Здоровий підхід
Відпрацьована технологія вирощування соняшнику — ще не привід зупинятися на досягненому, зважаючи на можливі майбутні загрози
Ще донедавна панувала думка, що соняшник традиційно вирощують тільки у південних і східних регіонах України, де більше сонця і клімат сухіший. Але останніми роками аграрії з протилежної частини мапи країни спростовують цю думку: нарощують посівні площі під культурою й досягають успіхів у врожайності. За прибутковістю соняшник — лідер серед польових культур: за останні 10 років його рентабельність не опускалася нижче за 40%. Приваблива економіка — хороший аргумент на користь вирощування культури, але успіх забезпечить невпинне удосконалення технології вирощування.
У сівозміні «Контінентал Фармерз Груп», який має в обробітку землі в п’яти західних областях, соняшник присутній багато років. Цьогорічна збиральна кампанія цієї пізньої олійної культури завершується з достойними результатами: врожайністю 3,18 т/га. Тобто ще один виробничий сезон можна вважати вдалим.
Про обґрунтовану частку посівів соняшнику, економічні вигоди від упровадження точного землеробства і виклики сезону The Ukrainian Farmer розмовляв з Олександром Деревянченком, начальником відділу агрономічної експертизи «Контінентал Фармерз Груп».
— Пане Олександре, яку частку посівів компанія засіває соняшником і чим це обґрунтовано?
— Залежно від року «Контінентал Фармерз Груп» відводить під вирощування соняшнику від 15 до 20% земельного банку, а це — 28–38 тис. гектарів. Нижня межа насичення обґрунтована високою рентабельністю культури, а верхня — наявністю у сівозміні інших дводольних культур, які мають спільні хвороби та шкідників.
Цьогоріч із площі 36,9 тис. гектарів у середньому в компанії отримали врожайність соняшнику 3,18 т/га.
— Цей сезон для аграріїв у різних регіонах відзначився досить нестандартними погодними умовами. З якими ризиками у вирощуванні соняшнику довелося мати справу вашим агрономам?
— Безперечно, 2021 рік для культури був менш сприятливим, ніж минулий. Загалом весна була прохолодніша, ніж зазвичай, тож це спричинило відтягування посівної кампанії. Також холодні весняні доби не давали соняшнику на старті повноцінно розвиватися.
— На Півдні найскладніше отримати сходи соняшнику через брак вологи, а що для вашої зони є обмежувальним чинником?
— Проблем із вологою ми не відчуваємо — у нас складніше забезпечити повний контроль дводольних бур’янів, а також у нашій зоні існують суттєві ризики пізніх приморозків. Інший проблемний чинник — тривалий період опадів на момент збирання врожаю — дощовита осінь, що призводить до втрат, підвищення кислотного числа.
— Яка технологія обробітку ґрунту у вирощуванні соняшнику дає найкращий результат? З якими наразі експериментуєте?
— На своїх полях ми застосовуємо класичний безвідвальний обробіток ґрунту, він має низку переваг.
По-перше, це утримання вологи в ґрунті й мінімізація ризиків виникнення ерозійних процесів — водних і вітрових. Завдяки мульчі, що лишається на поверхні за безвідвального обробітку, під час інтенсивних опадів на схилах менше руйнується структура ґрунту й не так інтенсивно змивається ґрунт.
По-друге, це економія ресурсів шляхом зменшення кількості технологічних операцій і затрат людської праці на одиницю площі. До прикладу, разом з обробітком ми вносимо локально добрива на глибину 18–20 см. Перевага такої операції в тому, що коефіцієнт використання добрив за локального внесення підвищується.
По-третє, зниження ущільнення ґрунту завдяки зменшенню кількості проходів високопродуктивної техніки. Це не лише оберігає ґрунт від переущільнення, а й знижує викиди СО2 в повітря.
По-четверте, якщо пожнивні рештки рівномірно перемішати в ґрунті, вони швидше піддаватимуться процесу розкладання. До прикладу, якщо пожнивні рештки заорати в ґрунт на глибину 25–30 см, то мінералізація відбуватиметься досить повільно, бо на такій глибині бракуватиме повітря, а в посушливий рік приорані на глибину рештки слугуватимуть так званим бар’єром для підняття з нижніх шарів вологи у верхній шар ґрунту.
Глибина обробітку ґрунту залежить від наявності ущільнення та кількості пожнивних решток.
Наразі ми не вбачаємо доцільності в експериментах по обробітку ґрунту.
