«Зелена брама» — це підприємство, яке вирощує свиней за відмінною від інших технологією
Коли мандруєш сільськогосподарськими просторами України та ледь не щотижня відвідуєш нові для себе свиноферми, часто дивуєшся: чому більшість із них на вигляд як ксерокопії якогось одного, давно забутого, оригіналу. Капітальні приміщення — маточник, відгодівельник, комбікормовий цех. Дизбар’єри, техніка, високий паркан. Усе, як кажуть, в одному дворі, в одній купі.
За майже 10 років то активного, то кволого, але все ж таки розвитку свинарства, в Україні не з’явилося практично жодного зразка господарства нового типу. Виняток свого часу становили хіба тільки підприємства з технологією холодного утримання свиней на глибокій підстилці в ангарах. Та ця технологія попри всю свою економічність не прижилася. Невисокі прирости свиней на відгодівлі не переконали господарів-бізнесменів у необхідності інвестувати саме в такий тип утримання, навіть за невисоких початкових фінансових вкладень.
Та той, хто шукає, як кажуть, завжди знаходить.
Отже, у Київській області працює та розвивається свинарське підприємство «Зелена брама». Скромне, непримітне, з невеликим поголів’ям свиней — близько 2500 голів. Однак у цього підприємства є чого повчитися навіть свинокомплексам-гігантам. Про особливості технології вирощування свиней у ТОВ «Зелена брама» розповів Леонід Желнов, власник підприємства.
— Леоніде Володимировичу, коли наша автівка в’їхала на територію вашого підприємства, останнє, що спало на думку, що тут вирощують свиней.
— Так, у нас немає звичного для більшості свинарських господарств запаху. Та й на початку своєї діяльності ми навіть не думали, що колись вирощуватимемо свиней.
— А з чого починалася «Зелена брама»?
— Не повірите — з млина, який ми з моїм партнером привезли у це село. Ми домовилися з правлінням, що будемо молоти зерно й частину віддавати громаді як оплату оренди приміщення. Тобто зароблятимемо, а вигідно буде всім. Я розумів, що Україна — аграрна країна, потрібно розвивати сільське господарство. Це — шлях багатьох. Зібралося правління, куди прийшли й ми та розповіли про те, як вигідно для села мати свій млин. Однак не всі позитивно прийняли такий варіант, були навіть такі, які нам казали: «Ось ви приїхали до нас і нашим же салом — по наших губах! Знаємо таких, хочете нас обдурити!» Ми кажемо, що тут ваша земля, ваше зерно, наш тільки млин! На жаль, в сільській місцевості часто буває так, що чим більше ти відкритий і щирий до людей, тим вони ставляться з більшою підозрою та недовірою.
Коли вже почали молоти, то відразу стикнулися з проблемою кадрів. Тому стали запрошувати фахівців. Це був 1995 рік, відтоді й почався наш розвиток. Ми зрозуміли, що потрібно мати своє зерно, люди почали приходити й пропонувати нам свої паї; обробіток землі почався з невеликих площ — 100–200 га. На сьогодні в нас уже понад 600 га.
— Сьогодні багато підприємств живуть одним днем: виростити свиней, продати, отримати гроші. А завтра — будь що буде. Немає якоїсь суспільної місії бізнесу, бажання залишити свій слід якщо не в історії, то принаймні в технології ведення свинарства…
— Так, це правда. Проте такі нині часи. Ми проходимо той шлях, який Європа пройшла ще років 50–80 тому. І це нормально. Ми вийшли з одного пункту, але поки що нікуди не прийшли, ми ще в дорозі. І це добре. Можна експериментувати, пробувати, шукати своє.
 |
| Так виглядає термостабільний свинарник всередині |
Ми знайшли свій шлях, свою, як ви кажете, місію. «Зелена брама» — це підприємство, яке вирощує свиней за відмінною від інших технологією. Сьогодні ми на відміну від більшості колег вирощуємо свиней не в капітальних цегляних приміщеннях. Наші свинарники — це легкозбірні конструкції, де підлога заглиблена в землю на кілька метрів, де як підстилка використовується вологоємкий субстрат, наприклад тирса. А замість дорогої системи мікроклімату — величезна кількість вікон — дверей немає. Ми не застосовуємо антибіотики. Хіба тільки для лікування. Їх терапевтичне використання не є виправданим, бо це сьогодні недешево. Насправді відмовитися від антибіотиків неважко, але більшість уже звикла так працювати, перестраховувати себе на випадок якоїсь несприятливої епізоотії на підприємстві. Ніхто просто не пробував відмовитися від антибіотиків, щоб елементарно для себе зрозуміти, що витрачати гроші на ці препарати — зайвий клопіт.
Сьогодні це ще не дуже актуально в Україні, але я переконаний — в перспективі можливо знайти свою нішу на ринку якісної та корисної продукції — м’яса без антибіотиків. Я хочу сказати, що все більше людей на це звертає увагу. І настане час, коли споживач вибиратиме м’ясо з підприємства, де не застосовують антибіотики. Я, наприклад, можу поставити свій підпис і гарантувати якість і безпеку нашої продукції, а хтось просто хоче заробляти, і йому неважливо, як і на кому свій прибуток отримувати.
