви ставитеся до дерев’яних конструкцій, які сьогодні активно застосовують у свинарстві?
— На жаль, я не маю досвіду роботи з ними. Хоча, думаю, що дерев’яні конструкції екологічні, нескладні для монтажу. Щоправда, з ними треба обережно поводитися в плані пожежної безпеки. А ми в себе на підприємстві газовими пальниками обпалюємо клітки, щоб знищити патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми. Мабуть, робити таке в дерев’яному пташнику складно.
 |
| Побілений вапном дах пташника Пташник всередині |
— Яно Володимирівно, розкажіть про вимоги до підлоги.
— Підлога має бути рівно укладеною, добре затертою. Якщо цими вимогами знехтувати, після миття та дезінфекції на підлозі стоятимуть калюжі.
У підлозі найголовніше — основа. Якщо її виконано правильно, то така підлога ніколи не потріскається й не просяде. Основа — це спресований ущільнений ґрунт, щебінь або будь-яка інша поверхня, що створить подушку для заливання бетону. Зазвичай замовники або будівельники економлять на армуванні підлоги, зменшують товщину шарів. Наприклад, якщо в проекті прописано, що підлога має бути завтовшки 150 мм, то на практиці часто її зменшують до 100 мм.
— Ми живемо в часи тотальної автоматизації. Як вважаєте, які виробничі ділянки її потребують, а де можна від автоматизації відмовитися?
— На моє переконання, не всі виробничі процеси на птахофермі потребують автоматизації чи застосування новацій. На сто відсотків треба автоматизувати вентилювання та кондиціонування приміщень із птицею, тобто встановити системи мікроклімату, а також годівлю. Безумовно, потребують автоматизації кормоцехи та лінії з приготування комбікормів для птиці. Тільки за повної автоматизації тут можна досягти мікроточності, яка потрібна під час приготування тих чи тих концентрованих кормів.
Не треба забувати, що автоматизація — це насамперед можливість мінімізувати ризики, що пов’язані з людським чинником.
Наталія Колос
журнал “Наше Птахівництво”, вересень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