— Заведена в компанії сівозміна та частка соняшнику в структурі посівів дозволяє сіяти культуру після кращих попередників. Які переваги це дає?
— Виходячи із сівозміни, ми намагаємося висівати соняшник після оптимальних попередників — озимих зернових і кукурудзи.
Деякі культури схильні до ураження певними хворобами. Наприклад, для озимої пшениці та соняшнику практично немає спільних хвороб, тому навіть за наявності в ґрунті збудників хвороб після пшениці соняшник не матиме фітопатогенного навантаження, це, своєю чергою, забезпечує максимальний темп наростання кореневої і вегетативної маси.
Соняшник вибагливий і не пробачає забруднених бур’янами полів. У посівах зернових культур досить легко контролювати широколистяні бур’яни, тому наступного року засміченість посівів соняшнику буде мінімальною, а по окремих полях взагалі зникає доцільність уносити страхові гербіциди.
У нашій сівозміні крім соняшнику є інші дводольні культури — соя, ріпак, які мають спільні хвороби. І якщо ми розуміємо, що на якомусь полі три-чотири роки тому була проблема зі слеротиніозом, то ми їх обов’язково фіксуємо і в першу чергу плануємо застосування біопрепаратів, які здатні її контролювати. Ми не знаємо: проявиться ця хвороба поточного року чи ні. Проте, розуміючи, що вона живе у ґрунті до дев’яти років, вживаємо профілактичних заходів, щоб бути впевненими в отриманні запланованого врожаю.
— Чиїй селекції віддаєте перевагу у відборі гібридів соняшнику та які критерії є головними у їх виборі? Які з них проявили себе найкраще цього року та кого з новачків плануєте ввести до у наступного сезону?
— Основні критерії вибору гібридів — стабільність протягом років вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах нашої присутності. Перевагу надаємо компанії Syngenta, а саме лінолевим середньостиглим гібридам інтенсивного типу вирощування НК Конді та НК Бріо. Ці гібриди завжди показують вищий урожай за різних стресових ситуацій — посухи, низьких температур, приморозків тощо.
Проте ми завжди в пошуку нових гібридів, що будуть забезпечувати нам сталі врожаї. У компанії ми маємо два науко-дослідних поля в різних ґрунтовокліматичних зонах. На них і провадять пошук нових гібридів. Загалом щороку ми висіваємо демонстраційну лінійку з-понад 50 гібридів. За посівами стежать агрономи-дослідники й фіксують усі зміни, що відбуваються з гібридами: терміни сходів, стійкість рослин до весняних приморозків, толерантність до хвороб, фіксування стійкості до засобів захисту рослин, які ми використовуємо в нашій технології, стійкість до посухи тощо. І, звичайно, головний критерій — урожайність і якість.
За нашими спостереженнями, вже кілька років поспіль непогані результати показує середньоранній гібрид Розалія від компанії Lidea. Тому наступного року запускаємо його у виробничі випробування.
— Чи була потреба цьогоріч корегувати норму висіву? Як керуєте шириною міжряддя у вирощуванні соняшнику?
— Сіємо соняшник із нормою 62–65 тис. насінин на гектар, тільки у зонах недостатнього зволоження дещо зменшуємо норму — до 10%. Такий діапазон норм підтверджують багаторічні випробування. А ширина міжряддя у нас стала — 70 см посіву.
— Останнім часом почастішали зауваження агровиробників щодо якості калібрування насіннєвого матеріалу. Ця проблема теж вас турбує?
— Системи висіву, якими облаштовано сучасні сівалки, не можуть якісно посіяти щупле, довгувате насіння — тобто трапляються багато двійників, пропусків. Тобто для якісної сівби сівалкам більш згодиться маленьке насіннячко виповненої форми.
— Ваша компанія активно впроваджує точне землеробство. Які елементи системи застосовуєте на соняшнику і як оцінюєте їх вплив на кінцевий результат?
— Ми маємо значний практичний досвід у технологіях точного землеробства. Наприклад, застосовуємо сівбу з автоматичним вимкненням секцій на перекриттях. Сумарний ефект від економії товарно-матеріальних цінностей і підвищення врожайності — 25 дол. на гектар.
Також сіємо і вносимо ТМЦ за картою-завданням, здійснюємо культивацію з визначенням рядків посіву за допомогою відеокамер культиватора, маємо картування врожайності та визначення коефіцієнтів продуктивності полів, проводимо скаутинг й обстеження дронами.