— А чи є сьогодні на ринку ті, хто готовий платити більше за свинину без антибіотиків?
— Думаю, що так. Поки що продаємо її за тією самою ціною, що й інші свинарські господарства. Проте сьогодні ми опікуємося іншими питаннями: нарощуємо поголів’я свиноматок, експериментуємо з якісними раціонами, доробляємо технологію утримання свиней на глибокій біопідстилці.
Зараз потрібно вивести господарство на постійні обсяги, а потім уже просуватимемо свою продукцію на ринку, а також просуватимемо свої технології. Бо я вважаю, що вона перспективна, економна, і на неї може перейти будь-хто, кому вже набридло вирощувати свиней у, так би мовити, свинських умовах.
— Чи не плануєте забійний цех? Усе-таки вигідніше й прибутковіше продавати свиней у забійній вазі, оскільки ринок сьогодні не готовий платити більше за свиней, вирощених без антибіотиків.
— Звичайно! Я вже днями зробив запит представництву іспанської компанії на міні-бойню, вони прислали нам варіант на 50 голів на день. Це мінімум, який вони можуть запропонувати. Йдеться про модульну бойню — це не капітальна споруда. Ціна близько 250 тисяч євро. Це тільки «залізяччя». Тобто 250 тисяч євро — це не останні витрати, а термін окупності довготривалий. Усі прагнуть глибшої переробки, але тут виникають проблеми:
кадри, оборотні кошти, термін окупності, та як зреагує ринок — він же заповнений м’ясом. Тому, думаю, ми зупинимося на продажу свиней у живій вазі, навчанні охочих нашої технології вирощування свиней в недорогих, легких швидкозбірних приміщеннях і без антибіотиків. І, що важливо, ми робимо ставку на важковагових свиней, яких вирощуємо не до 105 кг, а 130–140 кг.
— А в чому ви бачите економічну доцільність вирощування важковагових свиней? Куди ви продаєте їх і чи за них платять більше?
— Дорощування свиней — це ще й питання вартості кормів і ціни продукції. Це всі розуміють. Якщо м’ясо раніше було по 37 грн за кілограм, то вигідно було вирощувати одне порося й до 160 кг. Навіть і за конверсії 4,5. Однак за нинішньої ціни фермер уже думає, що вирощування важких свиней не таке й ефективне, краще обмежуватися вагою у 105–110 кг. Та насправді, на моє переконання, вирощування тварин до ваги 140 кг теж є доцільним. Якщо нині можна заробити на одній свині до 200 грн, то чому б додатково не заробити більше, догодувавши тварину до 140–160 кг. Тут трудність тільки в тому, щоб на таких свиней знайти покупця. Спочатку я намагався просто умовляти покупців, але вони казали: «Не треба, давайте нам тільки 105 кг». А коли почав пояснювати, що такі свині мають шпик 1,5–2 см, а вихід м’яса у них більший, то клієнти тепер самі просять свиней вагою не меншою за 125 кг. Сьогодні заявляють, що 105 кг їм не треба, а вже давай 130 кг.
— Розкажіть детальніше про свою «чудотехнологію» вирощування свиней.
— Ми створили пілотний проект: у нас був такий собі котлован, який ми окультурили, зробили каркас, насипали тирсову підстилку, обробили її спеціальними бактеріями, поставили вирощувати 25-кілограмових поросят і цілий сезон пропрацювали таким чином. Поросята не хворіли, показали результати кращі, ніж у приміщенні.
Така технологія вирощування — це вирощування свиней в термостабільному свинарнику на теплій підстилці. Це приміщення, що легко зводяться, не мають фундаменту, не потребують великих капіталовкладень. Свинарник являє собою ніби напівпогріб. Якщо ви зайдете в цокольний поверх будинку, то влітку там буде прохолодно, а взимку — тепло. Так само й в наших свинарниках. Переходячи на
таку технологію утримання поголів’я, ми виходили з того, що треба зробити комфортні умови свиням.
— А як ви доглядаєте за підстилкою, як далі її можна використовувати в господарських цілях?
— Спочатку обробляємо її спеціальними бактеріями, а далі, у процесі вирощування свиней, раз чи два підсипаємо, щоб освіжати зовнішній шар. І все. Після закінчення циклу вирощування свиней ферментована підстилка використовується як біодобриво й ефективна мульча.
Натуральний органічний субстрат (ферментована біопідстилка) використовується так:
• органічне добриво, збагачене поживними речовинами, яке не обпікає кореневу систему;
• розпушувач тяжких ґрунтів;
• мульча, яка пропускає повітря й утримує вологу в кореневій системі;
• утеплювач садових рослин, який захищає їх кореневу систему в зимовий період за низького снігового покрову.
Ферментована підстилка не містить насіння бур’янів і фітопатогенних мікроорганізмів, збудників хвороб рослин.
Ця технологія справді цікава й перспективна, але труднощі, як кажуть, в деталях. Цей рік в нас пішов на відточування всіх цих деталей.
Результати, досягнуті на дослідному майданчику термостабільного свинарника на глибокій біопідстилці, дають упевненість, що ця технологія дозволить забезпечити низьку собівартість вирощування свиней за високої якості продукції.
Розмовляли Наталія Колос та Ігор Мусієнко
журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».