Зелені «шахіди»

 Сидерати допомагають скоротити витрати міндобрив та покращити ґрунти.  

Покривні культури в останні роки набувають усе більшої популярності. До цього спонукають як суто економічні причини, так і бажання аграріїв збагатити ґрунти поживними елементами та зберегти вологу, брак якої щороку відчувають усе більше господарств. 

Керівник ТОВ «Харківське насіння» Віктор Філатов висіває сидерати з початку заснування власного підприємства. Поєднуючи найкращі закордонні практики, власний досвід і науковий підхід, він суттєво покращив ґрунти у власному господарстві й допомагає іншим максимально правильно та ефективно використовувати зелені добрива. 

— Пане Вікторе, коли Ви зацікавились сидератами? 

— Мені в житті щастило. Моя бабуся — науковий співробітник, докторка наук у галузі лісового господарства. Одна з її дисертаційних робіт була присвячена мікоризі сосни. Від бабусі я дізнавався про мікробіологічну активність, вплив рослин на ґрунтоутворення тощо. 

На останніх курсах університету я працював агрономом у господарстві на Дніпропетровщині, де застосували нульову та мінімальну технології обробітку ґрунту. Туди приїжджав бразильський професор Адемір Калагарі, який спеціалізується на покривних культурах і сидератах не в монокультурі, як до цього звикли на пострадянському просторі, а в суміші. Тоді ж ми почали застосовувати зелені добрива, які дозволяють вивільнити недоступні поживні речовини з ґрунту, а також сприяли накопиченню органічної речовини. 

2009 року ми започаткували власне підприємство на Харківщині, і з першого дня роботи почали впроваджувати отримані знання, випередивши європейські тренди на 5–7 років. 

За ці роки земельний банк нашої компанії збільшився до 4,5 тис. гектарів. Ми вирощуємо насіння зернових, олійних, бобових і покривних культур. Маємо насіннєвий завод і власний бренд FD Seeds, під яким реалізуємо наші суміші сидератів. 

— Як покращилась якість ґрунтів у вашому господарстві? 

— Кількість органічної речовини в ґрунті збільшилась удвічі, а кількість гумусу — на 25–30%. Відповідно, у такому ґрунті я можу утримати більше води, що для нашого посушливого регіону є доволі важливим. 

— На Вашу думку, яка причина підвищення популярності зелених добрив в Україні? 

— Насправді причин багато. Одна з них — економічна. Адже якщо порівняти, з 2005 року, коли я тільки починав, вартість діючої речовини азотних, фосфорних і калійних добрив у доларовому еквіваленті підвищилась щонайменше вчетверо. Підприємства хочуть бути успішними, заробляти гроші, тому шукають варіанти зменшення витрат. А сидерати добре працюють. 

Їх можна порівняти зі смертниками, шахідами, які ціною власного життя й втратою продуктивності максимально вивільняють для наступних культур недоступні поживні елементи, що є в наших ґрунтах. 

— Яка кількість недоступних елементів в українських ґрунтах, які можна вивільнити за допомогою сидератів? 

— За даними українських науковців, у середньому на гектарі в Україні міститься від 2 до 5 тонн фосфору, який не може відразу бути доступний рослинам. До того ж аналізи можуть показати його вміст 60–80 кг/га — тобто невеличку частину гідролізованого елемента. Збільшуємо мікробіологічну активність — збільшуємо кількість того, що вивільняється недоступного. Корені живих рослин найкраще можуть це ефективно робити. 

По азоту взагалі легко: він входить до складу більшості органіки, яка є в ґрунті, й постійно частково вивільняється внаслідок мінералізації. Накопичення відбувається, зокрема, завдяки бактеріям та водоростям, які живуть у ґрунті. Певна частина азоту потрапляє до ґрунту шляхом газових розрядів. Однак найбільшу кількість за нетривалий період дати азоту можуть бобові культури. Адже мають здатність фіксувати його з атмосфери й переводити в доступну для рослин форму. 