Ще один приклад доцільності впровадження точного землеробства — економічний ефект від зменшення витоптування завдяки руху оприскувачів міжряддями по відеокамерах і радарах — 25 дол. на гектар.
— Розкажіть детальніше про особливості удобрення культури.
— З основних добрив ми даємо тільки калійні в нормі 30–40 кг/га діючої речовини, які вносимо локально разом з обробітком ґрунту. Азоту даємо до 70 кг/га д. р. У зонах недостатнього зволоження з осені вносимо безводний аміак, а в зоні достатнього зволоження — карбамід весною під культивацію. Рідке добриво також вносимо, але тільки як стартове живлення.
Усі рослинні рештки лишаємо на полях — не вивозимо і не спалюємо. Попередньо їх подрібнюємо, вносимо деструктори й інші мікробіологічні препарати для пришвидшення розкладання решток та пригнічення шкідливих патогенів, які можуть розвиватися на них.
— Погодні умови вплинули на посилений розвиток і поширення хвороб? Якщо так, то які корегування вносили в систему захисту культури?
— Посіви соняшнику зазнали тиску нетипового патогену для нашої зони вирощування, а саме несправжньої борошнистої роси (переноспорозу). Це, відповідно, спричинило внесення додаткового фунгіциду на основі (мікробутаніл + цимоксаніл), спеціалізованого на цей патоген, бо ті фунгіциди, що заплановані в нашій технології, не мають достатнього впливу на цю хворобу.
У період цвітіння соняшнику спостерігалися неочікувано низькі температури, це спричинило неповне запилення квіток кошиків, що призвело до неповного озернення кошика. Також був високий тиск гнилі кошика. Але першочергове проведення десикації уражених масивів частково знизило втрати врожаю.
— Очевидно, що соняшник вимагає розроблення іншої стратегії захисту. Тривалий час «Контінентал Фармерз Груп» взагалі не обробляла посіви фунгіцидом, а нині ви досліджуєте доцільність третьої обробки фунгіцидом? Можете поділитись результатами?
— Ми вивчаємо це питання лише рік, тож ділитися висновками ще зарано. І хоча ми вбачаємо у цьому певні тенденції, наразі прибавка врожаю не перекриває витрати на фунгіцид. Проте ми й далі вивчаємо це питання, щоб зрозуміти, що саме потрібно давати у третю фунгіцидну обробку.
Окрім того, ми плануємо досліджувати ефективність біофунгіцидів. Адже біопрепарат працює не так пролонговано, як хімічний продукт. Наразі разом із сівбою соняшнику додаємо біофунгіцид Склероцид.
— Ви вже згадували про один із заходів боротьби з бур’янами — вибір кращого попередника. Чим відрізнялася система захисту посівів від небажаної рослинності від традиційної?
— Традиційно на всій площі посіву ми вносимо ґрунтові гербіциди. Для контролю злакових бур’янів практично на всій площі вносимо гербіцид (флуазифоп П-бутил). Для контролю широколистяних використовуємо аклоніфен, у регіонах, де є амброзія, вносимо глауксифен-метил.
Проте в прохолодних умовах погано працювали ґрунтові гербіциди, а це потягнуло за собою внесення страхових гербіцидів майже на всій площі.
— У багатьох агропідприємствах виникли труднощі зі збиранням урожаю соняшнику через опади, нерівномірне дозрівання.
— У нас не виникло ніяких труднощів зі збиранням урожаю. А злагоджена робота агрономічної служби й оперативний скаутинг полів дають можливість вчасно реагувати та корегувати роботу.
— Підсумовуючи результати цього сезону, які зміни плануєте внести у технологію вирощування соняшнику?
— Суттєвих змін технологія не зазнає, але було ухвалено рішення щодо зміни ґрунтового гербіциду. Цього року кращу ефективність з контролю злакових бур’янів проявив пропізахлор, ніж S-мелалахлор.
Звісно, немає меж удосконалення, і коли ми бачимо, що можемо дещо покращити — наприклад, отримати більш виповнене насіння, то завдяки таким нюансам можна покращити загальний результат.
Для зменшення ризиків у вирощуванні соняшнику треба мати базову, відпрацьовану технологію, яка завжди забезпечує твій плановий показник. Головне — посіяти вчасно якісним насінням у добре підготовлений ґрунт і забезпечити вчасний захист. Все решта — тонкощі роботи, які ти сам корегуєш.