Інтерв'ю

Як працює завод із утилізації непридатних для використання пестицидів, розповідає Василь Золотар, керуючий партнер компанії «Еко Нова»

Василь Золотар
керуючий партнер компанії «Еко Нова»
Поділитись:

У травні 2015 року на підприємстві компанії «Еко Нова», що в Житомирській області, запустили першу в Україні лінію з утилізації непридатних для використання пестицидів. Вона функціонує поряд із переробкою тари з-під засобів захисту рослин. Про плани щодо розширення можливостей підприємства та проблеми знищення небезпечних відходів, журналістам газети «АгроМаркет» розповів керуючий партнер компанії «Еко Нова» Василь Золотар.

  

— Наскільки гостро стоїть проблема утилізації пестицидів в Україні?

 

— Я вважаю, що питання наразі стоїть дуже гостро. На сьогодні пестициди в Україні фактично всі імпортні, 50% із них завозять легально міжнародними компаніями. Є компанії, які завозять генеричні пестициди, зазвичай їх виробляють у Китаї. Вони їх законно виробляють, законно продають і за нормального поводження такі продукти є цілком безпечними. Половина пестицидів, а може й більше, — підробки, нелегальне завезення та нелегальний розлив. Контрабандою завозять діючу речовину з Китаю, розводять тут і продають. І якщо, наприклад, компанія Syngenta продає на ринку гербіциди за 600 грн, то фальсифікат може коштувати 120 грн. За міжнародними нормами пестициди мають розкладатися за нормальної температури і на відкритому повітрі через 3 місяці.

Раніше непридатні пестициди утилізували, але за межами України: в Польщі, Німеччині, Великобританії. Оформлювали транскордонне перевезення, і їх вивозили на утилізацію. Відповідно до Базельської конвенції, відповідальність за відходи несе та компанія, в результаті діяльності якої вони утворилися. Якщо це фермер або агрофірма, то саме вони несуть відповідальність за небезпечну тару, лампочки, гуму, акумулятори, прострочені пестициди тощо. Наприклад, господарство купило пестициди, але не змогло їх використати й прострочило. Аграрій думав, що буде нашестя сарани, але, на щастя, його не було ні цього року, ні минулого.

 

— Яким чином пестициди потрапляють до вас на переробку?

 

— Компанія нам каже, де є непридатний пестицид, ми робимо аналіз, визначаємо, який це клас відходів, розробляємо режимну карту для спалення саме цього виду пестициду. Потім приїжджаємо й забираємо його. Якщо до нас звертається компанія, яка має ліцензію на поводження зі шкідливими відходами, то вони самі до нас їх привозять. Щодо утилізації тари з-під пестицидів, то раніше, коли імпортер завозив пестициди, то в контракті завжди вказував контакти утилізатора. Агрофірми чи фермери телефонували нам із проханням приїхати й забрати тару. Це все відбувалося за кошт імпортерів. Тепер, коли скасували постанову уряду №915, уже ніхто не сплачує за утилізацію тари, але тим не менш ми й далі виконуємо свої зобов’язання. На тиждень вивозимо 7–8 повних машин. Ми охоплюємо всю територію України. Два тижні тому вивозили, наприклад, тару з півночі Луганської області в компанії «Агротон».

На сьогодні Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічною інспекцією, сумісно з ЄБА та Мінекономіки порушили питання щодо компенсації витрат утилізаторам за проведені роботи з небезпечною тарою з боку не лише імпортерів, а й українських виробників агрохімікатів.

 

 

— Офіційно всі виробники пестицидів декларують участь у програмі утилізації. Чи так це? Хто ваші основні клієнти?

 

 

— У компанії «Еко Нова» понад 100 контрактів із міжнародними та вітчизняними компаніями, які завозять пестициди в Україну. Вони не повинні утилізувати. Коли компанія завозить пестициди в Україну, вона планує їх продати й заробити на цьому гроші, і це правильно. Деякі компанії, міжнародні, якщо знаходять фальсифікат, знищують його за власний кошт. Міжнародні компанії найбільш реально допомагають нам і критикою, і порадами.

 

— Ваша компанія утилізує тару з-під пестицидів, як розвивався цей ринок в Україні?