Що цікаво: не тільки бобові культури можуть це робити. Фацелія, наприклад, збільшує кількість бактерій, зокрема псевдомонасів, які переводять азот у доступні для рослин форми. Тож після неї азоту значно більше проти інших не бобових культур. Часто  по сумішах, які мали в складі багато фацелії, можна фіксувати збільшення азоту на 40–60 кг на гектарі без бобових. 

Калій — більш валовий елемент. Згідно з аналізами ґрунту, його середній уміст не перевищує 100–200 кг/га, хоча загальний уміст цього елемента становить кілька тонн на гектар. По ньому все так само. Збільшуємо мікробіологічну активність — збільшуємо доступність калію, якого маємо тонни на гектар. 

— На скільки така технологія дешевша за використання мінеральних добрив? 

— Усе залежить від суміші й сформованої вегетативної маси. Для Харківщини 3–4 тонни заробленої сухої вегетативної маси дають аналогічний вплив унесенню на цю саму площу 200 кг NPK 10–26–26 і 150 кг селітри. Відповідно, сидерати можуть стати замінником річної кількості мінеральних добрив. Щоправда, це не означає, що технологія дозволяє повністю відмовитись від міндобрив. Адже якісь елементи можуть бути дефіцитними в ґрунті. Наприклад, якщо вміст фосфору дуже і дуже низький, що подекуди спостерігається. Тоді за рік сидерати не здатні вивільнити оптимальну кількість цього елемента, потрібного для максимальної продуктивності основної культури. Тому треба орієнтуватись на аналізи ґрунту. Взагалі ж застосування сидератів веде до поступового скорочення міндобрив від 30 до 80%. 

— Тобто, як я розумію, починати потрібно з проведення аналізу ґрунту? 

— Аналіз потрібен для розуміння, чого рослинам бракує тут і тепер у гідролізованих розчинних формах. Наприклад, у моєму господарстві на 90% площ уже 13–14 років не застосовують фосфорно-калійні добрива. Завдяки сидератам я підвищив уміст елементів. Тому виникає потреба у внесенні невеличкої кількості азоту й сірки під культури, перед якими неможливо посіяти сидерати. Наприклад, під пшеницю після соняшнику. Там просто нема, бо сівбу проводять практично одразу за збиранням соняшнику. Взагалі максимального результату можна досягти за кілька циклів. Зокрема, за п’ять циклів ми у 2–3 рази підвищили рівень фосфору в ґрунті без його внесення у формі міндобрив. Якщо перевести це в грошовий еквівалент, ми щороку економимо близько 5–9 тис. грн/га. 

— Під які культури не можна застосовувати сидерати? 

— Рослини, які входять у сумішки сидератів, не мають перегукуватися з основними культурами у сівозміні, щоб не накопичувати хвороби та шкідники. Тобто якщо наступна культура після сидератів — соя, то в суміші не має бути гороху, бобів і люпину. Також потрібно розуміти, що в нас достатньо обмежений період вегетації. Тому для більшості території України сидерати встигаємо посіяти після всіх основних культур, які збирають максимум до 25 серпня, а в ідеалі — впродовж липня. Після ріпаку, пшениці й навіть після олійного льону, деяких бобових ми ще можемо встигнути, а ось після соняшнику, сої та кукурудзи, які зазвичай збирають у вересні-жовтні, не вистачить вегетації. Звісно, є озимі сидерати. Щоправда, вони будуть доречними тільки в тих регіонах, де не лімітує волога. Якщо ми посіємо жито, інкарнатну конюшину або озиму віку, для формування нормальної маси їм потрібна буде вегетація впродовж травня, і вони використовуватимуть вологу, що накопичується. Це може бути критичним. Тому в умовах недостатньої кількості опадів краще не висівати озимі сидерати. А це дві третини території України. Можна сіяти або де є зрошення,  або підтоплення, або є критичніші умови, зокрема, схили, які потрібно укріплювати. Тобто потрібно розуміти, який чинник буде більш значущим для отримання врожаю наступної культури. Хоча на заболочених ділянках на Волині або Львівщині можна експериментувати й отримувати непогані результати по озимих покривних. Тільки потрібно розуміти, що віка або жито хоча б половину травня мають вегетувати. Бо загортати сидерати в ґрунт, коли вони не досягли 15 см, немає жодного сенсу. 

— Чи зможуть сидерати допомагати з накопиченням вологи? 

— Нині, у найпосушливіші роки, спостерігаю типову ситуацію: якщо правильно обрав гібрид, правильно захистив поле і культуру від шкідників, хвороб і бур’янів, виконав усі агротехнічні заходи, на ділянці 5 . 5 км одна-єдина кореляція по врожайності — це вміст органічної речовини в ґрунті. Бо чим її більше в ґрунті, тим краще у ньому можна утримувати вологу. Ґрунт, який має 2 чи 4% органічної речовини, може утримувати майже у 1,5 раза більшу кількість вологи. Якщо впродовж кількох циклів за допомогою сидератів ти зміг значно підвищити вміст органічної речовини, відповідно, у ґрунті накопичується значно більша кількість вологи. І ці результати наочно можна побачити, порівнявши власні поля із сусідніми, де не застосовують сидерати. 

— Чи потрібна спеціалізована техніка для сівби зелених добрив? 

— Для сидератів можна використовувати будь-які зернові сівалки мінімального циклу. Ураховуючи те, що сівба має відбуватися максимально швидко, ґрунт має бути підготовленим. Краще сіяти відразу після збирання основної культури. Також існує безліч аплікаторів різних марок. По суті, це мінісівалка, яка чіпляється на дисковий агрегат (борону, лущильник або стерновий культиватор). Люди ще експериментують із комбайнами, засипаючи насіння в солому й розкидаючи його розкидачами або аплікаторами. Тобто інструментарію багато. Звісно, існують і спеціалізовані аплікатори. 

— Чи потрібно додавати підсилювачі для більшої ефективності сидератів? 

— Мені подобається, коли сидерати працюють без нічого. Адже всі живі організми мають певну ледачість, і якщо їм усього вистачає, вони почуваються добре. А завдання сидерату — страждати. Недоотримуючи певні поживні речовини, він вивільняє їх із ґрунту. Відчувши дефіцит, рослина формує мікрофлору навколо коріння, яка допомагає вивільняти потрібний елемент. Коли поле зелене й на ньому рослини заввишки 2,5 метра, це означає, що сидератам усього вистачало й вони не працювали належним чином. 

— Які переваги сумішей сидератів? 

— У сумішах кожна культура виконує свою функцію. Безсумнівно, усі вони можуть вивільняти поживні елементи, переводити недоступні елементи в доступну для рослин форму, виконуючи таким чином свої основні функції. Проте, наприклад, льон у сумішах є хорошою мікоризоутворювальною культурою, яка накопичує достатню кількість мікоризи, що покращує розвиток наступної культури, наприклад, кукурудзи. А цукрова суданка окрім прекрасного дренування й накопичення органіки має високий уміст цукрів, які своєю чергою живлять мікробіоту. Фацелія та бобові сприяють накопиченню азоту. До того ж своїми кореневими вивільненнями вони вивільняють велику кількість фосфору. Тобто кожна культура має свою місію. До того ж є поняття агрофітоцинозу, а будь-який циноз любить видову різноманітність. Наявність кількох культур (у сумішах сидератів їх зазвичай 5–7) приваблює хижаків і паразитів, які є в наших цинозах. Однак надалі це знижує навантаження для основних культур по шкідниках. 

Так само по гербіцидах. 

У багатьох господарствах посіяли пшеницю, зібрали її, а коли поле пустує, вони змушені вибивати падалицю. Сидерати ж здатні подавити падалицю та бур’яни, які є в полях у липні-жовтні, що сприяє суттєвій економії витрат на гербіциди, адже вже немає потреби в обробці гліфосатом після збирання. 

— Скільки компонентів має міститись у суміші? 

— Зазвичай ми використовуємо від 4 до 7 компонентів. Коли ми починали, тестували значну кількість рослин у складі сумішей.  

Один із головних чинників, на яку звертаємо увагу, — можливість одержання сходів і нормальної вегетативної маси протягом нетривалого часу. До того ж рослини мають зійти з напівсухого ґрунту, утримувати температуру під 40 градусів і за час вегетації сидератів накопичити якусь вологу. Тому дослідним шляхом дійшли до семи культур. Хоча й далі тестуємо нові й нові культури. Зокрема, нині тестуємо чорний овес. Чому чорний овес? Я не люблю жито чи звичайний овес у сумішах, адже вони накопичують хвороби, якими зазвичай уражаються зернові. Йдеться про борошнисту росу та кореневі гнилі. Натомість чорний овес можливо є стійкішим до цих хвороб. Що і перевіряємо. Постійно експериментуємо з новими культурами, міняємо пропорції й ведемо селекційну роботу. 

Частина культур, які ми використовуємо в наших сумішах, нашої селекції. Зокрема, йдеться про олександрійську конюшину, суданку, гірчицю та віту ярову. Наші сорти більш посухостійкі й мають більшу накопиченість маси за короткий строк. 

— Чи потрібно корегувати сівозміну за використання сидератів? 

— Насправді — ні. Наша компанія намагається зробити суміш так, щоб вона максимально не перетиналась із культурами в типовій сівозміні. Та сама суданка, яка є в складі наших сидеральних сумішей, не має спільних хвороб ані з кукурудзою, ані з іншими зерновими. Натомість у цієї культури є спільні хвороби із сорго, про що я одразу попереджаю. Чи, наприклад, обережно треба сіяти сидерати з льоном у складі, якщо в сівозмінах є льон. Експозиція між культурами тоді має становити два роки. Багато спільних хвороб у сої з іншими бобовими: люпином, бобами, горохом. Тому як бобовий компонент ми використовуємо ті культури, що мають менше хвороб, — маються на увазі віка та олександрійська конюшина. Вони мають меншу загрозу, якщо у сівозміні є соя. 

— Що порадите новачкам? 

— Потрібно пробувати, читати й досліджувати, дотримуватись статистичних методик якщо заклали дослід. Наразі в Україні від Луцька до Покровська застосовують сидерати й економлять суттєві кошти на живленні, захисті рослин та обробітку ґрунтів. 

— Чого категорично не можна робити? 

— У переважній більшості не можна сіяти монокультури. Раніше було дуже популярним посіяти гірчицю або редьку в монокультурі. Від цього дуже потерпали наступні культури, адже гірчиця й редька належать до родини хрестоцвітих — вони відрізняються безмікоризними властивостями й у монокультурі стерилізують ґрунт. Наприклад, у господарстві після пшениці посіяли гірчицю, а наступною культурою обрали кукурудзу. Внаслідок низької мікробіологічної активності зазвичай після сьомого листка кукурудза синя. Тому що гірчиця вбила всі мікоризні гриби й купу бактерій своїми кореневими виділеннями. І щоб наступна культура все наростила, потрібно доволі багато часу. Тому в наших сумішах ми намагаємось, щоб частка хрестоцвітих культур не перевищувала 5–8% у загальній масі. Без них не можна: адже хрестоцвіті доволі непогано борються з ущільненнями ґрунту. 

— А що загально по витратній частині на сидерати? 

— Витрати на суміш і на її сівбу наразі становлять близько 1,5–2 тис. грн/га. На ці гроші можна придбати 100 кг найдешевших азотних добрив або вартість однієї непоганої фунгіцидної обробки. Тобто це значно вигідніше, ніж вносити мінеральні добрива в повному обсязі.