 

— Великі господарства застосовують дуже багато пестицидів, від яких залишається багато тари. Буває, що цілі ангари забиті небезпечними каністрами. Цю тему фермери почали обговорювати з 2010 року, бо проблема утилізації постала дуже гостро. Ми почали дискусії, потім долучилися Державна екологічна інспекція, Європейська бізнес-асоціація… І ми достукалися до аграріїв. Уже практично всі агрохолдинги працюють за схемами утилізації і відходів, і тари. Небезпечні каністри з-під пестицидів раніше просто викидали, спалювали, в них навіть бабусі продавали молоко! Я коли таке бачив, то в мене волосся дибки ставало.

 

— Як на вашому підприємстві налагоджено процес утилізації тари?

 

Ця тара вироблена з поліетилену низького тиску, що є нормальною сировиною для вторинного використання. У нас є спеціальне устаткування, яке вже два роки успішно працює. Коли до нас надходять ці каністри, їх дроблять, відмивають різними спеціальними хімічними розчинами й виходить кінцевий продукт — шматочки пластмаси з ніготь завбільшки, які потім можна знову використовувати, наприклад, робити каналізаційні труби. У нас є висновок Держсанепідемслужби, що з кінцевого продукту ми не можемо робити нічого, що контактує з продуктами харчування, дитячими іграшками та з електротоварами. Чому ми дробимо каністри, а не миємо і не пускаємо знову у виробництво, як це відбувається в цивілізованих країнах, де є кругообіг тари? Знову ж таки, бо сьогодні в Україні дуже багато фальсифікату. Всі виробники зацікавлені, щоб каністру утилізували таким чином. Тобто знищили, подробили й усе. Тоді у цю пластмасу вже нічого не заллєш.

 

— Як дійшли до ідеї утилізації тари, як будувалося підприємство?

 

— Почала наша компанія будуватися з кінця 2012 року, ми довго шукали місце під завод, було дуже багато параметрів. Однак головний параметр — наявність робочої сили, яка б не залежала від сезонності. Багато людей із Житомира працюють у Києві, а от у місті Баранівка — це 100 км від Житомира — роботи немає. Ми взяли в оренду більшу частину льонозаводу, який колись був найбільшим не лише в Україні, а й у Європі. Дали йому новий профіль і нове життя. Потім викупили в афільованої компанії котельню, зробили ремонт і там. Повністю все відновили. Вставили металопластикові вікна, відновили цехи, зробили душові, туалети для людей. Потім побачили, що багато людей звертається з пропозицією утилізації пестицидів, і дійшли висновку, що потрібно вкладати кошти у цей проект. Це кошти приватних інвесторів. Тут немає жодної копійки ні державних, ні будь-яких сторонніх юридичних осіб. Звісно, ми б хотіли збудувати завод на грант з екологічної безпеки, але, можливо, шукатимемо такі кошти під подальші плани в рамках розбудови заводу. Коли люди побачать, що ми можемо й хочемо працювати на перспективу, а не просто зібрати гроші та розбігтися, то інвестори й фінансування, я впевнений, будуть.

 

— Яким чином відбувається утилізація пестицидів?

 

— Спочатку ми вирішили звести спеціальну піч для спалювання пестицидів. Технологія ця дуже проста, вона прописана в безлічі наукових робіт. Пестициди складаються з найпростіших атомів і за підвищення температури до 1000 градусів зв’язки між ними руйнуються. Вивільняється вода, кисень, вуглекислий газ. На виході після пічки ми отримуємо елементарні сполуки Н2О та СО2. На стику полум’я між пальниками пирскається пестицид. Він горить і розпадається на елементарні частинки, які потім вилітають у трубу в камеру допалювання. Там теж стоїть пальник, який додатково нагріває повітря на 1100 градусів, це потрібно, щоб убезпечити від викидів в атмосферу діоксинів.

 

— Які потужності вашого заводу? І чи плануєте й далі розвивати потужності підприємства?

 

— Близько 3000 тонн переробки тари й непридатних пестицидів на рік. Чи варто збільшувати потужність заводу в частині переробки тари? У принципі тари понад 3000 тонн і не можливо зібрати, бо її завозять кожного року легально близько 5000 тонн із препаратами, і крім нас працює ще одне підприємство у цьому напрямі. Велика фура, наприклад Mercedes, бере всього 2 тонни тари, бо все інше — це повітря. Ці каністри не можна пресувати, вони нам приходять закрученими кришкою, бо там можуть бути залишки пестицидів, що можуть протекти на дно машини.

Ми б дуже хотіли з тієї поліетиленової крихти, яку отримуємо, робити щось далі. Треба встановлювати нові прес-форми, щоб робити, наприклад, горщики для квітів або каналізаційні труби, шифер. Територія заводу становить 15 тис. квадратних метрів, склад — 2,9 тис., це своєрідний накопичувальний бункер. Повний склад тари — це місяць роботи заводу. Взимку він доробляє останні залишки. Є ще деякі нюанси: на складі тару треба сортувати, бо каністри бувають різного кольору: білі, жовті, сині. Крім того, ми сподіваємося добудувати пункт демеркуризації. Сьогодні якраз це робимо: встановлюємо демеркуризаційну лінію, щоб утилізувати ртутні люмінесцентні лампочки.

 

— Наскільки шкідливе таке виробництво?

 

— Однією з вимог у будівництві заводу була наявність санітарної зони на 500 метрів. Щодо шкідливості нашого виробництва, я скажу так: вас лякає автомобіль «Жигулі», який стоїть і димить у вас під будинком? Ну не дуже. А тепер уявіть, що на висоті 9-го поверху розсіюється дим від трьох до п’яти автомобілів «Жигулі»! І все. Велике СТО чи п’ять маршруток, що стоять на площі та прогріваються, забруднюють повітря більше, ніж ми. Річ не в тому, що є викиди, як і в кожного виробництва, а в їх нормах. Наші норми прописані дуже жорстко. Щоб їх дотримуватися, ми ставили спеціальні скрупери, фільтри. У нас є висновок Держсанепідемслужби, у якому сказано, що в одному кубічному метрі має бути визначена кількість газів, і ми дотримуємося цих норм.

 

— Хто ще в Україні утилізує тару, крім вас?

 

— Це одне з найгостріших питань, бо на сьогодні офіційно утилізують тару два підприємства: ми й ще одна структура в Кіровограді, проте є ще 5–7 компаній, які це роблять нелегально. Їх час від часу ловлять, заводять карні справи. Ось нещодавно накрили компанію, яка зливала відходи від пестицидів у Корчуватому в Дніпро. А ми фактично даємо друге життя небезпечним відходам. Те, що раніше спалювали люди, ми переробляємо.

 

— Скільки інвестицій було спрямовано в будівництво вашого підприємства?

 

— Загалом близько 30 млн грн.

 

— Скільки коштує утилізувати тару та пестициди на вашому заводі?

 

— Ціна утилізації пластику в нас не мінялася вже кілька років, вона як була в 2010 році 12,7 тис. грн за тонну, така сама й нині. Вартість утилізації непридатних пестицидів оцінюється до 45 тис. грн за тонну.

 

— Чи надаєте ви послуги з утилізації мішків і біг-бегів від мінеральних добрив і паперових мішків з-під протруєного посівного матеріалу?

 

— Біг-беги не є небезпечними відходами, тож узимку, коли роботи менше, ми їх утилізуємо. Спочатку їх розділяємо, потім подрібнюємо. Бо є біг-беги з-під мінеральних добрив — там своя технологія утилізації. Паперові мішки з-під протруєного насіння, справді, є шкідливими відходами, їх не можна здавати в макулатуру. Цей товар ми утилізуємо за гроші, 5–6 тис. грн за тонну. Ці мішки трохи економлять нам газ завдяки спалюванню паперу.

 

— Поблизу виробництва компанія посадила сад, з якою метою?

 

— Ми повинні були відповідно до наших зобов’язань засадити санітарну зону деревами, тобто зробити її зеленою зоною. Для цього було створено підприємство «Баранівські сади». Ми плануємо там вирощувати ялицю, ялівець, тую, декоративні рослини для саду. У перспективі на території нашого заводу буде зведене тепличне господарство, бо наслідком діяльності заводу є надлишок тепла. І ми плануємо спрямувати його не в повітря, а в теплиці для обігріву. Таким чином будемо не лише переробляти, а й вирощувати. І тоді в нас вже буде не тільки промислове виробництво, а й аграрний напрям. Адже ми маємо назву «Еко Нова», бо намагаємося упроваджувати європейський підхід до питань екології — коли на підприємство завозять небезпечну тару, а вивозять декоративні рослини для саду.

 

 

Розмовляла Оксана Пирожок

інтерв’ю було надруковано у газеті “АгроМаркет”. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями